Рішення № 43553594, 09.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/19/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/890/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", (83050, м. Донецьк, вул. Р.Люксембург, буд. 23-а) в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, (84313, м. Краматорськ Донецької області, вул. Південна, буд. 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування", (84313, м. Краматорськ Донецької області, вул. Орджонікідзе, буд. 10-В)

про стягнення 144142,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 10561,53 грн. пені, 12347,17 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1131,59 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

12.02.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м. Краматорськ Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування", м. Краматорськ Донецької області про стягнення 144142,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 10561,53 грн. пені, 12347,17 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1131,59 грн. 3 % річних.

Статтею 1 Закону України від 12.08.2014 р. № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та зобов'язано забезпечити розгляд: господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції на підставі ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» встановлено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2015р. порушено провадження у справі № 908/890/15-г, справі присвоєно номер провадження 4/19/15, розгляд справи призначено на 17.03.2015 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 09.04.2015 р.

В судовому засіданні 09.04.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За ініціативою суду розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте 08.04.2015р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній повідомив суд, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить провести судове засідання призначене на 09.04.2014р. по справі №908/890/15-г без участі уповноваженого представника позивача.

Розглянувши заявлене клопотання, судом клопотання про розгляд справи №908/890/15-г без участі уповноваженого представника позивача задоволено.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 204, 526, 530, 610, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 216-218 ГК України, умовами договору № 06-33-13Пр від 22.11.2012 р., просив стягнути з відповідача суму 144142,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 10561,53 грн. пені, 12347,17 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 1131,59 грн. 3 % річних.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному Інтернет-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта", з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Додатково, наведений перелік таких населених пунктів, до якого м. Краматорськ Донецької області - не включено, з чого слідує, що до м. Краматорськ Донецької області поштові відправлення надсилаються.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/890/15-г від 12.02.2015 р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи № 908/890/15-г від 17.03.2015р. які направлялися на адресу відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не повернулися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд повідомив відповідача про час та місце судового засідання шляхом направлення відповідачу на електрону пошту ухвалу суду від 12.02.2015 р., про що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою за вих. № 06-05/432. Також , інформацію про час і місце судового засідання розміщено на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчить відповідний витяг який міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 09.04.2015 року за відсутності представника відповідача.

Крім того, суд виходить з тих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Процесуальний строк вирішення спору закінчується 12.04.2015р. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

22.11.2012 р. Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі начальника Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (споживач, відповідач у справі) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №06-33-13Пр. (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку 1 до договору.

Пунктом 1.3 Договору погоджено, що газ згідно з цим договором може бути використаний виключно для потреб промислових та комунально-побутових підприємств.

Згідно з п. 2.2.1, 2.4 Договору постачання газу здійснюється в разі підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення об'єктів споживача (далі - підтверджені обсяги). Місячний обсяг відбору газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг.

За умовами п. п. 2.6, 2.9 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

У п. 3.1 договору погоджено, що за одиницю виміру кількості газу при його обліку приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов: температура газу (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу у встановленому договором порядку.

Сторони домовились у п. 4.9 договору, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 154 149,14 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме:

- Акт від 31.12.2014 р. поставки 17250 куб.м. природного газу в грудні 2014 на суму 133293,52грн.;

- Акт від 31.01.2015 р. поставки 2699 куб.м. природного газу природного газу в січні на суму 20855,62 грн.

При цьому, вказані Акти приймання-передачі природного газу за грудень 2014р. та за січень 2015 року підписані та скріплені печатками позивача, відповідача і газорозподільної організації без жодних претензій та зауважень. (Належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений в грудні 2014р. та в січні 2015 року природний газ за Договором виконав не належним чином, а саме: за отриманий протягом спірного періоду газ розрахувався частково в сумі 10006, 68 грн. (предоплата за грудень 2014р.) Таким чином, залишок заборгованості за природний газ складає 144142,46 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №06-33-13Пр від 22.11.2012р. належним чином та в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача за поставлений природний газ становить 144142,46 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.1 договору, визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.2013 р. до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угоди №13 від 10.12.22014р. до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №06-33-13Пр від 22.11.2012р. продовжено дію договору з 01.01.2015р. по 31.03.2015р.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений йому позивачем природний газ не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений в грудні 2014р. та в січні 2015 року природний газ за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №06-33-13Пр від 22.11.2012р. у розмірі 144142,46грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

За таких обставин, вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування" 144142,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ Договором №06-33-13Пр від 22.11.2012р. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Термін, протягом якого нараховується пеня, в договорі не визначений, тому підлягають застосуванню загальні положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через 6 місяців з дня виникнення прострочення.

