Постанова № 43554527, 02.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа№ 911/4693/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідковська Т.О. - представник;

від відповідача: Романченко М.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Малишко Тетяни Миколаївни

на рішення

Господарського суду Київської області

від 09.12.2014 р.

у справі № 911/4693/14 ( суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еска Капітал"

до Фізичної особи-підприємця Малишко Тетяни Миколаївни

про стягнення 374 399, 09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еска Капітал" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Малишко Тетяни Миколаївни про стягнення 374 399, 09 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2014р. у справі № 911/4693/14 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Малишко Тетяни Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" 88 570 грн. 69 коп. основної заборгованості, 3 605 грн. 47 коп. пені, 2 357 грн. 55 коп. 3% річних, 213 096 грн. 23 коп. штрафу та 6 152 грн. 61 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить вищезазначене рішення скасувати у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що між ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» та Фізичною особою-підприємцем Малишко Тетяною Миколаївною укладено договір фінансового лізингу від 29.04.2013 р. № 290413/ФЛ, за умовами якого, лізингодавець набуває у власність предмет лізингу - комбайн Сіааз 750 460, заводський № 45403004, 1999 року в комплекті з жаткою зерновою Сіааз 750 V, 2000 року випуску, заводський № 70501022, та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах договору та правил фінансового лізингу.

Відповідно до п. 8.7. договору фінансового лізингу № 290413/ФЛ-180 від 29.04.2013 р. у випадку якщо, незважаючи на вимогу лізингоодержувача щодо повернення предмета лізингу у відповідності з п. 8.5 даних правил, лізингоодержувач не забезпечить повернення предмета лізингу, лізингодавець буде мати право вступати у володіння предметом лізингу, здійснити перевезення (транспортування) предмета лізингу за рахунок лізингоодержувача та вимагати від лізингоодержувача, а останній в такому випадку, зобов'язується, сплатити штраф в розмірі 20% від загальної суми договору лізингу.

Апелянт зазначає, що в перших числах грудня 2013 року на вимогу представника ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» працівники Фізичної особи-підприємця Малишко Тетяни Миколаївни комбайнери Товкун Григорій Васильович та Товкун Ігор Григорович поставили комбайн на стоянку біля с. Красилівка Броварського р-ну. В той же день ключі від комбайну були передані представнику ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ». Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було передано йому ще 19 або 20 листопада. І тоді було з ним домовлено в усній формі, що комбайн добровільно за власні кошти буде доставлено на ту стоянку, яку він вкаже.

Жатка з візком до цього комбайну на той період знаходилася в м. Ананьїво Одеської області. 5 грудня 2013 року, на вантажному автомобілі працівник поїхав за жаткою в м. Ананьїв. Туди ж приїхав і представник ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ». За вказівкою представника ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» жатка з візком була доставлена 6 грудня 2013 року на територію ТОВ «МБК Макарів» за адресою: Київська обл. Макарівський р-н. с. Гавронщина вул. Шевченка,196. Під час вигризки жатки з візком був присутній керівник даного підприємства Дідора Михайло Михайлович і двоє його працівників, які допомагали з вигрузкою. Вигрузка проводилася без представників ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ», про що в телефонному режимі було повідомлено менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПТАЛ» Пташніченка Богдана. На запитання про оформлення Акту приймання - передачі комбайна та жатки з візком він відповів, що документи будуть оформлені пізніше, так як на той час був відсутній директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСКА КАПТАЛ».

Апелянт зазначає, що виконавче провадження з незрозумілих підстав було відкрито у Святошинському районі м. Києва, а самі виконавчі дії були проведені за адресою, яка не має жодного відношення до відповідача.

З огляду на викладені обставини на думку апелянта стягнення з відповідача штрафу у розмірі 213 096,23 грн. є безпідставним. Також підлягають зменшенню інші позовні вимоги, оскільки вже в грудні відповідач не користувався комбайном та жаткою, а тому стягнення платежів по відсоткам та комісії за грудень 2013 р, січень 2014 р„ лютий 2014 р., пені та 3% річний за даний період також є безпідставним.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 20.01.2015р. у справі № 911/4693/14 порушено апеляційне провадження по справі та справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: Головуючого судді: Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

Ухвалою від 12.02.2015 року розгляд справи відкладено у зв'язку з поданим клопотанням представника відповідача.

