Постанова № 43554703, 02.04.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 914/1894/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги від 28.01.15 за вих. № 35-вих.-170 Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.15

у справі № 914/1894/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скарбниця", м. Львів

до відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення 37 748,57 грн. страхового відшкодування

за участі представників :

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Винницький В.В. - представник (довіреність № 35-вих-3057 від 20.10.14);

від третьої особи - не з'явився.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1894/13 розподілено до розгляду колегії суддів у складі - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Данко Л.С., Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.01.15 у справі № 914/1894/13 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено, стягнуто з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ПАТ АСК "Скарбниця" 37 748,57 грн. страхового відшкодування, 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.15 у справі № 914/1894/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Як на підставу скасування судового рішення відповідач у справі посилається про те, що судом першої інстанції при винесення оскаржуваного рішення не було встановлено наступне:

- власником автомобільної дороги на вул. Пулюя у м. Львові в силу вимог Закону України «Про дорожній рух» є Львівська міська рада, яка здійснює заходи щодо ремонту та утримання доріг у безпечному для дорожнього руху стані;

- відповідно до розпорядження в.о. голови Франківської районної адміністрації № 2500 від 27.12.06 відділ комунального господарства було ліквідовано як юридичну особу з 01.01.07. Таким чином, за станом на березень 2011 року відповідач у справі не був балансоутримувачем об'єктів зовнішнього благоустрою, в тому числі вулиці Пулюя, де мало місце ДТП;

- вина посадових осіб Франківської районної адміністрації не була встановлена ні працівниками Державтоінспекції під час оформлення ДТП, ні судом під час розгляду адміністративної справи;

- до спірних правовідносин слід застосовувати ст.. 617 ЦК України, оскільки нормами ЦК України врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої майну неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, проте не передбачено відповідальності органу місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП;

- висновок судового експерта не є обов'язковим для суду, а має бути досліджений разом з іншими доказами в порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України.

У поданій позивачем заяві від 01.04.15 (позивач помилково зазначив, що ця заява стосується збільшення розміру позовних вимог) позивач спростовує доводи апеляційної скарги та зазначає наступне:

- виплата страхового відшкодування за страховим актом № 78/к/11 в рахунок погашення залишку заборгованості по кредиту, була здійснена за письмовою заявою страхувальника від 01.04.11 , автомобіль марки «Пежо" був придбаний у кредит;

- відповідно до позиції Верховного суду України відсутність судового рішення, за яким особу притягнуто до відповідальності, не свідчить про відсутність цивільної (майнової) відповідальності за завдану шкоду;

- в листі від 19.04.13 Франківська районна адміністрація зазначила, що вона являється балансоутримувачем дороги по вул. Пулюя у м. Львові;

- відповідно до Положення про Франківську районну адміністрацію виконавчого комітету Львівської міської ради, до повноважень Франківської районної адміністрації входить забезпечення благоустрою району, до об'єктів якого належать вулично-дорожня мережа (земляне полотно і проїзна частина вулиць, доріг), проведення за рахунок бюджетних коштів реконструкції, капітальних ремонтів і ремонтів об'єктів жилого-комунального господарства.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.15 розгляд апеляційної скарги у справі № 914/1894/13 відкладено на 01.04.15.

Розпорядженням голови суду від 01.04.15 у зв'язку з перебуванням судді Данко Л.С. у відпустці були внесені зміни до складу судової колегії по розгляду справи 914/1894/13, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Про зміни в складі судового колегії представники сторін були ознайомлені у судовому засіданні, заяв про відвід не надходили.

Представники сторін у судовому засіданні 01.04.15 навели свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

У судовому засіданні 01.04.15 за згодою представників сторін було оголошено перерву до 02.04.15.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 02.04.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.15 у справі № 914/1894/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.01.11 між ПАТ "АСК "Скарбниця" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) було укладено договір страхування транспортних засобів № 05/14011/АТ/11 (Том І, а.с.8-9), за яким застраховано автомобіль Пежо -407 д.н., 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Дійсна вартість цього транспортного засобу на момент укладення договору становила 97 820 грн. (п. 3.1. договору).