За невиконання грошових зобов'язань за Договором №06-33-13Пр від 22.11.2012р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 10561,53 грн., яка розрахована по акту від 31.12.2014р. в сумі 9457, 61 грн., за період з 11.01.2015р. по 20.04.2015р. та по акту від 31.01.2015 р. в сумі 1103,92 грн., за період з 11.02.2015р. по 20.04.2015р.

Щодо нарахування пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором №06-33-13Пр від 22.11.2012р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За актом від 31.12.2014р. вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, по-перше позивачем допущено технічну помилку при визначенні періоду (а саме за квітень вказано з 01.04.2014р. по 20.04.2014р.); по - друге не вірно визначена облікова ставка НБУ; по - трете допущено помилку при визначенні періоду, за який нараховується пеня, (а саме з 11.01.2015р. по 20.04.2015р.)

У відповідності до п. 11.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі.

Оскільки позивач не скористався своїм правом, у відповідності до ст.22 ГПК України, на збільшення позовних вимог, а позовну заяву позивачем надіслано на адресу суду 06.02.2015р., про що свідчить штемпель поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла зазначена позовна заява, тому суд здійснює перерахунок пені станом на час подання позову.

Тому, фактично у спірних правовідносинах, за актом від 31.12.2014р., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 2590,71 грн., за загальний період з 11.01.2015 по 06.02.2015р.

За актом від 31.01.2015 р. у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1103,92 грн. на підставах, наведених вище, за прострочення виконання грошових зобов'язань відмовляється як необґрунтованно заявлених.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в розмірі 2590,71 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 1131,59 грн. 3 % річних, які розраховані по кожному Акту приймання-передачі природного газу за спірний період окремо, починаючи з січня 2015 року по квітень 2015 року.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконаний не вірно, а саме допущено технічну помилку при зазначені року нарахування та не вірно визначений період нарахування 3 % річних.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних по акту від 31.12.2014р. в сумі 273,59 грн.

За актом від 31.01.2015 р. у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 118,27 грн. на підставах, наведених вище, відмовляється як необґрунтованно заявлених.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню частково в розмірі 273,59 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних судом відмовляється в задоволенні позову.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 12347,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений природний газ розрахована за січень, лютий і березень 2015 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування індексу інфляції, а також не вірно визначений індекс інфляції.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за порушення строків оплати за Договором за договором №06-33-13Пр від 22.11.2012р. підлягає задоволенню частково по акту від 31.12.2014р. в сумі 3821, 89 грн. за період січень 2015 року. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат, враховуючи нарахування за актом від 31.01.2015 р., судом відмовляється в задоволенні позову як необгрунтовно заявлених.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково, в частині стягнення 144142,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 2590,71 грн. пені, 3821, 89 грн. інфляційного нарахування на суму боргу та 273,59 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, м. Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування", м. Краматорськ Донецької області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування", (84313, м. Краматорськ Донецької області, вул. Орджонікідзе, буд. 10-В, код ЄДРПОУ 37944275) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (вул. Південна, 1, м.Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 24805642, п/р № 26039302380370 в філії Донецьке ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 335106) 144142 (сто сорок чотири тисячі сто сорок дві) грн. 46 коп. основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський завод енергетичного машинобудування", (84313, м. Краматорськ Донецької області, вул. Орджонікідзе, буд. 10-В, код ЄДРПОУ 37944275) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Краматорського управління по газопостачанню та газифікації (вул. Південна, 1, м.Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 24805642, рахунок № 26007013149401 в ПАТ "КБ "Альфа-банк" в м.Києві, МФО 300346) 2590 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто) грн. 71 коп. пені, 3821 (три тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 89 коп. інфляційного нарахування на суму боргу, 273 (двісті сімдесят три) грн. 59 коп. 3 % річних та 3 016 (три тисячі шістнадцять) грн. 58 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "10" квітня 2015 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.