Ухвала суду № 43552606, 06.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 р. Справа № 876/4657/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 813/165/14 за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: прокурор м.Києва, прокурор Дніпровського району м. Києва про визнання дій незаконними і відшкодування шкоди заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Генерального прокурора України про визнання дії (бездіяльності) Генерального прокурора України, як порушення статей 38, 40 Конституції України, статей 7, 15, 19, 20, 29 Закону України «Про звернення громадян» та Указу Президента України від 07.02.08 №109-2008 протиправними; зобов'язання Генерального прокурора України усунути наведені порушення законодавства, в тому числі - вчинити перевірку і надати відповідь позивачу з наданням завірених належним чином матеріалів перевірки, забезпечити наведені права позивача (в тому числі шляхом забезпечення особистої участі останнього у перевірці), організувати надання копії постанови прокурора Дніпровського району м. Києва або копії іншого документа, який суд може розглядати як рішення прокурора, по наслідкам розгляду законності і прийнятого слідчим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві процесуального рішення - постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.2010 року, довідки про дату та вихідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві від 27.08.2010 «Про відмову в порушенні кримінальної справи» при відправці її до прокуратури Дніпровського району м.Києва і дату отримання останньої прокуратурою; зобов'язання Генерального прокурора України, у разі задоволення адміністративного позову, подати звіт Львівському окружному адміністративному суду про виконання судового рішення; відшкодувати спричинену матеріальну та моральну шкоду.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що скероване ним до Генерального Прокурора України звернення залишене без належного реагування та об'єктивної і всебічної відповіді на поставлені питання по суті. Позивач вважає, що листи-відповіді на звернення від 25.06.2013 року надані не уповноваженими на це особами, є необґрунтованими, а інформація, яка міститься у них надана не по суті поставлених питань. Крім того, такі розглянуті без участі ОСОБА_1, що є порушенням вимог ст.18 Закону України «Про звернення громадян».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Генерального прокурора України щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013 року; зобов'язано Генерального прокурора України вчинити дії по розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 36 грн. 54 коп. судового збору; встановлено строк для подання звіту про виконання постанови суду тривалістю місяць з дня набрання постановою законної сили.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржив позивач ОСОБА_1 та Генеральна прокуратура України, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю є неправомірною, прийнятою з порушенням норм процесуального права, зокрема статтей 69, 70 пункт1, 86, 151, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та просить визнати неправомірною та скасувати оскаржувану постанову від 07.04.2014 року в частині відмови в задоволенні вимоги адміністративного позову щодо відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю Генерального прокурора України та ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Крім цього ОСОБА_1 просить виконати вимоги статті 208 КАС України та притягнути до встановленої законом відповідальності Генерального прокурора України за неналежну організацію виконання постанови КМУ від 14.04.1997 року № 348 шляхом постановлення окремої ухвали суду з зобов'язанням надати звіт про виконання судового рішення.

Генеральна прокуратура України в поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом неправильно застосовано ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», а також не застосовано ст.ст. 3,6, 15,16 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 18,19 Закону України «Про звернення громадян» та п.п. 2.4, 3.2, 3.3, 3.5, 3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, які підлягали застосуванню. Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокуратуру м. Києва очолює прокурор міста, який спрямовує роботу відомства і здійснює контроль за його діяльністю. Прокурор міста як керівник прокуратури обласного рівня має право скасувати будь-яке рішення підлеглого прокурора, прийняте за зверненням громадянина, і прийняти своє рішення про задоволення чи відмову в задоволенні скарги. Проте заявником не надано будь-яких рішень чи документів, які б свідчили про розгляд його попередніх звернень і надання на них відповіді прокурором м. Києва. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 оскаржував правомірність дій прокурора Дніпровського району м. Києва щодо ненадання копії постанови слідчого ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.2010 року та ненадання довідки про дату отримання прокуратурою району відмовних матеріалів від 27.08.2010 року, а також дії заступника прокурора м.Києва щодо скерування ним скарги до прокуратури району, супровідним листом Генеральної прокуратури України від 04.07.2013 року за № 19 його обґрунтовано направлено за належністю до прокуратури м.Києва для перевірки доводів та прийняття рішення згідно з вимогами чинного законодавства, про що одночасно повідомлено скаржника. Апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про обов'язок Генерального прокурора України особисто надати відповідь на звернення позивача посилаючись на п.3.5 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, введеної в дію наказом Генерального прокурора України від 21.06.2011 № 9гн.. Крім цього зазначає, що системний аналіз норм ст.ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян» дає підстави дійти висновку про те, що особа може бути запрошеною для розгляду її заяви чи скарги лише у разі проведення засідання, тобто розгляду їх колегіально. Інших випадків Закон не передбачає, а тому заяви, скарги розглядаються суб'єктами у порядку, визначеному їх положеннями чи правилами, без обов'язкового виклику і присутності скаржників. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 07.04.2014 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним в його апеляційній скарзі, заперечив проти апеляційної скарги Генеральної прокуратури України, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Додатково апелянт ОСОБА_1 зазначив, що він оспорює дії Генарального прокурора України, а не Генеральної прокуратури України, відтак вважає, що Генеральна прокуратура України не вправі була оскаржувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року так як не є стороною у даній справі.

В судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України та прокурора м.Києва Шимін Н.М. надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі Генеральної прокуратури України та просила скасувати постанову суду першої інстанції від 07.04.2014 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор Дніпровського району м. Києва будучи повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 21.03.2013 року ОСОБА_1 звернувся із зверненням до прокурора Дніпровського району м. Києва з проханням надати йому постанову прокурора Дніпровського району м. Києва, за наслідками розгляду законності постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року про відмову у порушені кримінальної справи та залишення процесуального рішення без змін, довідку про дату отримання прокуратурою Дніпровського району м. Києва та вхідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року.

Заступником прокурора Дніпровського району м. Києва Лісуновим С. 24.04.2013 року за № 34-874/11 надана відповідь ОСОБА_1, з якої вбачається, що документи для отримання яких позивач звертався до прокурора Дніпровського району м. Києва надані не були.

В подальшому 14.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся із зверненням до прокурора м. Києва з приводу ненадання встановленої законом відповіді прокурором Дніпровського району м. Києва на звернення від 21.03.2013 року.

З листа-відповіді від 24.05.2013 року за № 04/3-р, начальник відділу прокуратури міста Києва Голубцов А. переадресував звернення ОСОБА_1 знову до прокуратури Дніпровського району м. Києва.

Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва Лісунов С. 07.06.2013 року № 34-874/11 надав ОСОБА_1 повторну відповідь, аналогічну відповіді від 24.04.2013 року.

ОСОБА_1 не погодившись з такими відповідями 25.06.2013 року подав звернення Генеральному прокурору України, в якому просив прокурора вжити заходи прокурорського реагування для нагляду за додержанням законодавства, а саме Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» прокурором Дніпровського району м. Києва та прокурором м. Києва при наданні відповідей на звернення ОСОБА_1 від 21.03.2013 року та 14.05.2013 року. Також ОСОБА_1, просив розглядати звернення за його участю та не направляти скарги тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких ним оскаржуються.

04.07.2013 року Старший прокурор управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України Атаманюк В. надіслав за належністю прокуратурі м. Києва звернення ОСОБА_1 для організації перевірки та прийняття рішення.

Також, в свою чергу 11.07.2013 року заступник прокурора м. Києва Ленко М. направив для розгляду звернення позивача прокурору Дніпровського району м. Києва.

26.07.2013 року за № 34-874/81 Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва С.Лісунов надав ОСОБА_1 відповідь аналогічну двом попереднім відповідям.

Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів державної влади, відповідно до ст. 18 Закону № 393, у т.ч. має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги та одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян.

Порядок розгляду і вирішення звернень громадян встановлено Інструкцією «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року N 9гн (далі - Інструкція) .

Відповідно до п.3.2 Інструкції за кожним зверненням в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; приєднано до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 оспорює дії Генерального прокурора України, та зазначає, що ні розгляду, ні відповіді по суті і змісту його звернення від 25.06.2013 року не було.

З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013 року було адресоване Генеральному прокурору України, в якому оскаржувались дії прокурора Дніпровського району м. Києва та прокурора м. Києва та заявник просив вжити заходи прокурорського нагляду, щоб гр. ОСОБА_1 отримав постанову прокурора Дніпровського району м. Києва, за наслідками розгляду законності постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року про відмову у порушені кримінальної справи та залишення процесуального рішення без змін, довідку про дату отримання прокуратурою Дніпровського району м. Києва та вхідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013 року не містила інформації, що поставлені в зверненні питання перевірено, вжито необхідних заходів, тобто, в даному випадку відповідь за своїм змістом не відповідала змісту звернення. Крім того, звернення скеровувалось прокурорам дії яких оскаржувались.

Виходячи з наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність дій відповідача щодо розгляду звернення від 25.06.2013 року.

Частиною 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно п.4.4 Інструкції «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд або які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань, а також прокурорам, дії яких оскаржуються, забороняється. Не допускається прийняття рішень по зверненнях за висновками підпорядкованих прокурорів, чиї дії оскаржуються .

Крім цього відповідачем організовано розгляд наведеного звернення ОСОБА_1 без участі останнього, причини перевірки вказаного звернення без залучення позивача не наведені, а відтак судом першої інстанції вірно встановлено, що Генеральним прокурором України не дотримано вимог ст.18 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає право громадянина, який звернувся із заявою чи скаргою до органу державної влади, на особисту участь у перевірці поданої скарги чи заяви.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції підставно задовольнив вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Генерального прокурора щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013 року та зобов'язав вчинити дії по розгляду даного звернення.

Оскільки позивачем не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку, що ненадання відповідачем повної відповіді, з приводу поставлених у зверненні питань, спричинило для позивача наслідки, то суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову в частині вимог відшкодування моральної шкоди.

Щодо посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що Генеральна прокуратура України не будучи стороною у справі не мала права оскаржувати постанову суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно ч.1 ст.185 КАС України право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають крім сторін та інших осіб, які беруть участь у справі також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, крім випадків, встановлених цим Кодексом та враховуючи, що Генеральний прокурор України очолює Генеральну прокуратуру України то від імені останньої, уповноваженою, на апеляційне оскарження судового рішення, особою правомірно подано апеляційну скаргу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України не є суттєвими, постанова суду першої інстанції є такою, що прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права та повного і всебічного дослідження доказів, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року у справі № 813/165/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 10.04.2015 року.