Рішення № 43553878, 24.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/3243/15-гСуддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 104 664,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Растєгаєва Ю.В. - представник за довіреністю № 2401 від 29.12.2014 року;

від відповідача: Шегера І.П. - представник за довіреністю № 27-У від 26.12.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 104 664,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.09.2010 року між ним та відповідачем укладено договір №Д-1111-76/185-Д.

Позивач виконав свої зобов'язання та здійснив поставку товару на загальну суму 83 639,12 грн.

Однак, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у визначений строк.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 83 639,12 грн., пеню в розмірі 3 196,61 грн., 3% річних в розмірі 7 541,26 грн., інфляційні втрати і розмірі 4 432,87 грн. та 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 5 854,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.03.2015 року.

В судовому засіданні 02.03.2015 року представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Представники сторін виконали вимоги ухвали суду від 16.02.2015 року.

Суд зобов'язав представників сторін надати належним чином завірений акт звірки розрахунків.

Судом оголошено перерву до 24.03.2015 року.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представники сторін подали суду додаткові докази по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

30.09.2010 року між дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та дочірнім підприємством «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі начальника РВУ «Донецькавтогаз» (покупець) укладено договір поставки №Д-1111-76/185-Д.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" затвердженого установчими зборами публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" рішення від 25.12.12, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків дочірньої компанієї «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки покупцеві певну продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Товар поставляється єдиною партією. Асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару вказана у специфікації, яка оформлюється у вигляді додатку до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно з п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до видаткової накладної №67 від 30.09.2010 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 83 639,12 грн.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня надходження товару, що постачається за даним договором у розмірі 100% вартості обладнання, відповідно до умов п.6.3 даного договору, на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику покупця, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, останній не оплатив поставлений товар.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про застосування строку позовної давності.

Частиною 1 статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, кінцевий строк оплати виконаних робіт договором не встановлений.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, приймаючи до уваги ч.2 статті 530 ЦК України, перебіг строку позовної давності по видатковій накладній почався 12.11.2010 року та повинен був закінчитись 12.11.2013 року.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з ч.3 статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи наявні акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2013 та на 30.09.2013 року відповідно до яких відповідачем визнано загальну заборгованість в розмірі 1 106 612,92 грн. по укладених між сторонами договорах, зокрема і №Д-1111-76/185-Д від 30.09.2010 року.

Відповідачем надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 року відповідно до якого по даним позивача заборгованість відповідача становить 1 106 612,92 грн., а по даним відповідача заборгованість відсутня.

Також, відповідачем надано пояснювальна записка щодо розбіжностей в акті звірки станом на 31.12.2014 року, в якій зазначено, що відповідачем списано кредиторську заборгованість на суму 1 106 612,92 грн. у зв'язку з закінченням терміну позовної давності, зокрема, і по договору №Д-1111-76/185-Д від 30.09.2010 року.

Акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2013 та на 30.09.2013 року зі сторони відповідача підписані головним бухгалтером.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету Статистики України №148/234/383 від 10.11.1998 затверджено форму акту звірення розрахунків, згідно якої не вимагається підписання такого акту керівниками підприємств (дебітора та кредитора).

Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підпис акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Враховуючи зазначене вище та те, що відповідачем позовні вимоги не заперечуються іншими доводами, окрім як пропуском строку позовної давності, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 83 639,12 грн. є обґрунтованими у зв'язку з перериванням строку позовної давності - підписанням сторонами актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2013 та на 30.09.2013 року, а тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 196,61 грн. за період з 11.11.2010 року по 09.05.2011 року та штраф в розмірі 5 854,74 грн. відповідно до статті 231 ГК України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару, згідно п.6.3 даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №960/10-05 від 06.02.2015 року надійшла до суду 13.02.2015 року.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 13.02.2015 року, тому вимоги щодо нарахування пені за період з 21.10.2009 року по 14.11.2012 року в розмірі 3 196,61 грн. та штрафу в розмірі 5 854,74 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 7 541,26 грн. за період з 11.11.2010 року по 11.11.2013 року та індекс інфляції в розмірі 4 432,87 грн. за період з 11.11.2010 року по 11.11.2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів83 639,1212.11.2010 - 11.11.201310963 %7 534,40За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 7 534,40 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 534,40 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6,86 грн. не підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу грн.Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції12.11.2010 - 11.11.201383 639,121,0534 419,7188 058,83

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 4 419,71 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 419,71 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 13,16 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, будинок 2, код ЄДРПОУ 36265925) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) заборгованість в розмірі 83 639 (вісімдесят три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 12 коп., три проценти річних в розмірі 7 534 (сім тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп., індекс інфляції в розмірі 4 419 (чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 10.04.2015 року.

Суддя С.М.Мудрий