Постанова № 43554724, 07.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа № 920/1802/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Здоровко Л.М.

при секретарі - Курченко В.А.

за участю представників:

боржника - не з'явився,

ліквідатора - не з'явився,

кредиторів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах (вх. №1806 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.15 у справі № 920/1802/13

за заявою голови ліквідаційної комісії ПАТ "Сумський фарфоровий завод" Іваненко Н.О.

до ПАТ "Сумський фарфоровий завод", м.Суми,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.02.15 (суддя Костенко Л.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів у справі; відмовлено в задоволенні заяв УПФУ в м.Сумах: від 30.10.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16314,49 грн., від 27.11.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16168,15 грн., від 25.12.14 про визнання поточних вимог в розмірі 20411,89 грн., від 28.01.15 про визнання поточних вимог в розмірі 22825,92 грн. (вказані суми є заборгованістю з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій). Також даною ухвалою визнано вимоги ВВД Фонду у Путивльському районі Сумської області ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до боржника, ПАТ "Сумський фарфоровий завод" в розмірі 264811,23 грн. (капіталізація коштів) та включено до 2 черги реєстру вимог кредиторів; визнано вимоги ПАТ "Слов'янські шпалери-КФТП" до боржника, ПАТ "Сумський фарфоровий завод", в розмірі 32602,39 грн. та включено до шостої черги реєстру вимог кредиторів, та 1218, 00 грн. судового збору до першої черги реєстру вимог кредиторів; клопотання ліквідатора ПАТ "Сумський фарфоровий завод" арбітражного керуючого Іваненко Н.О. про визнання організатора аукціону з продажу майна у справі № 920/1802/13 - залишено без розгляду; зобов'язано ліквідатора ПАТ "Сумський фарфоровий завод" арбітражного керуючого Іваненко Н.О. в строк до 26.05.15 в установленому ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку подати до господарського суду Сумської області звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Кредитор - УПФУ в м.Сумах - не погодився з ухвалою в частині відмови в задоволенні вищевказаних заяв про визнання поточних кредиторських вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу частково скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяви про визнання поточних кредиторських вимог за жовтень 2014 р. в сумі 16314,49 грн., за листопад 2014 р. в сумі 16168,15 грн., за грудень 2014 р. в сумі 20411,89 грн., за січень 2015 р. в сумі 22825,92 грн.

Також апелянт просить суд розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

Ліквідатор ПАТ "Сумський фарфоровий завод", Іваненко Н.О., 06.04.15 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, із посиланням на безпідставність доводів апелянта та на правову позицію Вищого господарського суду України і Верховного Суду України з питання визнання поточних кредиторських вимог, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання 07.04.15 ліквідатор не з'явився та не повідомив суд про причини неявки.

Інші учасники процесу, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, відзивів на апеляційну скаргу не надали, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників процесу в даній справі, які не скористалися своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам при винесенні ухвали від 26.02.15 в частині відмови в задоволенні заяв УПФУ в м.Сумах: від 30.10.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16314,49 грн., від 27.11.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16168,15 грн., від 25.12.14 про визнання поточних вимог в розмірі 20411,89 грн., від 28.01.15 про визнання поточних вимог в розмірі 22825,92 грн. (що є предметом апеляційного оскарження) колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.11.13 в даній справі було порушено провадження у даній справі про банкрутство ПАТ "Сумський фарфоровий завод" за заявою голови ліквідаційної комісії даного підприємства Іваненко Н.О. з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що набрала чинності 19.01.13).

Постановою господарського суду Сумської області від 26.11.13 ПАТ "Сумський фарфоровий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії даного підприємства Іваненко Н.О.

Згідно з приписами статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу п. 1-1 прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону від 22.12.11 №4212-VІ, який набрав чинності 19.01.13, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи, що провадження у справі порушено 12.11.13 і постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 26.11.13 (тобто після набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство), колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону в редакції, чинній з 19.01.13.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.14 (тобто майже через рік після визнання боржника банкрутом) кредитором - Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сумах було подано заяву про визнання поточних грошових вимог в сумі 16314,49 грн., що виникли за час ліквідаційної процедури по відшкодуванню пільгових пенсій за списком 1 та списком 2 за жовтень 2014 року. Аналогічні заяви про визнання поточних грошових вимог також були подані 27.11.14 (на суму 16168,15 грн. за листопад 2014 року), 25.12.14 (на суму 20411,89 грн. за грудень 2014 року) та 28.01.15 (на суму 22825, 92 грн. за січень 2015 року).

Місцевим господарським судом вищевказані заяви були розглянуті та ухвалою від 26.02.15 відмовлено у їх задоволенні із посиланням на те, що вимоги УПФУ в м. Сумах по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень-грудень 2014р., січень 2015р. не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду Сумської області від 26.02.15 в частині відмови в задоволенні заяв УПФУ в м.Сумах: від 30.10.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16314,49 грн., від 27.11.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16168,15 грн., від 25.12.14 про визнання поточних вимог в розмірі 20411,89 грн., від 28.01.15 про визнання поточних вимог в розмірі 22825,92 грн.

В іншій частині ухвала господарського суду Сумської області від 26.02.15 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах та іншими учасниками процесу станом на 07.04.15 не оскаржувалася та в апеляційному порядку не переглядалася.

Відповідно до правової позиції Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, викладеної в апеляційній скарзі, вимоги з відшкодування пільгових пенсій у вищевказаному розмірі, що виникли під час провадження процедур банкрутства, є поточними, а тому мають бути відшкодовані в порядку, встановленому відповідними нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 №21-1, далі - Інструкція), на які посилається апелянт.

Крім того, апелянтом зазначено, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період, коли щодо боржника відкрита ліквідаційна процедура.

Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається зі змісту даної норми, при здійсненні провадженні у справах про банкрутство, Закон про банкрутство (яким врегульовано, зокрема, порядок здійснення ліквідаційної процедури) має пріоритет перед іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Отже, під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

Зі змісту даної норми вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Як уже зазначалося, постанову про визнання боржника ПАТ "Сумський фарфоровий завод" банкрутом прийнято господарським судом Сумської області 26.11.13, тоді як вимоги УПФУ в м. Сумах по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій заявлені за період жовтень-грудень 2014р., січень 2015р.

Щодо Законів України, на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що ними врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

А саме, відповідно до ст. 1. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлена ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є окремим видом збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в зв'язку з чим на них також розповсюджується дія норм, встановлених у ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство.

За вказаних обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не мають характеру поточних та виникли після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Даний висновок узгоджується також з правовою позицією Вищого господарського суду України, яким у абз.3 п.29 інформаційного листа від 28.03.13 N01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" зазначено, що у ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 30.05.11 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах, прийнятих пізніше (зокрема, від 18.03.14 та від 18.04.14 у справі №6/108-09, від 13.05.14 у справі №5021/321/12).

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.15 в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 26.02.15 у справі №920/1802/13 в частині відмови в задоволенні заяв УПФУ в м.Сумах: від 30.10.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16314,49 грн., від 27.11.14 про визнання поточних вимог в розмірі 16168,15 грн., від 25.12.14 про визнання поточних вимог в розмірі 20411,89 грн., від 28.01.15 про визнання поточних вимог в розмірі 22825,92 грн. - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10.04.15

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Здоровко Л.М.