Відповідно до довідки за № 36/1208ск, виданої 28.04.11 органом внутрішніх справ, за фактом дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що сталась 30.03.11 у м. Львові по вул. Пулюя, 34 за участю застрахованого транспортного засобу марки Пежо-407, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, автомобіль внаслідок наїзду на провалену кришку дощоприймача отримав механічні пошкодження: праве переднє колесо, праве переднє крило, відірваний бампер з правої сторони, спущено праве колесо ( Т. І а.с. 10).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 0394/11 від 11.04.11, проведеного судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3, за заявою ВАТ АСК «Скарбниця», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Пежо-407 д.н. НОМЕР_1, становить 37 846,39 грн. (Том І, а.с.12-27).

Згідно з експертним висновком № 0394/11 від 11.04.11, ціни на нові запчастини, які були пошкодженні внаслідок ДТП та які підлягають заміні були отримані ним із програмного комплексу "AUDATEX", який є джерелом отримання таких відомостей, відповідно до додатку № 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів. Загальна вартість нових запчастин згідно цього висновку становить - 69 366,00 грн., а матеріальна шкода, визначена за формулою:6 490,00 (вартість ремонтних робіт) + 3 620,06 грн. (вартість матеріалів для ремонту) + 69 366,00 грн. (вартість нових запчастин) * (1-0,60) (коефіцієнт зносу) + 0,00 (втрата товарної вартості) становить 37 846,39 грн.

Відповідно до страхового акту № 78/к/11 від 18.05.11, позивачем прийнято рішення про виплату страхувальнику - ОСОБА_6 як вигодонабувачу страхового відшкодування в розмірі 37 748,57 грн. (за мінусом безумовної франшизи у розмірі 97,82 грн.) (Том І, а.с.36,37).

Згідно з платіжним дорученням № 1376 від 19.05.11 позивачем із відрахуванням суми страхового відшкодування 7 446,55 грн. страхової премії по договору страхування, було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 30 302,02 грн. на користь іншого вигодонабувача - АТ «ОТП Банк» із призначенням платежу «..для подальшого погашення кредиту ОСОБА_8 по договору № CL-600/196/2005 від 18.08.05 (договір № 05/14011/АТ)» (Т.І, а.с.38,39), хоча відповідного рішення щодо цього страховиком не було прийнято.

ПАТ «СК «Скарбниця» подано позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 30 302,07 грн. страхового відшкодування. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.05.13 дана позовна заява прийнята до розгляду.

Позивачем 03.10.13 подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму 7 446,55 грн., погоджених із страхувальником, на зарахування неоплаченої страхової премії за договором страхування, та на 500 грн. вартості послуг експерта-товарознавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, послався на те, що ним прийнято рішення про виплату Страхувальнику (ОСОБА_6І.) 30 302,02 грн. страхового відшкодування, а 7 446,55 грн. були зараховані ним в якості неоплаченої страхової премії за договором страхування. Проте, докази щодо даної обставини (зарахування 7 446,55 грн.) позивачем не подані.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.03.14 призначено у справі судові автотоварознавчу та транспортно-трасологічну експертизи, проведення яких доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведеної судової транспортно-трасологічної експертизи був складений висновок № 1095 від 19.08.14, відповідно до якого пошкодження, що наявні на автомобілі Пежо-407 д.н. НОМЕР_1 в цілому могли бути утворені як при русі даного автомобіля по вул. Пулюя з попаданням коліс правої сторони в процесі гальмування у «провалену кришку» колодязя дощоприймача глибиною 13 см. та виїздом, в подальшому, правим попереднім колесом на бордюр ний камінь та газон на ділянці вул. Пулюя, поблизу буд. № 34, про що вказано в пояснення водія даного автомобіля ОСОБА_6 від 30.03.11, так і за інших обставин, в іншому місці при контактуванні автомобіля з подібними перешкодами (перешкодою) в межах смуги його руху.

Згідно з висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи № 1096 від 27.11.14, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі № 914/1894/13, вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля Пежо-407 д.н. НОМЕР_1, внаслідок ДТП 30.03.11, становить 32 682,28 грн. (Том ІІ, а.с.82-86). Загальна вартість нових запчастин згідно цього висновку становить - 56 430,56 грн., та матеріальна шкода визначена за формулою: 6 490,00 (вартість ремонтних робіт) + 3 620,06 грн. (вартість матеріалів для ремонту) + 56 430,56 грн. (вартість нових запчастин) * (1-0,60) (коефіцієнт зносу) + 0,00 (втрата товарної вартості) = 32 682,28 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення в повному розмірі позовних вимог (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), з огляду на доведеність позивачем у справі того факту, що винною особою (відповідальною) за понесену позивачу шкоду у вигляді 37 748,57 грн. сплаченого страхового відшкодування (розмір якої є підтверджений наявними в матеріалах справи письмовими доказами). Відповідно до Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про дорожній рух», Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради є Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, оскільки ДТП відбулась наслідок порушення вимог ДТСУ 3587-97 Гуком М.Р.- начальником відділу комунального господарства районної адміністрації, та невиконання ним своїх службових обов'язків.