Ухвалою від 19.03.2015 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

Між ТОВ "ЕСКА КАПІТАЛ" та Фізичною особою-підприємцем Малишко Тетяною Миколаївною укладено договір фінансового лізингу від 29.04.2013 № 290413/ФЛ, за умовами якого лізингодавець набуває у власність предмет лізингу - комбайн Claas Lexion 460, заводський № 45403004, 1999 року в комплекті з жаткою зерновою Claas 750 V, 2 000 року випуску, заводський № 70501022 (Специфікація предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в Специфікації - Додаток № 2 до Договору), та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах Договору та Правил фінансового лізингу (Додаток № 1 до Договору), (пункт 3. Договору).

Відповідно до п. 5.1. договору вартість предмету лізінгу становить 1 065 481,14 грн.

Пунктом 5.2 визначено, що строк лізингу - 34 місяці, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг .

Як свідчать матеріали справи, сторонами підписано додатки, що є невід'ємними частинами договору: додаток № 1 - Правила фінансового лізингу, додаток № 2 - Специфікація предмета лізингу, додаток № 3 - Графік лізингових платежів, додаток № 4 - Умови страхування, додаток № 5 - Договір страхування (пункт 6. договору).

Відповідно до пункту 1.1. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу", лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування майном зобов'язується сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі, згідно з Графіком лізингових платежів, а також інші платежі, вказані в ст. 5 договору.

Згідно з п. 2.1. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" придбання предмета лізингу здійснюється лізингодавцем за договором поставки (купівлі-продажу) у відповідності з погодженими лізингоодержувачем специфікацією предмета лізингу та умовами такого договору поставки. Умови щодо строку, місця поставки предмета лізингу погоджуються з лізингоодержувачем.

До матеріалів справи додано копії договору купівлі-продажу від 03.06.2013 № А-22/04/13-2 та акту приймання-передачі товару від 04.06.2013 до вказаного договору.

Передача предмета лізингу в лізинг здійснюється на підставі акту прийому-передачі, що підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача, в день поставки предмета лізингу, в порядку, передбаченому договором поставки та договором лізингу (пункт 2.6. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу").

Відповідно до пунктів 11.1.-11.3. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" договір лізингу вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін, моментом початку обчислення строку лізингу є дата підписання акту прийому-передачі предмету лізингу в лізинг, закінчення строку лізингу вказується в Графіку лізингових платежів.

Пунктом 1 додатку № 3 до договору "Графік лізингових платежів" передбачено, що лізинговий платіж починається з дати підписання акту приймання-передачі предмету лізингу в лізинг.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в строкове платне володіння і користування предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.06.2013, який підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплено відбитками їх печаток.

Відповідно до додатку № 3 до договору "Графік лізингових платежів" лізингові платежі повинні сплачуватися до 20 числа кожного місяця та з датою останнього платежу - 20.03.2016.

Відповідачем оплати за договором здійснювались частково, що підтверджується наданою в матеріали справи довідкою від 10.10.2014 № 209/14 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, відповідно до якої судом встановлено надходження за період з 20.08.2013 до 10.10.2014 від відповідача на рахунок позивача 30 000,00 грн. за серпень 2013 року.

У зв'язку з тим, що зазначена довідка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком їх печатки, судом оцінено її як належний та допустимий доказ для встановлення сум, що перераховані відповідачем позивачу у межах спірних правовідносин - часткової сплати лізингових платежів. Докази сплати лізингових платежів за період з вересня 2013 року до лютого 2014 року у матеріалах справи відсутні.

Позивачем зазначено, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати платежів по відсотках та комісії: 18 086,21 грн. - за вересень 2013 року , 17 253,71 грн. - за жовтень 2013 року, 16 421,21 грн. - за листопад 2013 року, 15 588,71 грн. - за грудень 2013 року, 14 756,21 грн. - за січень 2014 року, 6 464,64 грн. - за лютий 2013 року.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу щодо оплати лізингових платежів від 28.08.2013 № 0003 та від 29.04.2013 № 0004.

Відповідач на зазначені вимогу відповіді не надав, заборгованість не оплачено. У матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до п. 3.3.8., 8.2.4., 8.9. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку та вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріусу, у випадку, зокрема, прострочення лізингоодержувач зі сплати лізингових платежів (хоча б одного місячного лізингового платежу) перевищує 30 календарних днів.

