Рішення № 43553258, 07.04.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2015 р.

Справа № 902/408/15

за позовом:Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (23210, Вінницька область, Вінницький район, смт Стрижавка, вул. 40-річчя Перемоги, 7)

до:комунального підприємства "Турбота" (23210, Вінницька область, Вінницький район, смт Стрижавка, вул. 40-річчя Перемоги, 7)

про стягнення 26049 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Борусевич С.Й.

присутній : Сеник І.О.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області до комунального підприємства "Турбота" про стягнення 26049 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2015 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 07.04.2015 року.

В судове засідання 07.04.2015 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився по невідомій суду причні, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області з 01.01.2012 року по 01.06.2014 рік, відповідно до п. 3.3.6.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фіскальної інспекції у Вінницькій області на II квартал 2014 року, було проведено ревізію селищного бюджету фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Стрижавської селищної ради.

В ході зазначеної ревізії виявлено ряд порушень чинного законодавства та встановлено, що КП «Турбота» надала Стрижавській селищній раді «Розрахунок відшкодування різниці в тарифах за житлово-комунальні послуги надані населенню за 2013 рік КП «Турбота» на загальну суму збитків - 197 788 грн., в тому числі від: утримання кладовищ та місць загального поховання збитків пред'явлені до відшкодування в сумі 26 049,00 гривень», про що складено відповідний акт № 02-15/208 від 12.09.2014 року.

Позивач зазначає, що утримання кладовища та місць загального поховання ніякого відношення до відшкодування різниці в тарифах за житлово-комунальні послуги надані населенню за 2013 рік не має.

Таким чином, «Розрахунок відшкодування різниці в тарифах за житлово- комунальні послуги надані населенню за 2013 рік КП «Турбота» завищено на суму 26 049,00 гривень.

З наданих в ході перевірки зустрічної звірки встановлено, що за нормами п.6. п.8 ст. 78 Господарського кодексу України від 16.01.2013 року №-436-ГУ передбачено, що комунальне унітарне підприємство не несе відповідальне: зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до cфери управління якого воно входить, а збитки завданні комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Згідно фінансового звіту КП «Турбота» за 2013 рік (код рядка 350) нерозподілений збиток від господарської діяльності становить 118 200,00 гривень.

Так, селищною радою перераховано за результатами діяльності за 2013 рік дотацію на різницю в тарифах в сумі 180 000, 00 гривень, збитки від діяльності КП «Турбота» повністю покрито, крім того прибуток становить 35751,00 гривень від інших видів господарської діяльності, що відповідає фінансовому результату по підприємству КП «Турбота» за 2013 рік підписаний головним бухгалтером КП «Турбота» Кирилюк В.Б.

Таким чином, позивачем профінансовано завищену потребу різниці в тарифах за житлово-комунальні послуги наданні населенню за 2013 рік КП «Турбота» на суму 26 049,00 грн., чим не дотримано вимоги п. 20 Порядку складання розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, що в свою чергу призвело до заподіяння шкоди (збитків) позивачу на суму в 26 049,00 грн.

21.11.2014 року Стрижавською селищною радою було направлено на адресу КП «Турбота» претензію з вимогою повернути бюджету Стрижавської селищної ради зайво виплачені кошти в сумі 26049,00 грн.

КП «Турбота» дану претензію отримало, про що свідчить відмітка на останній, проте, залишена без задоволення.

В матеріалах справи міститься Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року по справі №802/4010/14-а за позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Стрижавської селищної ради про зобов'язання вчинити дії, згідно якої суд постановив: «зобов'язати Стрижавську селищну раду (ідентифікаційний код 04330007) виконати законні вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області в особі Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції, викладені у пунктах 3-7 та 10 листа-вимоги від 26.09.2014 року № 02-20/1227, а саме: відобразити у бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за КП "Турбота" на суму 26 049, 00 грн. та провести претензійну-позовну роботу щодо відшкодування зайво профінансованої різниці в тарифах КП "Турбота" шляхом повернення коштів або зменшення належних до відшкодування сум на 26 049,00 грн.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Судом встановлено, що Стрижавською селищною радою надавались дотація та фінансова підтримка КП «Турбота».

Позивачем профінансовано завищену потребу різниці в тарифах житлово-комунальні послуги наданні населенню за 2013 рік КП «Турбота» (утримання кладовищ та місць загального поховання збитків пред»явлені до відшкодування) на суму 26049,00 грн., чим не дотримано вимоги п.19, п. 20 Порядку складання розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених Постановою Кабінету міністрів України за № 228 від 28.02.2002 року, що в свою чергу призвело до заподіяння шкоди (збитків) позивачу на суму в 26 049,00 грн. Даний факт відображено в акті від 12.09.2014 року № 02-15/208 ревізії селищного юджету, фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Стрижавської селищної ради за період з 01.01.2012р. по 01.06.2014 року.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відповідно до ст.225 ГК України та ст.22 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи -наслідком такої протиправної поведінки.

Досліджуючи питання наявності збитків у позивача, суд не встановив обставин, достатніх для покладання відповідальності на відповідача.

Проаналізувавши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що акт фінансової інспекції не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань, що призвели до завданих збитків.

Будь-яких інших доказів, які стверджували б наявність у позивача збитків у сумі 26049,00 грн. сторони суду не надали.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного, поданих доказів в їх сукупності, наданих пояснень сторонами, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, тому у суда відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 10 квітня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- 23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. 40-річчя Перемоги,7