Проте, з даним висновком суду першої інстанції судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне:

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

Згідно з пп. 1, 4 ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодовують збитки користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 закону "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться в їх віданні.

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їхньої вини (ч. 5 ст. 24 закону "Про дорожній рух" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.07.12 № 5081-VI).

Тобто, відповідно до вимог Закону за спричинену шкоду внаслідок ДТП має нести цивільну відповідальність власник доріг, або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про автомобільні дороги» дороги населених пунктів, перебувають у віданні органів місцевого самоврядування та є комунальною власністю територіальної громади, яка наділена правами щодо управління таким майном.

Згідно з ч. 1 ст. 10 «Про місцеве самоврядування в Україні» органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.01.12 № 8, районна адміністрація є лише виконавчим органом органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради, підзвітна та підконтрольна їй. Відповідно до п. 6.1. Положення, фінансове забезпечення районної адміністрації здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Відповідно до рішення Львівської міської ради № 304 від 18.09.02 «Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій» відділи комунального господарства районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб, прийняли на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об'єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній.

Розпорядженням міського голови № 577 від 25.11.02 були затверджені акти приймання-передачі об'єктів зовнішнього благоустрою з балансів ЛКП «Львівсвітло» і ЛКП ЛШЕД районів на баланси відділів комунальних господарств районних адміністрацій, які на цей час були наділені статусом юридичних осіб.

Разом з цим, передача майна на баланс певній особі не змінює власника майна і межі його відповідальності, визначені Законом.

Натомість, розпорядженням в.о. голови Франківської районної адміністрації від 27.12.06 № 2500 на виконання ухвал Львівської міської ради з 01.01.07 було ліквідовано як юридичну особу відділ комунального господарства районної адміністрації.

Щодо довідки Франківської районної адміністрації від 19.04.13 № 35-1478, наданої на адвокатський запит, про наявність на її балансі ділянки дороги по вул. Пулюя у м. Львові та обов'язку адміністрації проводити поточний ремонт вулиці та дорожнього покриття на ній, не є належним та допустимим доказом права власності Франківської адміністрації Львівської міської ради вищезгаданої вулиці. Крім того, з даної довідки не вбачається перебування на балансі районної адміністрації вказаної вулиці на момент вчинення ДТП - 30.03.11. З довідки відповідача від 19.01.15 № 35-вих-95 (Т. ІІ, а.с. 101) вбачається, що внутрішньоквартальні вулиці на вул. І. Пулюя не передавались на баланс районної адміністрації.

Разом з тим, як зазначено вище, перебування на балансі певного об'єкту не є належним доказом права власності та не є підставою майнової відповідальності за шкоду, отриману певною особою внаслідок ДТП.

Львівський апеляційний господарський суд встановив, що за станом на момент вчинення ДТП (30.03.11) Франківська районна адміністрація Львівської міської ради не була власником міських доріг, в тому числі вулиці Пулюя, де мало місце ДТП, ні органом місцевого самоврядування в розумінні норм вищенаведених Законів, а відтак відсутні правові підстави про стягнення з неї у вигляді відшкодування в порядку регресу сплаченого позивачем страхового відшкодування. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні та позивачем у справі суду не подані.

Зобов'язуючи Франківську районну адміністрацію відшкодувати завдану шкоду під час ДТП на вул. Пулюя у м. Львові, яка мала місце 30.03.11, суд першої інстанції, підтримуючи підстави позову, виходив з того, що відповідно до Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, остання є виконавчим органом Львівської міської ради та діє відповідно до ухвали ради від 06.07.06 № 94, а структурним підрозділом районної адміністрації є відділ комунального господарства, невиконання обов'язків начальником якого (Гуком М.Р.) стало причиною виникнення ДТП на вул. Пулюя у м. Львові.

