Рішення № 43553340, 07.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.15р. Справа № 904/1634/15

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, б. 27

про стягнення 71 494,02 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Борисенко Д.В. - представник за довіреністю від 25.02.2015 року

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" про стягнення основного боргу в сумі 66960,00 грн., інфляційних втрат в сумі 2075,76 грн., 3% річних в сумі 203,63 грн., пені в сумі 2254,63 грн., витрат на правову допомогу в сумі 3500,00 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору постачання від 30.09.2013 року за № 1354 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 07.04.2015 року), посилаючись на те, що в порушення п. 3.1.5 договору позивачем не надано доказів вручення відповідачу обумовлених даним пунктом договору - документів в зв'язку з чим відповідачем зупинено виконання свого зобов'язання щодо оплати до моменту надання позивачем всіх документів, визначених п. 3.15 договору. Крім того, позивачем не надано довіреності на осіб, які приймали товар.

Відповідачем 18.03.2015 року подано до суду клопотання від 18.03.2015 року про відкладення розгляду справи.

Клопотання задоволено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 року.

Позивачем 03.04.2015 року подано до суду пояснення б/н, в яких просить суд розглядати справу № 904/1634/15 без участі представника ФОП ОСОБА_1 або відкласти розгляд справи.

Суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача про розгляду справи без участі ФОП ОСОБА_1

Відповідачем заявлено клопотання б/н від 07.04.2015 року про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у позивача документи, які підтверджують виконання ФОП ОСОБА_1 умов п. 3.1.5 договору № 1354 від 30.09.2013 року (супровідний лист з відміткою про отримання, акт приймання-передачі документів тощо) щодо надання разом з кожною партією товару до торгового центру ТОВ "ТБ "Амстор" перелік документів, передбачений вказаним пунктом договору, та довіреності, які підтверджують повноваження представників сторін договору, уповноважених на підписання товарно-транспортних накладних.

Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області, оскільки в матеріалах справи № 904/1634/15 достатньо доказів для розгляду спору по суті.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", як покупцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як постачальником, укладено договір постачання № 1354 за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на власний ризик виготовити та поставити товар під знаком для товарів та послуг добра V вигода, право власності на який належить покупцю на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № 162347 від 10.10.2012 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити виготовлений та поставлений постачальником товар.

Відповідно до п. 1.2 договору у специфікації (додаток № 1 до договору) сторони узгоджують вид товару (з зазначенням ТУ, ГОСТ, ДСТУ), вид пакування (об'єм, маса, способи закривання тощо), вартість (ціну) товару та інші умови. Умови щодо характеристик складових, органолептичних та смакових якостей товару сторони узгоджують у додатку № 2 до договору. При укладанні специфікацій постачальник надає покупцю калькуляцію виробництва товару (додаток № 3 до договору).

Приписами протоколу розбіжностей від 30.09.2013 року до договору № 1354 від 30.09.2013 року сторони погодили наступне: даний протокол розбіжностей прийнятий в редакції постачальника, складений у двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін.

Товар постачається за цим договором на умовах DDP (розподільчий центр, м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1в) в редакції Інкотермс-2010, за адресою та у строки, передбачені замовленням покупця (п. 2.4 договору в редакції протоколу розбіжностей від 30.09.2013 року до договору постачання № 1354 від 30.09.2013 року).

Відповідно до п. 3.1.5 договору в редакції протоколу розбіжностей від 30.09.2013 року до договору постачання № 1354 від 30.09.2013 року - постачальник зобов'язується надавати разом з кожною партією товару до торгового центру покупця наступні документи:

- транспортну накладну (за формою згідно додатку № 4), що не містить інформацію про ціну товару;

- замовлення;

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару, з посиланням на ветеринарне свідоцтво;

- технічний паспорт (на побутові товари);

- інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару, отримання поверненого покупцем товару, складання актів невідповідності товару умовам договору або вимогам законодавства. Якщо вищезазначені документи (чи один з них) не будуть надані разом з товаром або будуть надані в неналежному вигляді чи не у повному обсязі, то покупець має право не приймати такий товар або відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця "приймання товару". В разі повернення товару право власності на товар переходить від покупця до постачальника в момент підписання товарної або товарно-транспортної накладної, або транспортної накладної (п. 2.7 договору).

