Постанова № 43554679, 02.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 922/5931/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Грайворонський І.В., дов. № 36 від 08.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" (вх. №1565 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 05.02.15 у справі № 922/5931/14

за позовом Державної іпотечної установи, м. Київ

до ПАТ "Банк "Золоті ворота", м. Харків

про стягнення 11 943,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2015 у справі № 922/5931/14 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерною товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків на користь Державної іпотечної установи, м. Київ заборгованість в розмірі 11943,98 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 у справі № 922/5931/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування викладених вимог скаржник зазначає про те, що судом не застосовано Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який підлягав застосуванню, а також судом не враховано, що норми даного Закону у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація, або почата процедура ліквідації банку, є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Відповідач вказує на те, що, оскільки позивач є кредитором банку щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів та з урахуванням встановленої вказаним Законом України заборони на задоволення вимог кредиторів, які здійснюються у межах процедури ліквідації банку, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, посилаючись на те, що жодна стаття Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не позбавляє вкладника або іншого кредитора звернутись до суду за захистом своїх прав з позовом до суду про стягнення заборгованості з банка.

02.04.2015 відповідач через канцелярію суду надав докази на підтвердження публікації повідомлення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" та призначення уповноваженої особи Фонду.

Позивач в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду справи позивач був обізнаний, що підтверджується повідомленням за № 005851/2 про вручення поштового відправлення 22.12.2014 р. уповноваженій особі Державної іпотечної установи, м. Київ.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

27.12.2007 між Державною іпотечною установою (позивач, установа) та ПАТ "Банк Золоті Ворота" (відповідач, банк) укладено договір про обслуговування іпотечних кредитів № 21, за умовами якого банк зобов'язався приймати в установленому порядку і строки платежі від позичальників в рахунок погашення суми кредиту, відсотків за користування ним, а також стягувати суми комісійної винагороди, неустойки (штрафів, пені тощо) та перераховувати вказані кошти не пізніше наступного дня на поточний рахунок установи (пункт 2.1 договору).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що в порушення умов договору банком з липня 2014 року припинено перерахування позивачу коштів, що сплачені позичальником - Биковим Р.В. на виконання своїх зобов'язань за договорами про іпотечні кредити. Так, між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків за Договором про обслуговування іпотечних кредитів № 21 від 27.12.2007 р., за результатами якої підписано акт про проведення взаєморозрахунків від 09.09.2014 р. Згідно даного акту звірки взаєморозрахунків, заборгованість, що підлягає перерахуванню банком позивачу складає 11943,98 грн., період виникнення заборгованості 04.07.2014р. - 03.09.2014р.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що постановою Правління Національного банку України № 781 від 04.12.2014 р. прийнято рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Банк Золоті ворота". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 № 142 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" строком на 1 рік з 05.12.2014 по 04.12.2015 включно.

Приймаючи до уваги, що факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті грошових коштів за договором про обслуговування іпотечних кредитів № 21 від 27.12.2007 підтверджується матеріалами справи, а Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не забороняє звернення до суду та прийняття судом рішення про задоволення вимог до банку, що знаходиться в процедурі ліквідації, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 11943,98 грн., як нормативно та документально обґрунтовані. При цьому, судом звернуто увагу на те, що прийняття рішення по даній справі про задоволення позовних вимог ніяким чином не суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки наявність судового рішення не звільняє позивача від обов'язку звернутись з відповідною заявою до ліквідатора та сплата такої заборгованості має проводитись з дотриманням вимог вказаного закону.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи невірно застосовано норми матеріального права, зокрема Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які регулюють спірні правовідносини, а також не надано належної правової оцінки тому, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що унеможливлює задоволення позовних вимог до відповідача про стягнення 11943,98 грн. під час запровадження у нього тимчасової адміністрації, оскільки задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

27.12.2007 р. між Державною іпотечною установою та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено договір про обслуговування іпотечних кредитів № 21.

Згідно п. 1.1, 2.1, 2.2 договору банк за дорученням установи зобов'язався здійснювати обслуговування іпотечних кредитів, наданих банком відповідно до стандартів установи на підставі договорів про іпотечний кредит, відповідних іпотечних договорів та інших забезпечувальних договорів, наступним кредитором за якими є установа, для чого банк зобов'язаний приймати в передбаченому договором про іпотечний договір порядку та строки від позичальників в рахунок погашення суми кредиту, відсотків за користування ним, а також стягувати суми комісійної винагороди, неустойки (штрафів, пені тощо) та перераховувати вказані кошти не пізніше наступного дня на поточний рахунок установи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 781 від 04.12.2014 р. прийнято рішення відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Банк Золоті ворота". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2014 № 142 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" строком на 1 рік з 05.12.2014 по 04.12.2015 включно.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня за наступного за днем отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіціальній сторінці в мережах Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно наданих відповідачем доказів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виконані обов'язки, передбачені вказаною статтею з опублікування відомостей про ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" та призначення уповноваженої особи Фонду у газеті «Урядовий кур'єр», з метою надання кредитором неплатоспроможного банку протягом 30 днів з дня опублікування зазначених відомостей заявити уповноваженій особі Фонду свої вимоги.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Так, згідно з частинами 5, 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі плати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону (про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду) уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з частиною 6 вказаної статті уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

В зв'язку з викладеним є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що прийняття рішення по даній справі про задоволення позовних вимог та стягнення з банку заборгованості за договором обслуговування іпотечних кредитів № 21 від 27.12.2007 ніяким чином не суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, судом першої інстанції не враховано, що відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення вимог до Банку та їх задоволення в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів зазначає, що не можуть бути задоволені вимоги позивача (у тому числі стягнення спірної заборгованості) до відповідача під час запровадження у нього тимчасової адміністрації, а відповідно підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 922/1940/14 від 24.02.2015 у справі № 910/15058/14.

Колегія суддів звертає увагу, як підтверджено відповідачем у справі, грошові вимоги Державної іпотечної установи на суму позову включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Отже, позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку розділу VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 10 1, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк Золоті ворота" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.02.15 у справі № 922/5931/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 34, код 33304730) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ,

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 07 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.