Разом з цим, за загальними нормами визначення складу умов відповідальності за заподіяння шкоди, умовою відповідальності власника автомобільних доріг є наявність вини останнього та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та незадовільним станом дороги.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Франківського районного суду від 29.09.11 по адміністративній справі № 3-3217/11 не був встановлений факт вини Гука М.Р. як посадової особи Франківської районної адміністрації, оскільки суд в описовій частині своєї постанови лише виклав короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 30.03.11 (який фактично був складений 28.04.11) та у зв'язку із спливом трьохмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності закрив адміністративну справу, не розглядаючи її по суті.

Окрім цього, як вбачається з посадової інструкції начальника відділу комунального господарства Франківської районної адміністрації, до посадових обов'язків начальника відділу входить, зокрема, контроль якості робіт поточного ремонту шляхового господарства, утримання в задовільному санітарно-технічному стані зупинок громадського транспорту, за неякісне чи несвоєчасне виконання яких він несе відповідальність (Т. ІІ а.с. 24-26). Тобто, відповідно до своєї посадової інструкції до обов'язків начальника відділу комунального господарства не входить утримання проїзної частини вулиці Пулюя у м. Львові у відповідності до вимог ДСТУ 3587-97 (про що було зазначено при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 30.03.11).

Недоведеність вини працівника юридичної особи означає недоведеність вини і самої юридичної особи, враховуючи норми ст.ст. 1166 та 1172 ЦК України.

Щодо встановлення причиннового зв'язку між неправомірними діями відповідача (якщо такі встановлені) та завданою шкодою, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як вбачається з висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1095 від 19.08.14, пошкодження, що наявні на автомобілі Пежо-407 д.н. НОМЕР_1 в цілому могли бути утворені як при русі даного автомобіля по вул. Пулюя з попаданням коліс правої сторони в процесі гальмування у «провалену кришку» колодязя дощоприймача глибиною 13 см та виїздом, в подальшому, правим попереднім колесом на бордюр ний камінь та газон на ділянці вул. Пулюя, поблизу буд. № 34, про що вказано в пояснення водія даного автомобіля ОСОБА_6 від 30.03.11, так і за інших обставин, в іншому місці при контактуванні автомобіля з подібними перешкодами (перешкодою) в межах смуги його руху. Тобто, транспортно-трасологічною експертизою не встановлено, що наїзд на бордюр стався лише внаслідок попереднього потрапляння в яму (дощоприймач), а не з інших підстав, наприклад: внаслідок різкого звуження проїзної частини дороги вул. Пулюя за будинком 34 з 10,8 м. до 7,35 м саме в напрямку руху автомобіля Пежо- 407 (т. ІІ, а.с. 80), що видно зі схеми місця події та транспортно-трасологічної експертизи; темного періоду доби (подія мала сталась в 23 год. 00 хвю 30.03.11), інших дорожніх умов, що не було враховано водієм.

Також, Львівський апеляційний господарський суд бере до уваги, що матеріали справи не містять даних про те, в якому стані перебував водій ОСОБА_6 на момент вчинення ДТП (стан алкогольного/наркотичного сп'яніння водія є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), чи дотримувались ним умови безпеки руху (швидкісний режим, технічний стан автомобіля), оскільки на момент скоєння ДТП 30.03.11 протокол огляду місця події та схема місця події не складалися (не містять дати складення), довідка за фактом ДТП датована 28.04.11, протокол про адміністративне правопорушення - 20.04.11, а акт обстеження дорожніх умов не містить дати.

Натомість, згідно даних висновку № 0394/11 від 11.04.11 експертного авто товарознавчого дослідження (Т. І, а.с. 24), встановлено, що на кузові досліджуваного транспортного засобу наявні сліди попередніх аварійних пошкоджень складових.

Зазначені обставини не були прийняті позивачем до уваги при прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування.

Таким чином, матеріали справи не містять однозначних доказів наявності причинового зв'язку між недотриманням відповідачем вимог щодо якості дорожнього полотна і споруд на ньому та завданою з його вини шкодою позивача.

Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.15 у справі № 914/1894/13 було прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленим, що є підставою для скасування цього рішення відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України. Разом з тим, відповідно з врахуванням обставин та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, ухвалюючи нове рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, покладаючи їх на позивача за розгляд справи в суді першої інстанції, та, стягуючи з нього на користь відповідача 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 28.01.15 за вих. № 35-вих.-170 Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.01.15 у справі № 914/1894/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення - в позові відмовити.

4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скарбниця» (код ЄДРПОУ 13809430, м. Львів, вул. Саксаганського, 5) на користь Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04056121, 79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85) 913,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Місцевому господарському суду видати наказ.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 10.04.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.