Пунктом 4.4 договору в редакції протоколу розбіжностей від 30.09.2013 року до договору постачання № 1354 від 30.09.2013 року: покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар, за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, які настануть після спливу 50 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергах (в день, який настане раніше після спливу строку оплати). Строк платежу за товар, який поставлено до нововідкритого торгівельного центру починає перебіг з дати початку покупцем торговельної діяльності у нововідкритому торгівельному центрі.

Загальну суму договору становить суму всіх накладних, за якими отримувався товар (п. 4.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014 року (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 66960,00 грн., що підтверджується товарними накладними № 1104 від 20.11.2014 року, № 1103 від 20.11.2014 року, товарно-транспортними накладними № 1104 від 20.11.2014 року, № 1103 від 20.11.2014 року, податковими накладними № 46 від 20.11.2014 року, № 45 від 20.11.2014 року (а. с. 18-21).

В порушення прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар; сума боргу відповідача перед позивачем склала 66960,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

За умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено наступне: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року за № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України - спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до приписів п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою.

Доводи відповідача про зупинення здійснення ним оплати за товар в зв'язку з неотриманням від позивача супровідних документів на товар відхиляються судом з огляду на наступне:

Відповідно до п. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено наступне: продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Доказів виставлення відповідачем позивачу розумного строку для передання документів не було надано в зв'язку з чим суд приходить до висновку про отримання таких документів відповідачем.

В позовних вимогах про стягнення з відповідача пені в сумі 2254,63 грн. за загальний період з 14.01.2015 року до 20.02.2015 року належить відмовити виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники коштів виплачуються на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який встановлюється по узгодженню сторін.

Отже, оскільки сторони не передбачили умовами договору стягнення пені за порушення покупцем зобов'язань в частині оплати та не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 203,63 грн. за період з 14.01.2015 року до 20.02.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2075,76 грн. за період з 14.01.2015 року до 20.02.2015 року не задовольняються судом з огляду на наступне:

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, за змістом абзацу 8 листа Верховного суду України від 03.04.1997 року за № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових спорів", абзацу 3 ч. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, позивач міг би розрахувати інфляційні втрати виходячи з суми боргу, яка існувала станом на 31.01.2015 року за лютий місяць 2015 року, однак, інфляційні втрати розраховуються за місяць, а не щоденно в зв'язку з чим розрахунок інфляційних втрат за 20 днів є неправомірним.

В стягненні адвокатських послуг в розмірі 3500,00 грн. належить відмовити з огляду на наступне:

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Позивачем надано до справи договір від 18.01.2015 року про надання адвокатських послуг, розрахункову квитанцію № 004529 від 23.02.2015 року та довіреність від 19.06.2012 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 на представлення своїх інтересів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 року позивача зобов'язано надати до суду: протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей від 30.09.2013 року; копію свідоцтва адвоката ОСОБА_3, який представляє інтереси позивача, або оригінал ордера адвоката, виданий відповідним адвокатським об'єднанням; свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Однак, витребувані судом документи, а саме копію свідоцтва адвоката ОСОБА_3, який представляє інтереси позивача, або оригінал ордера адвоката, виданий відповідним адвокатським об'єднанням, до суду не надано, тобто не підтверджено фактичними доказами, що ОСОБА_3 є адвокатом.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Амстор" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27, код ЄДРПОУ 32516492) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 66960 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 203 (двісті три) грн. 63 коп. - 3% річних, 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 22 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 10.04.2015 року.

Суддя С.П.Панна