Постанова № 4355267, 07.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року Справа №2а-1367/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костіва М.В.

при секретарі Жарській І.М.

за участю представників:

від позивача:  ОСОБА_1 - представник;

від відповідача 1:  ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4- представники,

від відповідача 2:  ОСОБА_5- представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-три», м. Львів, до відповідача 1: Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, м. Жовква, відповідача 2: Головного управління державного казначейства України у Львівській області, м. Львів, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовківському районі Львівської області № 473/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№473/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 473/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 475/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№475/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 475/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 839/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. та відновлення суми в розмірі 2933855,00 грн. у 26 рядку декларації з ПДВ,

встановив:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт-три» до відповідача-1 - Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, відповідача-2 - Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовківському районі Львівської області № 473/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№473/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 473/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 475/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№475/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 475/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 839/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ «Форт-три» відмовлено у відшкодуванні ПДВ за березень 2008 р. в сумі 2933855 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24799,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 16533 грн., за штрафними санкціями 8266,50 грн.) та в сумі 69613,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 46409 грн., за штрафними санкціями 23204,50 грн.). Заявою про уточнення позовних вимог від 21.04.2009 р. позивач просить суд також стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 2933855 грн. У заяві про уточнення позовних вимог від 03.07.2009 р. позивач уточнив зазначену вимогу та замість стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість просить суд зобов'язати ДПІ у Жовківському районі Львівської області відновити суму в розмірі 2933855,00 грн. у 26 рядку (залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з ПДВ.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 07.05.2009 р. Ухвалою суду від 07.05.2009 р. завершено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.05.2009 р. У зв'язку з необхідністю подання документів позивачем, розгляд справи було відкладався на 18.06.2009 р. та 07.07.2009 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог. Ствердив, зокрема, що за результатами господарської діяльності за березень 2008 р. у ТзОВ «Форт-три» виникло право на відшкодування податку на додану вартість в сумі 2933855 грн. Вважає, що позивач правомірно реалізував автомобільні кузови за цінами, встановленими у біржових угодах і що зазначені ціни відповідають рівню звичайних цін. У зв'язку з цим, вважає неправомірним посилання податкового органу на поняття «звичайної ціни», визначеної у пп. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Стверджує, що при обчисленні суми податкового кредиту, слід керуватись поняттям звичайної ціни, передбаченої у пп. 1.20.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Виходячи з наведеного, вважає неправомірним і визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24799,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 16533 грн., за штрафними санкціями 8266,50 грн.) та в сумі 69613,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 46409 грн., за штрафними санкціями 23204,50 грн.). Посилається на своє право після відображення суми бюджетної заборгованості у рядку 25.1 декларації з ПДВ «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» на відновлення зазначеної суми у 26 рядку декларації з ПДВ «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду». Просить позов задовольнити.

Представники відповідача - 1 позов заперечили з мотивів, зазначених у запереченнях проти позову. Ствердили, що виходячи із вимог пп. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється як нормами Закону України «Про податок на додану вартість» так і нормами митного законодавства, і встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше її митної вартості, що знайшло своє відображення в позиціях судів вищих інстанцій. Посилаються на те, що позивач при поданні декларації з ПДВ не скористався своїм правом на включення стверджуваної позивачем суми бюджетної заборгованості у рядок 26 декларації, а включив її до рядка 25.1. Таким чином, в цій частині права позивача не могли бути порушеними. Просять у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області проведено невиїзну позапланову перевірку ТзОВ «Форт-три» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 р. За результатами перевірки складено акт за № 732/23-0/34279386 від 24.06.2008 р.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, у період з 10.05.2006 р. по 31.03.2008 р. ТзОВ «Форт-три» здійснювало імпортні операції з KEMBEL AUTOMOBILE, Німеччина, по контрактах 2006 - 2008 рр. на поставку автомобільних кузовів та автомобілів, які були у вжитку на загальну суму 306000 Євро (с. 10 акту). Ввезений товар в подальшому реалізовувався через товарні біржі на митній території України кінцевому споживачеві (с. 12 акту). При реалізації товару та підготовки податкової звітності позивач зазначав як звичайну ціну ту ціну, яка зазначена у біржових угодах, а не ціну, яка відповідала б митній вартості реалізованого товару. Вказаним, на думку відповідача-1, ТзОВ «Форт-три» порушило п.п. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (с. 16 акту). У зв'язку з наведеним, за даними відповідача, позивач в період з 10.05.2006 р. по 31.03.2008 р. не включив до бази оподаткування з податку на додану вартість суму 15051930 грн., внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3010386 грн. Такими діями, на думку відповідача-1, позивач порушив вимоги п.п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (с. 16, 20). У зв'язку з тим, що визначена відповідачем-1 сума зобов'язання з податку на додану вартість перевищила суму податкового кредиту, заявленого позивачем до відшкодування, ТзОВ «Форт-три» визначено нову суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24799,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 16533 грн., за штрафними санкціями 8266,50 грн.) та в сумі 69613,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 46409 грн., за штрафними санкціями 23204,50 грн.). В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач-1 посилається також на Лист ДПА України № 7310/7/16-1517 від 09.04.2008 р. (с. 11 акту).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення № 473/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№473/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 473/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 475/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№475/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 475/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 839/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р.