Відповідно до виконавчого напису нотаріусу від 13.02.2014, що зареєстрований в реєстрі за № 59, у зв'язку з несплатою лізингових платежів, починаючи з 20.08.2013, на підставі п. 8.2.4., 8.9. договору, ст. 651 ЦК України, за ініціативою лізингодавця достроково розірвано договір з 13.02.2014 та задоволено вимогу щодо повернення предмету фінансового лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Договір за правовою природою є договором лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статтею 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на викладене, з матеріалів справи вбачається, що наявні грошові зобов'язання відповідача перед позивачем, які виникли протягом дії договору, строк виконання яких настав і які відповідачем не виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача платежів по відсотках та комісії: за вересень 2013 року у розмірі 18 086,21 грн., за жовтень 2013 року у розмірі 17 253,71 грн., за листопад 2013 року у розмірі 16 421,21 грн., за грудень 2013 року у розмірі 15 588,71 грн., за січень 2014 року у розмірі 14 756,21 грн., за лютий 2013 року у розмірі 6 464,64 грн. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню.

Позивач, у зв'язку з порушенням умов договору, на підставі п. 8.7. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу", заявляє до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20 % від суми договору, що за розрахунком складає 213 096,23 грн.

Позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню.

Пунктом 8.5. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" визначено, що при настанні випадків, передбачених пунктами 8.2.4. - 8.2.12., а саме щодо відмови лізингодавця від договору в односторонньому порядку, та невиконанні умов, вказаних в договорі, пункті 8.3. Правил фінансового лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувач повернення йому предмета лізингу. При цьому, лізингоодержувач зобов'язується протягом одного календарного дня з дати отримання повідомлення від лізингодавця доставити предмет лізингу у нормальному стані (без механічних та будь-яких інших пошкоджень та недоліків, в стані, придатному для нормальної експлуатації та використання за цільовим призначенням) з урахуванням нормального зносу, до місця, визначеного лізингодавцем. Всі ризики та витрати, пов'язані з поверненням предмета лізингу бере на себе лізингоодержувач.

Відповідно до п. 8.6. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" лізингоодержувач вважається таким, що виконав свої обов'язки відносно повернення предмета лізингу, якщо до 14 годин дня повернення предмета лізингу забезпечив доставку предмета лізингу в належному технічному стані по місцю знаходження лізингодавцю, або в інше місце, що було попередньо письмово узгоджено сторонами, передав лізингодавцю повний пакет технічної документації на предмет лізингу, підписані з боку лізингоодержувач два примірники акта приймання-передачі предмета лізингу, а також здійснив оплату всіх лізингових платежів та штрафних санкцій.

Позивач на адресу відповідача направив вимогу від 04.09.2013 № 0004 про повернення предмета лізингу за адресою: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 50 А.

Відповідач на вказану вимогу не відреагував, предмет лізингу позивачу не повернув.

На підставі виконавчого напису нотаріуса від 13.02.2014, що зареєстрований в реєстрі за № 59, відкрито виконавче провадження щодо повернення предмету фінансового лізингу позивачу у справі та надано час для добровільного виконання.

Відповідно до акту вилучення у боржника предметів, зазначених у виконавчому документі, та передачі їх стягувачу від 20.03.2014, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції предмет лізингу вилучено у відповідача та передано на користь позивача.

Згідно з постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції від 20.03.2014 закінчено виконавче провадження у зв'язку виконанням у повному обсязі виконавчого напису нотаріуса від 13.02.2014 № 59.

Пунктом 8.7. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" передбачено, що у випадку, якщо, незважаючи на вимогу лізингодавцю щодо повернення предмета лізингу у відповідності до пункту 8.5. Правил фінансового лізингу, лізингоодержувач не забезпечить повернення предмета лізингу, лізингодавець буде мати право вступити у володіння предметом лізингу, здійснити перевезення (транспортування) предмета лізингу за рахунок лізингоодержувач та вимагати від лізингоодержувач, а останній, в такому випадку, зобов'язується сплатити штраф в розмірі 20 % від загальної суми договору.

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З розрахунку штрафу вбачається, що позивачем визначено розмір штрафу в розмірі 213 096,23 грн. (1 065 481,14 х 20 %), який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вказана позовна вимога підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач, на підставі п. 5.1. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу", заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,5 % від суми, належної до сплати (заборгованості), за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

При здійсненні судом першої інстанції перерахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення та встановлено, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 3 605,47 грн. Позовна вимога у частині стягнення з відповідача 47 009,98 грн. пені задоволенню не підлягає.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 2 357,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та з'ясовано, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 2 357,55 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 759,20 грн. витрат на ремонт предмету лізингу, що обґрунтоване таким.

Згідно з актом приймання-передачі від 10.06.2013 позивачем передано, а відповідачем отримано предмет лізингу у належному технічному стані, про що зазначено у вказаному акті.

Відповідно до п. 3.1.8. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, здійснювати поточний та капітальний ремонт предмета лізингу, а також своєчасно проводити профілактичне та сервісне обслуговування, технічний огляд та нести інші витрати стосовно обслуговування, зберігання та використання предмета лізингу за власний рахунок.

Відповідно п. 8.3. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" при настанні наслідків, передбачених пунктами 8.2.1. - 8.2.12. правил, а саме: щодо настання умов для односторонньої відмови лізингодавця від договору, відшкодування шкоди, всіх збитків та понесення витрат в наслідок настання вищевказаних обставин, лізингоодержувач зобов'язується відшкодувати лізингодавцю таку шкоду, збитки та понесені витрати протягом 5 банківських днів з дати пред'явлення лізингодавем такої вимоги.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 12.06.2014 № 120614-1 з вимогою оплатити заборгованість, у тому числі, витрати на ремонт предмета лізингу.

У якості доказу понесення витрат на ремонт предмета лізингу до матеріалів справи додано договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 10.02.2014, що укладений між Фізичною особою-підприємцем Романенком Андрієм Геннадійовичем та позивачем, рахунки-фактури від 28.03.2014 № СФ-000016 на суму 8 376,00 грн. та від 26.03.2014 № СФ-000015 на суму 11 383,20 грн., а також платіжні доручення від 27.03.2014 № 3029 на суму 11 383,20 грн. та від 31.03.2014 № 3048 на суму 8 376,00 грн., з призначеннями платежу: "оплата за технічне обслуговування комбайна Lexion 460".

Місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Пункт 8.3. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу" передбачає відшкодування відповідачем позивачу шкоди, всіх збитків та витрат, що понесені позивачем у зв'язку з настанням обставин для односторонньої відмови позивача від договору.

Судом встановлено, що підставою для дострокового розірвання договору є прострочення лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів на строк, що перевищує 30 календарних днів.

Витрати на ремонт предмета лізингу, які позивач заявляє до стягнення, не є шкодою чи збитками, що понесені позивачем у зв'язку достроковим розірванням договору, а, відтак, не можуть стягуватися у порядку пункту 8.3. додатку № 1 до договору "Правила фінансового лізингу".

Крім того, пунктом 4.4.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, що в актах вилучення та передачі майна зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові державного виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна та короткий опис майна.

В акті вилучення предмета лізингу не зазначено про наявність недоліків чи технічної несправності, а, відтак, суд не може встановити зв'язок між витратами позивача на ремонт предмета лізингу з його використанням відповідачем.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно доводів викладених в апеляційній скарзі слід зазначити, що вимоги лізингодавця щодо повернення предмету лізингу виконано не було, ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» скористувалося своїм правом, визначеним умовами договору фінансового лізингу № 290413/ФЛ-180 від 29.04.2013 року.

Також, п. 2 ст. 5 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, що у разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі. В даному випадку, лізингодавця не було повідомлено про той факт, що ФОП Малишко Т.М. має намір передати предмет лізингу в сублізинг (оренду). Та відповідно, ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» не надавало письмового дозволу на передачу предмету лізингу в користування третім особам.

Відповідно до пп. 8.2.7 п. 8.2. додатку № 1 до договору фінансового лізингу, зокрема, здійснення лізингоодержувачем будь-яких правочинів щодо предмета лізингу, письмово не погодивши ці домовленості або умови цих правочинів з лізингодавцем, є підставою для відмови лізингодавцем від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача 88 570,69 грн. основної заборгованості, 3 605,47 грн. пені, 2 357,55 грн. 3% річних та 213 096,23 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Малишко Тетяни Миколаївни на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2014 р. у справі № 911/4693/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2014 р. у справі № 911/4693/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/4693/14 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх