Постанова № 43554754, 07.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа № 908/4671/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Пашко С.Г., за довіреністю № 60 від 02 січня 2015 року; Стрілець О.С., за довіреністю № 61 від 02 січня 2015 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1177 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі № 908/4671/14

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЗФ "Селидівська", м. Селидове Донецької області

про стягнення штрафу

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року (суддя Боєва О.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі цій справі скасувати та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не продовжив позивачу перебіг строку позовної давності, оскільки цей перебіг строку зупиняється на весь час існування надзвичайних обставин, у відповідності до статті 263 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2015 року, у зв'язку із хворобою судді Пелипенко Н.М. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.83). Відзив на апеляційну скаргу не надав. Подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість бути присутнім у даному судовому засіданні його представника у зв'язку із призначенням іншої справи у суді м. Слов'янськ (вх. 5507 від 06.04.15р.).

Колегія суддів відхиляє дане клопотання виходячи з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Крім цього, за приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, апеляційний суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Одеська залізниця, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ "ЦЗФ "Селидівська" штрафу у розмірі 26425,00 грн. за неправильне зазначення у залізничній накладній № 51092278 маси вантажу.

Згідно з статтями 908 Цивільного кодексу України, 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України (далі - Статут) згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1510 та від 25.12.2002 р. N 1973.

Статтею 2 Статуту залізниць України (Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. № 457 визначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до абзацу 8 ст. 6 Статуту, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

25 березня 2014 року за залізничною накладною № 51092278 зі станції відправлення Новогродівка Донецької залізниці до станції призначення Ладижин Одеської залізниці відповідачем було відправлено три вагони з вантажем - концентрат вугільний 205950 кг., в т.ч., у вагоні № 53533352: маса вантажу - 67950 кг., тара - 21800 кг., вантаж навантажений навалом (а.с. 11).

За приписами статті 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

28 березня 2014 року на станції Тимкове Одеської залізниці здійснено контрольне перезважування вагону № 53533352 та виявлено невідповідність маси вантажу, за результатами перевірки складено акт загальної форми № 688 (а.с. 12).

На підставі зазначеного вище акту № 688 від 28 березня 2014 року станцією Тимково Одеської залізниці здійснена комісійна перевірка вагону № 53533352 на справних 150 т. жд. статистичних вагах та встановлено, що бутто - 92080 кг., тара - 21800 кг., нето - 70280 кг., за документом значиться: нетто - 67950 кг., тара 21800 кг., що більше перевізного документу на 2330 кг., понад вантажопідйомності на вагону на 1280 кг.

За даним фактом складено комерційний акт АА № 057745/56/6 від 28 березня 2014 року (а.с. 17).

Як вже зазначалось вище, Залізниця має право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

В накладній № 51092278 зазначено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ним у накладній, відповідно до ст.ст. 24, 122 Статуту залізниць України.

Відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі, визначеного статтею 118 Статуту залізниць України. Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Аналогічні положення містяться у статті 122 Статуту залізниць України.

Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно зі статтею 129 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Таким чином, комерційний акт АА № 057745/56/6 від 28 березня 2014 року є підставою для покладання відповідальності, передбаченої статтею 122 Статуту, на відправника.

Зі змісту накладної № 51092278 вбачається, що провізна плата вагону № 53533352 становить суму 5285 грн.

За вказане порушення Одеською залізницею на відповідача нарахований штраф у розмірі 26425,00 грн. (5285 * 5 = 26425 грн.).

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивач пропустив шестимісячний строк, визначений ч. 5 статті 315 Господарського кодексу України для звернення до суду з позовною заявою, а доказів поважності пропуску такого строку Одеською залізницею не надано.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи та зазначалось вище в цій постанові, в процесі перевезення вантажу Залізницею виявлений факт різниці в масі вантажу у дійсній вазі та зазначеній відповідачем вазі у накладній.

Статутом залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній відомості з відправника, порту стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Вартість перевезення складає 5285,00 грн.

Отже, за вказані порушення Статуту, Одеська залізниця нарахувала до стягненню з відповідача штраф у розмірі 26425,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно, а вимоги про його стягнення, на підставі зазначеного вище, є законними та обґрунтованими.

Позивач посилається на те, що у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації на території Донецької області, проведення бойових дій в зоні АТО, блокування шляхів проїзду до м. Донецька, з 22 липня 2014 року було призупинено приймання для пересилання поштових відправлень, в результаті чого був пропущений строк подання позову.

Вважає зазначені події поважними причинами для поновлення строку позивачу для звернення до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Про порушення з боку відповідача правил перевезення, позивачу стало відомо 28 березня 2014 р., про що був складений відповідний акт, отже, позивач повинен був звернутись з даним позовом до суду протягом шести місяців, починаючи з 29 березня 2014 року.

Проте, колегія суддів вважає, що позивачем був пропущений строк для звернення суду з поважних причин, а тому строк подання позовної заяви підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Починаючи з березня 2014 року на території Донецької області відбувались перші масштабні виступи та сутички.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочалася антитерористична операція (збройний конфлікт) між незаконними збройними формуваннями та Збройними Силами України.

В зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя господарськими судами, неможливістю забезпечення безпечного для життя перебування учасників судового процесу на території міста Донецьк та до окремого роз'яснення Вищого господарського суду України від 02 вересня 2014 року за № 28-р «Про зміну територіальної підсудності» позовні вимоги не були пред'явлені вчасно.

З урахуванням наведеного, пред'явленню позову заважала надзвичайна подія.

Непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності.

Тобто, непереборна сила - це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву, непереборна сила є об'єктивним явищем, тобто подією, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. При цьому така подія, як правило, має стосовно діяльності суб'єкта зовнішній характер втручання. Надзвичайним визначається явище, яке перевищує все ординарне, типове, звичайне. Невідворотність дії непереборної сили тісно пов'язана з її надзвичайним характером. Як правило, саме надзвичайний характер події не дає можливості особі запобігти та відвернути настання негативних наслідків. Непереборною силою є об'єктивна подія, запобігти її прояву не здатна не тільки конкретна особа з урахуванням її фізичних, економічних, технічних та інших можливостей, а й за даних умов і будь-яка інша особа, враховуючи стан науки та техніки. Категорія «непереборна сила» має відносний, оціночний характер.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що збройні сутички на території Донецької області є саме такою надзвичайною та невідворотною подією, яка законом визначається як непереборна сила, а тому дійшла висновку про те, що своєчасному зверненню до суду з даним позовом позивачу заважали об'єктивні причини, такі як: наявність факту озброєних зіткнень в Донецькій області, відсутність можливості вільного та безпечного пересування на території Донецької області, блокування органів судової, виконавчої влади і т.д. і по своєму характеру не залежало від волевиявлення позивача, інших сторін і третіх осіб, обставини мають ознаки форс-мажорних, тобто є непередбаченими, знаходяться поза контролем.

У відповідності до статті 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування надзвичайних обставин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за потрібне поновити позивачу строк подання позовної заяви.

Надаючи правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що відповідає приписам частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року по справі № 908/4671/14 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі № 908/4671/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Поновити строк подання позовної заяви.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська», м. Селидове (ідентифікаційний код 31714629) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) штраф у розмірі 26425 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська», м. Селидове (ідентифікаційний код 31714629) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) судовий збір за подання позову у розмірі 1827,00 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 10.04.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.