Фактичні обставини справи, а саме, придбання позивачем у KEMBEL AUTOMOBILE, Німеччина, на підставі договорів автомобільних кузовів, їх митне оформлення із визначенням відповідної митної вартості, та подальша реалізація цих кузовів на підставі біржових угод по цінах, нижчих за встановлену митним органом митну вартість, сторонами не заперечувались та підтверджуються матеріалами справи, зокрема, відповідними договорами, вантажними митними деклараціями, біржовими угодами, актом податкової перевірки.

Згідно вимог п.4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Пунктом 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Відповідно до пп. 1.20.5 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Таким чином, ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» і митного законодавства, та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування. При подальшій реалізації імпортного товару на території України, податкові зобов'язання слід визначати за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції необхідно розраховувати виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Така позиція відповідає також змісту листа ДПА України №7310/7/16-1517 від 09.04.2008 р., який носить характер податкового роз'яснення, яке, хоча і не має сили нормативного акту, однак, у відповідності до пп. «г» п. 4.4.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Згідно із ст. 260 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Пунктом 2 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ № 1766, від 20.12.2006 передбачено, що визначення митної вартості товарів - це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів. З матеріалів справи вбачається, що при ввезенні товару на митну територію України ТзОВ «Форт-три» митну вартість товарів визначено рішеннями митного органу, які проставлено під кодом 0027 гр. 44 у кожній вантажно-митній декларації. Відповідно до ст. 264 МК України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. Однак, з матеріалів справи не вбачається оскарження позивачем такої митної вартості, надання картки відмови; натомість, позивач погодився з правильністю визначеної митним органом митної вартості та добровільно задекларував товар з урахуванням такої митної вартості. Отже, позивач здійснив декларування товарів за вартістю, визначеною митним органом.

Згідно із пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). З акту перевірки (с.14) вбачається, що під час визначення митної вартості товарів позивача, митним органом було використано інформацію бази даних Єдиної автоматизованої системи ДМС а також бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарного ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів. Таким чином, звичайною ціною слід вважати визначену митними органами вартість товару на підставі даних про ідентичні товари, згідно інформаційних баз ДМС України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Оскільки позивач ТзОВ «Форт-три» здійснював реалізацію імпортованих товарів по ціні, нижчій звичайної ціни і базу оподаткування ПДВ визначав на підставі заниженої ціни реалізації товарів, тому останній порушив вимоги п.4.1. ст. 4, .п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищив суму податкового кредиту, що, на думку позивача, підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 2933855 грн.

Не заслуговують на увагу мотиви позивача про те, що, оскільки реалізація кузовів автомобілів здійснювалась через товарні біржі, тому звичайною ціною є ціна, визначена у біржовій угоді, відповідно до пп. 1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Належних доказів відповідності цін, зазначених у біржових угодах звичайним цінам суду не надано. Зокрема, матеріалами справи та самими біржовими угодами не підтверджується факт відчуження кузовів автомобілів на конкурентних засадах. В матеріалах справи відсутні протоколи біржових торгів, які б свідчили про кількість учасників торгів, рівні поданих ними цінових пропозицій тощо. Натомість, відмінність цін, зазначених у біржових угодах від звичайних цін підтверджується фактом встановлення митним органом істотно відмінної від цін біржових угод митної вартості згідно інформаційних баз ДМС України, у т.ч. інформації про ціни на товари та сировину на біржах, яку не заперечував позивач. Отже, вказане спростовує твердження позивача, що ціни, зазначені у біржових угодах є справедливими ринковими цінами. Позивачем не доведено підставність формування податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню у березні 2008 р., саме у розмірі 2933855 грн. на підставі зазначених документів.

Зазначена позиція щодо визначення звичайної ціни в аналогічних випадках також відповідає і позиції судів вищих інстанцій, та, крім того, повністю підтверджується і матеріалами даної справи, наявними у ній доказами.

З аналогічних підстав суд приходить до висновку про заниження позивачем і бази оподаткування з податку на прибуток підприємств на суму 15051930 грн., у зв'язку із чим сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, яку занижено позивачем, складає 3762982,50 грн. Зазначена сума не визначалась відповідачем - 1 в ході проведення перевірки, оскільки акт перевірки № 732/23-0/34279386 від 24.06.2008 р. складений лише за наслідками позапланової перевірки достовірності нарахування тільки суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 р. У зв'язку з цим, посилання на невиявлення відповідачем - 1 порушень у нарахуванні сум податку на прибуток не заслуговує на увагу, та не позбавляє відповідача - 1 можливості донарахувати зазначені 3762982,50 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток за результатами відповідної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив суми стверджуваної ним бюджетної заборгованості у рядку 25.1 декларації з ПДВ «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку». Позивач не зазначав зазначені суми у 26 рядку декларації з ПДВ «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду та підтверджується відповідними деклараціями з ПДВ. При цьому, доказів вчинення відповідачами перешкод позивачеві у включенні зазначених сум у вказаний рядок, суду не надано, що свідчить про відсутність порушення даного права позивача відповідачами. Відтак, вимагаючи відновити зазначені суми у рядку 26 декларації з ПДВ, позивач, по-суті, просить внести зміни до поданих ним декларацій з ПДВ, що не відповідає способам захисту, зазначеним у ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно із п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Таким чином, сума податкового кредиту, що підлягає бюджетному відшкодуванню може бути повернута платнику лише одним із двох способів: або на рахунок цього платника у банку або шляхом зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. При цьому, згідно із п. 5.12 Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. (із змінами та доповненнями) «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. З наведеного вище вбачається, що до 26 рядка декларації з ПДВ включається залишок від'ємного значення суми податкового кредиту, але лише той, який фактично неоплачений отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у березні 2008 р. було заявлено до відшкодування на рахунок цього платника у банку суму 2933855 грн., що відображено у рядку 25.1 декларації з ПДВ. Відповідно, зазначена сума не може бути включена до 26 рядка декларації з ПДВ, оскільки це суперечить наведеним вище нормам законодавства. Крім того, з матеріалів справи вбачається, позивач не подавав будь-яких уточнюючих розрахунків до декларації з ПДВ за березень 2008 р. а відповідач-1 не відмовляв у здійсненні цього права. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права, але лише у випадку його порушення, невизнання чи оспорювання. Самостійна реалізація позивачем свого права на включення відповідних, тим більше, безпідставних, сум у певний рядок декларації з ПДВ не породжує у відповідачів не передбаченого законодавством обов'язку відновлювати зазначені суми в іншому рядку декларації, у який ці суми не включались позивачем. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З огляду на вищенаведене, ДПІ у Жовківському районі Львівської області правомірно винесла податкові повідомлення-рішення № 473/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№473/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 473/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 475/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р. (№475/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008 р., № 475/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008 р.), № 839/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 р., якими ТзОВ «Форт-три» відмовлено у відшкодуванні ПДВ за березень 2008 р. в сумі 2933855 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 24799,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 16533 грн., за штрафними санкціями 8266,50 грн.) та в сумі 69613,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 46409 грн., за штрафними санкціями 23204,50 грн.). В частині Головного управління держказначейства України у Львівській області, внаслідок уточнення позовних вимог, вимоги позивачем до нього не заявлені, не обґрунтовано, у чому саме позивач вбачає порушення своїх прав вказаним суб'єктом.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, недоведеними матеріалами справи, і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.  В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строк, передбачений ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/   М.В. Костів

З оригіналом згідно

Суддя М.В. Костів

Повний текст постанови виготовлено 13.07.2009 року.