Постанова № 43552423, 09.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15358/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі:

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Скригонюк І.В.

позивач ОСОБА_4

пр-к позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №1436 о/с в частині звільнення ОСОБА_4, капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області з органів внутрішніх справ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 05 серпня 2014 року №333 о/с в частині звільнення ОСОБА_4, капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_4 на посаді старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області;

- виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 18 вересня 2014 року включно;

- стягнути з Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, подав апеляційну скаргу, в якій зазначав про істотне порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду - зміні, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у званні капітана міліції на посаді заступника старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України у Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року №783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №1436 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В подальшому, наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області №333 о/с від 05 серпня 2014 року «По особовому складу» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 по Краматорському міському відділу капітану міліції позивача, який наказом МВС України від 29 липня 2014 року №1436 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) у запас Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено вислугу років станом на 29 липня 2014 року у календарному обчисленні - 11 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 05 місяців 12 днів.

Позивач, вважаючи зазначені накази протиправними, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних наказів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів Української СРСР від 29.07.1991 № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію» діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Звільнення з органів внутрішніх справ осіб рядового і начальницького складу, з підстав визначених п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Таким чином, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за п.66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, та факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, повинен бути доведеним. Всі обставини скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, мають бути встановлені в процесі проведення службового розслідування, а саме: чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття наказу від 29 липня 2014 року №1436 о/с стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу

Так, за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 24 липня 2014 року №725 відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073, заступником начальника ДКЗ - начальником УІОС МВС України складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області від 24 липня 2014 року.

За змістом вказаного висновку зазначено про причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з ДНР, та входження до найближчого кола ОСОБА_7

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з ДНР.

Крім того, і сам висновок не містить посилання на такі докази, як і не містить чітких посилань на певні виявлені факти таких зв'язків або дій.

Зазначене свідчить про недоведеність відповідачами скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності наказів Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 та від 29 липня 2014 року № 1436 о/с в частині звільнення позивача.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо поновлення позивача на посаді ухвалено на підставі зібраних по справі доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням протиправності звільнення позивача із займаної посади, вимоги про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді також підлягають задоволенню.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу невірно застосував норми матеріального права щодо визначення розміру та періоду за який нараховано грошове утримання. Порядок і розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N 499 від 31.12.2007р.

Згідно з пунктом 1.6 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби, а відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Натомість, суд першої інстанції при визначенні розміру сум, що підлягають стягненню на користь позивача керувався вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» та наявною довідкою про доходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, змінити постанову суду. За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст.160, 195, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2015 року змінити в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Змінити пункт 6 резолютивної частини постанови від 31.01.2015 року, виклавши його в такій редакції : « Стягнути з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.07.2014 року по день поновлення на посаді».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Повний текст виготовлено - 10.04.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.