Рішення № 43553750, 07.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015Справа №910/4680/15-гЗа позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Артбудкомфорт"

про стягнення 63 983,80 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

від позивача - Дарда С.С. (за дов.)

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення 63 983,80 грн., з товариства з обмеженою відповідальністю "Артбудкомфорт у зв"язку з заборгованістю яка виникла на підставі договору поставки № 7 від 10.01.2014 р. який укладений між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2015 порушено провадження у справі № 910/4680/15-г та призначено до розгляду на 19.03.2015.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлеий належним чином.

19.03.2015р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 19.03.2015 прибув представник позивача який не заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та дав пояснення по справі.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладено на 07.04.2015.

Представник позивача з'явився в судове засідання 07.04.2015, надав пояснення по суті справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду від 19.03.2015 отримана відповідачем 27.03.2015, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03049 0664163 0 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" (надалі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Артбудкомфорт" (надалі - відповідач, покупець) був укладений Договір поставки № 7 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в порядку передбаченому договором гофропродукцію, далі товар, асортимент, кількість якого визначена в специфікаціях або видаткових накладних.

Згідно розділу 2 договору постачальник зобов'язується формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі та в відповідності із заявкою покупця, а також передавати всі приналежності та документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із ним.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, або вчинити необхідні з його боку дії для забезпечення його одержання.

Сторони зобов'язані проводити звірку взаємних розрахунків на вимогу будь-якої сторін на протязі п'яти робочих днів з моменту виставлення вимоги.

Відповідно до розділу 3 договору фактичний асортимент та кількість товару визначається в специфікаціях або накладних. Якість товару, що постачається, повинна відповідати "стандартам, технічним умовам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Розділом 4 договору встановлено, що поставка товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця. Заявка Покупця має містити назву товару, асортимент, якісні характеристики, кількість, адресу складу Покупця, години прийому, строки та дату доставки. Заявка повинна бути прийнята та затверджена письмово Постачальником. Подальші зміни прийнятої заявки відбуваються виключно за письмовою згодою сторін.

Поставка товару відбувається протягом 12 (дванадцяти) календарних днів з моменту отримання оплати в розмірі 25% від загальної суми замовленої партії товару.

Доставка товару відбувається силами та за рахунок покупця. При необхідності та бажанні покупця, доставка товару буде відбуватися силами та за рахунок продавця. При цьому необхідно звернути увагу на порядок цін при виборі умов доставки відповідно додатку № 1 даного договору.

Датою поставки товару вважається дата вказана в видатковій накладній.

Постачальник має право в односторонньому порядку зупинити подальше постачання товару, в випадку прострочення покупцем зобов'язань по оплаті попередньої партії товару.

Відповідно до розділу 5 договору приймання Товару здійснюється: за кількістю згідно видаткових накладних постачальника, за якістю згідно технічної документації. покупець повинен звірити кількість товару при відвантажені. З кожною поставкою постачальник надає покупцю видаткову та податкову накладну.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № РН-0000087 від 30.01.2014, № РН-0000620 від 11.06.2014, № РН- 0000690 від 27.06.2014, № РН-0001058 від 30.09.2014, № РН-0001066 від 07.10.2014.

Всього позивачем було поставлено товар на загальну суму у розмірі 276 925,02 гривень, за який відповідач на підставі п. 6.3 Договору зобов'язаний провести попередню оплату в розмірі 25% від загальної суми наданого рахунку, решту - 75%, покупець зобов'язується оплатити протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після отримання партії товару.

Таким чином кінцевий строк розрахунку у відповідача наступив 22.10.2014, остання видаткова накладна за якою було поставлено товар датується 07.10.2014 + 14 календарних днів.

Відповідачем було повернуто товар на суму 118 560,01 грн. згідно видаткової накладної (повернення) № ВП-0000046 від 31.07.2014, також було здійснено розрахунок частково в розмірі 105 740,00 грн. і сума боргу відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 52 625,01 гривень.

Таким чином, основний борг відповідача складає 52 625,01 грн.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 52 625,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 4315,25 грн. та 3% річних в сумі 506,67 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача інфляційні збитки становлять 4315,25 грн., а 3% річних - 506,67 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 7.1 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 7.1 договору, яка складає 4 708,87 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 4 708,87 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Артбудкомфорт" (03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 35489446) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САНВІТ-ХОЛДІНГ"(02660, м. Київ, вул. М.Раскової, буд. 23, оф. 704, код ЄДРПОУ 32304939) основний борг в сумі 52 625 (п'ятдесят дві тисячі шістсот двадцять п'ять) грн. 01 коп., пеню в сумі 4708(чотири тисячі сімсот вісім) грн. 87 коп., інфляційні збитки в сумі 4315(чотири тисячі триста п'ятнадцять) грн. 25 коп., 3% річних в сумі 506(п'ятсот шість) грн.67 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення -09.04.2015