Постанова № 43554712, 09.04.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р.Справа № 916/5080/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - директор, Реклізон Р.А., паспорт серія КК № 135929 від 07.12.1998р.

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 1/2 від 10.03.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015р.

по справі № 916/5080/14

за позовом Приватного підприємства "Анамар"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 239 668,17 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У грудні 2014 року Приватне підприємство "Анамар" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за договором поставки № 2 від 30.03.2011р. в загальній сумі 239 668,17 грн., у т.ч. 172 150,00 грн. - основного боргу, 34 293,22 грн. - пені, 33 224,95 грн. - інфляції. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. (суддя Петров В.С.) позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства „Анамар" основний борг в розмірі 172 150, 00грн., пеню в сумі 34 293,22грн., інфляційні збитки в сумі 33 224,95 грн., витрати на оплату судового збору в сумі 4 793,36грн.

Рішення суду з посилкою на ст.ст. 173,174,193 Господарського кодексу України та ст.ст. 261,525,526,530,549,625,629,655,692,712 Цивільного кодексу України мотивовано невиконанням обов'язку відповідача у вигляді оплати за отриманий товар.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове, яким у задоволенні позові відмовити.

Апелянт у скарзі посилається на те, що господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на сплив позивачем строку позовної давності для пред'явлення вимог.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що заборгованість перед ПП "Анамар" взагалі відсутня оскільки за усним проханням позивача ФОП ОСОБА_3 перераховував кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Тіраком».

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2011 року між Приватним підприємством „Анамар" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір поставки № 2, відповідно до п.п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується передати в погоджені строки відповідачу як покупцю товар (селітра аміачна), а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється сторонами на підставі виставлених рахунків (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору вартість товару складає 3 450,00 грн. без ПДВ за 1 тонну товару.

За умовами п. 2.3. договору покупець повинен сплатити авансовий платіж за партію товару на підставі рахунку, виставленого продавцем. При цьому оплата здійснюється у розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання товару покупцем та оформленням відповідним чином видатково-прибуткової накладної.

Згідно п. 3.5. договору строк поставки товару складає 7 банківських днів з моменту отримання коштів на поточному рахунку постачальником.

У відповідності з п. 3.6. договору всі претензії до упаковки, кількості та асортименту товару приймаються постачальником до моменту передачі товару покупцеві та підписанням ним видатково-прибуткової накладної. Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до його якості (п. 4.2. договору).

За умовами п. 9.5. договору останній набув чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Наразі відповідно до умов п. 2.3 договору поставки відповідач мав здійснити авансовий платіж за партію товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки АТ „Імексбанк" по рахунку позивача за період з 30.03.2011 по 19.12.2011 року, відповідачем 30.03.2011 року було внесено авансовий платіж в рахунок поставки товару (аміачної селітри) у розмірі 172 500,00 грн.

Позивач на виконання умов договору № 2 здійснив 08.04.201 р. поставку відповідачу обумовленого товару, а саме аміачної селітри з сульфатними добавками у кількості 100 тон на загальну суму 345 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 1 від 08.04.2011року.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису відповідача - ФОП ОСОБА_3 на вищезазначеній накладній.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити цей товар у повному розмірі його вартості.

Згідно п. 2.4. договору поставки оплата здійснюється у розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах договору.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2011 року відповідачем було частково сплачено на користь позивача 350,00 грн., про що свідчить надана позивачем виписка АТ „Імексбанк".

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений і неоплачений товар по спірному договору поставки № 2 складає 172 150,00 грн. (345 000,00 грн. - 172 500,00 грн. - 350,00 грн.).

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 172 500,00 грн. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 5.4. договору поставки № 2 за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені здійснений судом позивачем, судова колегія дійшла висновку щодо правильності нарахування суми.

Отже, вимога позивача щодо стягнення пені з відповідача у сумі 34 293,22 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія приймає до уваги розрахунки позивача та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 33 224,95 грн. втрат від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.

Щодо доводів апелянта відносно спливу строку позовної давності для пред'явлення вимог судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтями 251, 253 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтями 256, 257 цього Кодексу встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У зв'язку з тим, що останню проплату здійснено відповідачем 19.11.2011р.(а.с. 13), строк позовної давності за вимогою переривався та розпочався заново, оскільки цей строк обмежений трьома роками, він сплинув 19.11.2014р.

Згідно вхідного штемпеля № 5236/14 господарського суду Одеської області позовна заява надійшла до суду 18.11.2014р., отже, без простроченням трирічного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги відносно порушень судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права не приймаються до уваги, оскільки скаржник не зазначив, у чому саме полягає порушення судом норм процесуального права і яким чином зазначене вплинуло на правильність рішення у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2015р. по справі № 916/5080/14 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 10.04.2015р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська