Постанова № 43552418, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19104/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Приходько К.М. Матвійчука О.В. Денисенко О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Томак» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Томак» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 03.09.2014 № 0006562203 про збільшення податку на прибуток, на загальну суму 205 791,00 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 03.09.2014 № 0006552203 про збільшення податку на додану вартість, на загальну суму 335 075,00 грн. (за основним платежем - 223 383,00 грн. та за штрафними санкціями 111 692,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати Акт № 4337/26-56-22-03-09/14307305 від 20.08.2014 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Томак» (код за ЄДРПОУ 14307305) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Міламіс» (код за ЄДРПОУ 31652950) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, в частинах:

1) пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України:

- щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 205 791 грн. (в т.ч. за: 2-4 кв. 2011 pоку на суму 205 791 грн.);

- щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 222 173 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на суму 222 173 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 222 173 грн.).

2) пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 223 383 грн. у т.ч. по періодам: листопад 2011 року на суму 223 383 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 ПАТ «Томак» відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту № 4337/26-56-22-03-09/14307305 від 20.08.2014 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Томак» (код за ЄДРПОУ 14307305) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Міламіс» (код за ЄДРПОУ 31652950) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, в частинах:

1) пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2. ст. 138, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України:

- щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 205 791 грн. (в т.ч. за: 2-4 кв. 2011 pоку на суму 205 791 грн.);

- щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 222 173 грн., в т.ч. за 2-4 кв. 2011 року на суму 222 173 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 222 173 грн.).

2) пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 223 383 грн. у т.ч. по періодам: листопад 2011 року на суму 223 383 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.09.2014 № 0006562203 та № 0006552203.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 12.08.2014 по 18.08.2014 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Томак» (код ЄДРПОУ 14307305) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Міламіс» (код ЄДРПОУ 31652950) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27 та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 , п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 205 791,00 грн., в тому числі за: 2-4 кв. 2011 року на суму 205 791,00 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 205 791,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 222 173,00 грн., в тому числі за: 2-4 кв. 2011 року на суму 222 173,00 грн. (в т.ч. за 4 кв. 2011 року на суму 222 173,00 грн.);

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 223 383,00 грн. у тому числі по періодам: листопад 2011 року на суму 223 383,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 20.08.2014 № 4337/26-56-22-03-09/14307305 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014:

- № 0006562203, яким ПАТ «Томак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 205 791,00 грн., з яких за основним платежем 205 791,00 грн.;

- № 0006552203, яким ПАТ «Томак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 335 075,00 грн., з яких за основним платежем 223 383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 111 692,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем подано відповідні скарги, за результатами розгляду яких, рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.10.2014 №10711/10/26-15-10-06-15 та Державної фіскальної служби України від 21.11.2014 №7178/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 03.09.2014 № 0006562203 та № 0006552203 залишено без змін, а скарги ПАТ «Томак» - без задоволення.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між ПАТ «Томак» (Покупцем) та ПП «Міламіс» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 20102 від 20.10.2011, згідно умов якого, Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити горох 3-го класу українського походження, врожаю 2011 року. Кількість товару складає 470 тон МТ +/- 10% згідно по договірній ціні.

Поставка вантажу здійснюється Продавцем шляхом передачі вантажу Покупцю: зерновий завод ТОВ «Агро-Транзит-Інвест», м. Херсон, вул. Домобудівна, 11 (п. 3.1 даного договору).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання акта приймання-передачі товару, який є від'ємною частиною даного договору та видаткової накладної (п. 3.2 даного договору).

Згідно п. 4 договору, ціна однієї тони товару з урахуванням ПДВ складає 2 850,00 грн. Загальна сума договору складає 1 339 500,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 223 250,00 грн. (+/- 10%).

На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарської операції, здійсненої на підставі вищезазначеного договору, позивачем надано копії наступних документів:

- рахунків на оплату № 28 від 03.11.2011 на суму 570 000,00 грн., № 29 від 03.11.2011 на суму 384 750,00 грн., № 30 від 03.11.2011 на суму 386 973,00 грн.;

- видаткових накладних № 27 від 03.11.2011 на суму 570 000,00 грн., № 28 від 03.11.2011 на суму 384 750,00 грн., № 29 від 03.11.2011 на суму 386 973,00 грн.;

- актів прийому-передачі № 1 від 03.11.2011 на суму 570 000,00 грн., № 2 від 03.11.2011 на суму 384 750,00 грн., № 3 від 03.11.2011 на суму 386 973,00 грн.;

- податкових накладних від 03.11.2011 № 33 на суму з ПДВ 570 000,00 грн., від 03.11.2011 № 34 на суму з ПДВ 384 750,00 грн., від 03.11.2011 № 35 на суму 386 973,00 грн.

Згідно додатку до договору купівлі-продажу № 20102 від 20.10.2011, сторони погодили, що у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку Покупець зобов'язується повернути Продавцю горох 3-го класу, українського походження, врожаю 2011 року в кількості 0,500 тон у строк до 20.11.2011, на підставі чого виписано видатку накладну (повернення) №ВП-0000008 від 15.11.2011 на суму 1 425,00 грн. та податкову накладну від 15.11.2011 № 36, що підтверджується актом перевірки.

На підтвердження оплати поставленого ПП «Міламіс» товару, позивачем надано виписку з банківського рахунку (з відмітками банку).

