Постанова № 43554620, 07.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 911/4966/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.15року (повний текст якого складено 20.01.15р.)

у справі №911/4966/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Групп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд"

про стягнення 144903,34 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Групп"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" про стягнення 110 565,46 грн. боргу, 8 315,13 грн. пені, 7 233,71 грн. - 3% річних, 18 789,04 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 144 903,34 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором субпідряду №20/08 С від 20.08.2012 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі №911/4966/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 34536374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Груп" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9, код 34957024) 110 565 (сто десять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 46 коп. основного боргу, 7 233 (сім тисяч двісті тридцять три) грн. 71 коп. 3% річних, 18 789 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 04 коп. інфляційних втрат, 8 315 (вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 13 коп. пені, 2 898 (дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 07 коп. судового збору.

Вище зазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в порушення договору субпідряду № 20/08 С від 20.08.2011 р. відповідач не виконав належним чином обумовлений сторонами та профінансований обсяг робіт, у зв'язку з чим позивач набув права для звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, отриманих відповідачем у якості попередньої оплати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 11.02.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.03.15р.

В судове засідання 24.03.15р. з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 07.04.2015 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/4966/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі № 911/4966/14.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено судом першої інстанції 20.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (субпідрядник) було укладено договір субпідряду №20/08 С (договір), відповідно до умов якого підрядник за власні кошти доручає, а субпідрядник зобов'язується власними силами та засобами виконати у відповідності до затвердженої проектної документації, діючих будівельних норм та правил та здати Підряднику в установлений чинним договором строк роботи згідно цього договору.

У відповідності до п. 3.1. договору, роботи за даним договором виконуються згідно додатку №1 - Сумісний графік виконання та оплати робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1. договору, загальна вартість робіт, яка підлягає виконанню за цим договором складає 1 907 639 (один мільйон дев'ятсот сім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп., в тому числі ПДВ - 317 939 (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп.

Вартість виконаних робіт обраховується на підставі фактично виконаних обсягів робіт, зафіксованих в актах, за погодженням сторонами цінами одиниці виду робіт, що вказані в договірній ціні - додаток №2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 4.2. договору).

Згідно п. п. 5.1.1, 5.1.2. п. 5.1. договору, оплата виконаних робіт за договором проводиться у національній валюті України шляхом здійснення підрядником безготівкових платежів на розрахунковий рахунок субпідрядника, у наступному порядку:

- фінансування робіт провадиться згідно сумісного графіку виконання та оплати робіт (Додаток №1(лист 1))

- до початку робіт підрядник сплачує субпідряднику аванс в сумі 51 632,26 грн. в т. ч. ПДВ 20%, а саме 100% перебазування техніки та обладнання - 34 000,00 грн., та 100% виготовлення армокаркасів випробувальних кущів з доставкою на об'єкт - 17 632,26 грн.

Як вбачається з додатку № 1 (лист 1) - Сумісний графік виконання та оплати робіт до договору відповідач мав виконати наступні роботи:

- виготовлення армокаркасів випробувальних кущів з доставкою на об'єкт у кількості 9, 7957 т.;

- перебазування техніки та обладнання, з монтажем у кількості 1-го комплекту;

- улаштування буроін'єкційних паль випробувальних кущів 148,16 м. куб.

У відповідності умов договору №20/08 С від 20.08.2012 року роботи Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (підрядник) профінансовані у повному обсязі, а саме в розмірі 154 604,06 грн., що підтверджуються виписками з банківського рахунку, наявними у матеріалах справи. В той час коли, роботи визначені умовами договору №20/08 С від 20.08.2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (субпідрядник) виконані частково, а саме роботи, які зазначені у додатку №1 (лист 1) до договору в частині виготовлення армокаркасів випробувальних кущів з доставкою на об'єкт та перебазування техніки і обладнання, з монтажем на загальну суму 44 038,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Частина друга статті 838 Цивільного кодексу України встановлює механізм взаємовідносин між учасниками правовідносин генерального підряду. Тільки генеральний підрядник має відносини як з замовником, так і з субпідрядником. Він же відповідає перед замовником за виконання, належне виконання зобов'язань останнім і за виконання замовником своїх обов'язків за договором.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 852 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи 20.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" було укладено договір субпідряду №20/08 С (договір).

На виконання умов договору №20/08 С від 20.08.2012 позивачем було профінансовано відповідача профінансовані у повному обсязі, а саме в розмірі 154 604,06 грн. Дані обставини підтверджуються виписками з банківського рахунку, наявними у матеріалах справи, у відповідності до відомостей яких отримані позивачем кошти у розмірі 51 632,26 грн. 21.08.2012 року та 102 971,80 грн. від 22.08.2012 були у якості «авансу за дог. 20/08с від 20.08.12 р.».

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду, натомість відповідач профінансовані будівельні роботи виконав не в повному обсязі, а лише на суму 51 632,26 грн.

Слід зазначити, що повернення відповідачем суми попередньої оплати не передбачено умовами договору №№20/08 С від 20.08.2012, тому стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за невиконані підрядні роботи у відповідності до положень цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на призупинення будівельних робіт за згодою сторін у відповідності до положень статті договору субпідрядку № 20/08 С від 20.08.2012 року, оскільки в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження своєчасного повідомлення позивача про таке призупинення у формі та спосіб передбаченій п 13.6 договору.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже враховуючи вищенаведене та відсутність будь яких доказів щодо повернення проавансованих коштів, колегія суддів вважає ґрунтовним висновок місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про повернення позивачу 110 565,46 грн., сплачених позивачем у якості авансу виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 11.1. договору субпідряду від 20.08.2012р. № 20/08 С сторони встановили неустойку у вигляді пені, а не штрафу, як помилково вважає позивач, що в той же час не впливає на обґрунтованість його вимоги щодо стягнення передбаченої договором санкції.

З урахуванням наведених норм закону та умови договору, за неналежне виконання умов договору, позивачем нараховано 8 315,13 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо нарахування пені колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення у заявленому позивачем обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, то в даному випадку колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення процентів річних та збитків від інфляції за несвоєчасне повернення авансу, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за невиконані роботи є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Між тим, місцевий господарський суд дійшов неправильного висновку, застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнувши з відповідача проценти річні та збитки від інфляції, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г/7, яка є обов'язковою в силу ст. 11128 ГПК України).

Отже рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача 7 233 грн. 71 коп. 3% річних та 18 789 грн. 04 коп. інфляційних втрат підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015р. у справі № 911/4966/14 скасуванню.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2015р. у справі № 911/4966/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 34536374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Груп" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9, код 34957024) 110 565 (сто десять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 46 коп. основного боргу, 8 315 (вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 13 коп. пені, 2 377 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн. 61 коп. судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Груп" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9, код 34957024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 34536374) судові витрати у розмірі 260 грн. (двісті шістдесят) грн. 23 коп. за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/4966/14 повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова