Рішення № 43554104, 08.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2015 р.

Справа № 916/841/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "220"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР"

про стягнення 1601,49 грн.

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "220" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" заборгованість за договором поставки № 187/2Р від 22.02.2013р. в розмірі 1554,93 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3,96 грн., пеню в розмірі 42,60 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, що вбачається з поштового повідомлення про вручення ухвали суду. За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

22 лютого 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "220" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (Покупець) було укладено Договір поставки №187/2Р, згідно якого Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, та відповідно до замовлень Покупця, поставляти товар, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати товар і оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у специфікації. (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 8.1. Договору оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточних рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника у Договорі.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору від 22.02.2013р. Покупець оплачує поставлений Постачальником товар один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень.

Як вбачається з матеріалів справи, усього вартість поставленого позивачем товару складає 47844, 40 грн., однак відповідачем було сплачено тільки 3600 грн. та повернуто товару на суму 10289, 47 грн., що підтверджується видатними накладними, які містяться у матеріалах справи, таким чином за Відповідачем залишається не погашена заборгованість за поставлений товар в розмірі 1554, 93 грн.

Згідно до п.7.1.1. Договору товар, який поставив Постачальник на умовах даного договору підлягає поверненню Постачальнику у наступних випадках, а саме в разі якщо товар не користується попитом на не вийшов на необхідний рівень продаж протягом 6 календарних місяців з моменту поставки.

Станом на 17.02.2015р. відповідач отриманий товар не оплатив та не повернув позивачеві.

Відповідно до п. 11.6 Договору за порушення строку оплати товару, визначеного у додатках даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань.

У зв’язку з простроченням повернення товару, позивачем здійснено розрахунок пені в сумі 42,60 грн. (розрахунок проведено стоном на 17.02.2015р.) та 3% річних в сумі 3,96 грн. (розрахунок проведено стоном на 17.02.2015р.).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов’язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки за № 187/2Р від 22.02.2013р. в розмірі 1554,93 грн., пені в сумі 42,60 грн. та 3% річних в сумі 3,96грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" прийнятих на себе зобов’язань за умовами договору поставки № 187/2Р від 22 лютого 2013 року.

Приймаючи до уваги те, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "220" про стягнення заборгованості в розмірі 1554,93 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.6. Договору за порушення строку оплати товару, визначеного у Додатках договору Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань. Відповідно до п. 7.1.1. Договору товар який поставив Постачальник на умовах Договору підлягає поверненню в разі якщо товар не користується попитом та не вийшов на необхідний рівень продаж протягом 6 календарних місяців з моменту поставки. Відповідно до п.1 умов Додаткової угоди до Договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень.

Відповідно до видаткової накладної №1904, яка наявна у матеріалах справи, 16 липня 2014р. покупцеві було поставлено товар, який не було оплачено в порядку п. 1 Додаткової угоди до Договору, та не повернуто в порядку п. 7.1.1 Договору, у зв’язку з чим у позивача виникло право для нарахування пені та 3% річних, за допущене відповідачем прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 42,60 грн. (розрахованої станом на 17.02.2015р.) та 3% річних в сумі 3, 96 грн. (розрахованих станом на 17.02.2015р.) вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості за договором поставки за № 187/2Р від 22.02.2013р. в розмірі 1554,93 грн., пені в сумі 42,60 грн. та 3% річних в сумі 3,96 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД БІЗНЕС ЦЕНТР" (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, оф. 30; код 35115285; р/р 26001301024611 в ПАТ „ВТБ”, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "220" (52580, Дніпропетровська область, Синельниковський район, смт. Славгород, вул. Щорса, 3, код 37916431) 1554 (тисяча п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 93 коп. основного боргу, 42 (сорок дві) грн. 60 коп. пені, 3 (три) грн. 96 коп. 3% річних та 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко