Ухвала суду № 43552375, 09.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17540/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Полімер» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Імпекс Полімер» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014 №1068, №1069, №1070.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановивши наявність належного підтвердження понесених позивачем витрат по господарським операціям із контрагентами та їх пов'язаність із його господарською діяльністю.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2012 по 31.12.2013, за підсумками якої складено акт від 14.07.2014 №1912/26-55-22-10/38292662 та виявлено, зокрема, порушенням пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 113 448,00 грн, в тому числі за три квартали 2012 року у сумі 441,00 грн, за 2012 рік - у сумі 25 965,00 грн, за 2013 рік - у сумі 87 483,00 грн, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 64 105,00 грн за жовтень 2012 року та завищено розмір від'ємного значення суми цього податку на 130 082,00 грн, в тому числі 50 828,00 грн - за жовтень 2012 року, 39 897,00 грн - за грудень 2012 року, 7 077,00 грн - за січень 2013 року, 12 698,00 грн - за березень 2013 року, 11 178,00 грн - за квітень 2013 року, 1 500,00 грн - за травень 2013 року, 800,00 грн - за червень 2013 року, 3 634,00 грн - за жовтень 2013 року, 2470,00 грн - за листопад 2013 року.

У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014 №1068, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 141 810,00 грн, з них 113 448,00 грн - за основним платежем, 28 362,00 грн - за штрафними санкціями, №1069, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 80 131,00 грн, з них 64 105,00 грн - за основним платежем, 16 026,00 грн - за штрафними санкціями, №1070, яким позивачу зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, у розмірі 130 082,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток обґрунтоване тим, що останнім, на переконання податкового органу, безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в частині витрат на збут, суму у розмірі 584 084,00 грн, сплачену контрагентам за транспортні послуги (перевезення вантажів). При цьому, податковий орган посилається на те, що вказані витрати були віднесені на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток в той час, як умовами договорів, укладеними з контрагентами щодо поставки товару, було передбачено, що право власності на товар переходить покупцям у момент отримання їх на складі постачальника (позивача), тобто без здійснення їх доставки.

Наведені аргументи податкового органу також покладені в основу визначених позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість. При цьому, відповідач стверджує безпідставність формування позивачем податкового кредиту, а також від'ємного значення об'єкта оподаткування на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами у зв'язку із наданням вищезгаданих транспортних послуг. Окрім того, відповідач посилається на порушення податкового законодавства в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 142 100,00 грн на основі податкових накладних, виписаних позивачу постачальником - ТОВ «Белтім Полімери», оскільки такі, за доводами податкового органу, складені з порушенням порядку їх заповнення, яке виявилось в тому, що в рядку «вид цивільно-правового договору» контрагентом зазначено договір поставки, який позивачем до перевірки не надано.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями, що містяться у ст. 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що у період, який підлягав перевірці, позивач здійснював оптову торгівлю полімерами в первинних формах.

Проведеною відповідачем перевіркою показників, відображених у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» встановлено, що вони сформовані за рахунок транспортних послуг, пов'язаних із збутом товарів.

У той же час, посилаючись на зазначення у договорах поставки, які були укладені між позивачем (постачальником) та його контрагентами - покупцями, що право власності на товар переходить покупцям в момент передачі товару на умовах FCA м. Київ, склад постачальника, податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених останнім за послуги з транспортування товару покупцям, оскільки такі послуги не використані в господарській діяльності товариства.

На спростування висновків податкового органу позивачем надано копії договорів, які укладені з покупцями на поставку товару, відповідно до умов яких постачальник (позивач) зобов'язується поставляти й передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати на умовах договору полімери в первинних формах різних марок, іменовані надалі - товар. Поставка товару провадиться партіями, постачальник передає товар покупцю на умовах: поставка товару автотранспортом покупця або постачальника. Крім того, вказаними договорами передбачалась можливість узгодження сторонами інших умов поставки товару у заявці.

На виконання умов договорів купівлі-продажу позивачем були укладені договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученні, згідно з якими замовник (позивач) доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами плату.

На підтвердження виконання цих договорів, позивачем надано заявки на організацію перевезень автомобільним транспортом, рахунки-фактури, виставлені перевізниками, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, виписки з банку та платіжні доручення про перерахування грошових коштів за отримані послуги по перевезенню, вантажно-митні декларації, які підтверджують здійснення перевезення вантажів за межі території України.

Також, позивачем надано копії договорів, укладені з ТОВ «Бета-маркет», ТОВ «Пром-Ліс-Торг», ПП «Тайкун» та ТОВ «Тріумф-Пак», згідно з якими поставка товару здійснювалась протягом 3 робочих днів з моменту узгодження замовлення постачальником на умовах FCA м. Київ, склад постачальника.

Цими договорами передбачалась можливість узгодження сторонами інших умов поставки товару у заявці.

Так, на виконання умов договорів, позивачем та ТОВ «Бета-маркет», ТОВ «Пром-Ліс-Торг» у заявках було погоджено умови поставки CPT на склад покупця.

На виконання умов договорів, укладених з ПП «Тайкун» та ТОВ «Тріумф-Пак», поставка товару здійснювалась транспортними засобами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та свідоцтвами про право власності на транспортні засоби.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених за надання послуг по перевезенню товару, а також врахування сум податку на додану вартість, нарахованих на вартість зазначених послуг, до податкового кредиту.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про помилковість доводів відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку, сплачених ТОВ «Белтім Полімери» відповідно до податкових накладних №549 від 24.10.2012 на суму 340500,00 грн., в тому числі ПДВ 56750,00 грн., №550 від 25.10.2012 на суму 349100,00 грн., в тому числі ПДВ 58183,33 грн., №396 від 21.12.2012 на суму 163000,00 грн. в тому числі ПДВ 27166,67 грн. у зв'язку з відсутністю у позивача договору поставки б/н від 25.10.2012, з огляду на те, що відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що відповідачем не заперечується реальність господарських операцій з поставки товарів, внаслідок яких виписано зазначені податкові накладні, а також надані позивачем докази на підтвердження виконання ним та його контрагентом відповідних договірних зобов'язань, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для віднесення до складу податкового кредиту сплачених позивачем сум податку на додану вартість за цими відносинами.

Таким чином, доводи, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М