Крім цього, між ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» (Зерновий склад), на адресу якого згідно умов договору купівлі-продажу № 20102 від 20.10.2011 поставлявся товар, та ПП «Міламіс» (Поклажодавець) укладено договір № 1507 на надання послуг від 15.07.2011, умовами якого передбачено, що Поклажодавець зобов'язаний передати, а Зерновий склад зобов'язаний прийняти на зберігання та забезпечити подальшу перевалку на морське судно горох продовольчий жовтий 2 класу, врожаю 2011 року та горох кормовий 3 класу, врожаю 2011 року.

Згідно акту від 03.11.2011, ТОВ «Агро-Транзит-Інвест» та ПП «Міламіс» підтверджено поставку гороху 3 класу врожаю 2011 у кількості 470,780 тон на ім'я ПАТ «Томак».

Разом з тим, між позивачем (Комітент) та ТОВ «Агрополіс-Плаза» (Комісіонер) було укладено договір комісії № К10201 від 20.10.2011, згідно умов якого, Комітент доручає Комісіонеру прийняти зобов'язання виконати експорт гороху 3-го класу, українського походження, врожаю 2011 року на умовах FCA - м. Херсон (Україна) (умови ВЕД контракту). Кількість, ціна та сума зазначаються у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 15.10.2011 до договору комісії № К10201 від 20.10.2011 сторони погодили, що у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку, Комісіонер зобов'язується повернути Комітенту горох 3-го класу, українського походження, врожаю 2011 року в кількості 0,500 тон у строк до 20.11.2011.

Згідно наявної у матеріалах справи копії специфікації № 1 від 20.10.2011 сторони погодили назву товару: гороху 3-го класу, українського походження, врожаю 2011 року, - кількість - 310 тон.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору сторонами складено акти приймання-передачі №№ 1, 2 та 3 від 03.11.2011, а також складено акт-звіт про повне виконання робіт від 18.10.2011 до договору комісії № К10201 від 20.10.2011.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом ГУ Міндоходів у Херсонській області від 19.03.2014 № 2024/7/21-22-07-05-03 отримано постанову про призначення документальної перевірки слідчого з ОВС відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів у Херсонській області Лаврентьєва О.О. від 19.03.2014.

У провадженні відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Херсонській області перебували матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014230000000032 від 03.03.2014 за фактом пособництва у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Міламіс» (код ЄДРПОУ 31652950) за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2011 році невстановлена слідством особа вирішила займатися фіктивним підприємництвом з метою отримання незаконного доходу шляхом надання послуги іншим підприємствам в різних галузях економіки та несплати податку на отриманий в результаті цього прибуток, у зв'язку з чим, за грошову винагороду запропонувала ОСОБА_8 перереєструвати на його ім'я суб'єкт підприємницької діяльності, який буде використовуватися у злочинній схемі, на що останній погодився.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 достовірно знаючи, що підприємство фактично ніякої діяльності здійснювати не буде та перереєстровується на його ім'я лише для використання іншими особами для надання послуг іншим підприємствам в різних галузях економіки та несплати податку на отриманий в результаті цього прибуток від вказаної діяльності, в липні 2011 року придбав без мети здійснення підприємницької діяльності, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності шляхом перереєстрації ПП «Міламіс» та призначив себе на посаду директора вказаного суб'єкта господарювання.

В ході досудового розслідування також встановлено, що службові особи ПП «Міламіс» впродовж з 01.01.2011 по 31.03.2012 мало фінансово-господарські взаємовідносини з підприємством реального сектору економіки ПАТ «Томак».

Під час досудового слідства було допитано ОСОБА_8, який повідомив, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Міламіс» не мав, вказане підприємство перереєстрував на своє ім'я виключно за обіцяну грошову винагороду. Жодних договорів та бухгалтерських документів самостійно не готував, а зі змістом тих документів, що підписував, ніколи не ознайомлювався, договорів та угод з підприємствами-контрагентами не укладав, жодного відношення до постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу даних підприємств від ПП «Міламіс» ОСОБА_8 не мав, ні з ким із службових осіб підприємств-контрагентів він не знайомий.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року (Справа № 667/2282/14-к) ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 закрито.

Таким чином, закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 відбулось з нереабілітуючих обставин, що підтверджує факт причетності останнього до створення фіктивного підприємства - ПП «Міламіс».

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, ОСОБА_8, 27.07.2011 придбав без мети здійснення підприємницької діяльності, шляхом набуття корпоративних прав ПП «Міламіс» та 03.08.2011 здійснив перереєстрацію суб'єкта господарювання у відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради за № 14991070007011932 від 03.08.2011 та призначив себе на посаду директора вказаного суб'єкта господарювання, підписав та надав до відділу державної реєстрації Виконавчого комітету Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, вул. Суворова, 29, реєстраційну картку форми № 4 на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та нову редакцію статуту ПП «Міламіс».

В результаті зазначених дій, 03.08.2011 за № 14991070007011932 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В подальшому, останній, достовірно знаючи, що підприємство придбане для здійснення незаконної діяльності та буде використовуватися іншими особами, за винагороду передав невстановленій слідством особі, у невстановленому місці печатку, статутні та реєстраційні документи, які в подальшому використовувались у незаконній діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки.

Таким чином, впродовж липня-серпня 2011 року ОСОБА_8 виконав усі необхідні дії для перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності в результаті чого невстановлена в ході слідства особа, за допомогою та сприяння останнього, отримала можливість використовувати статутні та реєстраційні документи ПП «Міламіс» у незаконній діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій та незаконного зменшення у такий спосіб об'єктів оподаткування.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, як пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009 № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За нормами ПК України, право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ПП «Міламіс» не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавались недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів, відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.09.2014 № 0006562203 та № 0006552203.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Томак» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 10.04.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.