Рішення № 43553311, 07.04.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.15р. Справа № 904/2143/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Альянс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО", с. Марянівка, Дніпропетровська область

про стягнення 23 256,64 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Потапов О.О. - представник (дов. № 16/03/2015 від 16.03.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рост Альянс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" про стягнення заборгованості за договором № 53/22/04-13 від 22.04.2013 у розмірі 23 256,64 грн., з яких основний борг у розмірі 17 940,00 грн., 3% річних у розмірі 689,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 618,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 53/22/04-13 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.04.2015.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання, призначене для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рост Альянс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" (покупець) було укладено договір 53/22/04-13 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві мікродобрива, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити цей товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення, визначаються специфікаціями, що є невід'ємними додатками до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються в специфікації до даного договору, які є його невідємною частиною.

Сторонами була підписана специфікація № 1 від 22.04.2013 до договору, в якій сторони дійшли згоди щодо конкретного асортименту, кількості, ціни, поставки та оплати товару (а.с.12).

Пунктом 3 специфікації № 1 встановлено, що оплата партії товару за цією специфікацією здійснюється покупцем у вигляді 20% від загальної вартості товару до 25.04.2013, 30% від загальної вартості товару до 20.09.2013 та решта 50% від загальної вартості товару не пізніше 15.10.2013 на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000046 від 19.04.2013 на суму 22 425,00 грн. (а.с.13).

Відповідач 30.04.2013 сплатив 20% від загальної вартості товару у розмірі 4 485,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.20).

Позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 22 425,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000053 від 25.04.2013 на суму 10 350,00 грн. та РН-0000097 від 14.05.2013 на суму 12 075,00 грн. (а.с.14-15).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 17 940,00 грн. (а.с.16).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 17 940,00 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6.1 договору та пункту 3 специфікації № 1 до договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 940,00 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано 3% річних за період з 21.09.2013 по 22.01.2015 у сумі 698,00 грн. та інфляційні втрати за період з 21.09.2013 по 22.01.2015 у сумі 4 618,64 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 698,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 618,64 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕРЕЛО" (51180, Дніпропетровська область, Пятихатський район, с. Мар'янівка, вул. Леніна, 227А; ідентифікаційний код 32172722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рост Альянс" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7; ідентифікаційний код 38358639) - 17 940,00 грн. основний борг, 698,00 грн. 3% річних, 4 618,64 грн. інфляційні втрати та 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.04.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова