Ухвала суду № 43552087, 07.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2015 рокусправа № 804/13628/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003902202 від 19 серпня 2014 року.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, повноважними особами ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" (код ЄДРПОУ 37069178) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за лютий-березень 2014 року по взаємовідносинам ТОВ "САПСАН-ЮГ" (код ЄДРПОУ 34059455), за результатами якої складено акт №2081/04-61-22-2/37069178 від 31 липня 2014 року.

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит по операціях з придбання послуг від ТОВ "САПСАН-ЮГ", що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 574000,00 грн., за березень 2014 року у розмірі 54803,33 грн..

На підставі вказаного акту перевірки, 19 серпня 2014 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003902202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 943204,50 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "САПСАН-ЮГ".

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "САПСАН-ЮГ" (продавець) та ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" (покупець) укладено договір поставки №180214/02 від 18 лютого 2014 року, згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - масло соняшникове нерафіноване в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

ТОВ "САПСАН-ЮГ" до договору було надано: експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів №51280/06/1 від 04 лютого 2014 року; звіт про результати дослідження №28/02-03 від 28 лютого 2014 року зразка олії соняшникової від партії 920 т, виготовленої у лютому 2014 року, що надіслано для дослідження 26 лютого 2014 року.

До договору укладено Додаткову угоду №1 від 14 березня 2014 року, відповідно до якої збільшено суму договору до 3772000,00 грн., у тому числі ПДВ, виходячи із збільшення загального об'єму поставки.

Згідно пункту 3.1 договору продавець здійснює поставку товару на умовах EXW (самовивіз) ТОВ "САПСАН-ЮГ", склад постачальника, розташований за адресою: Дніпропетровська область, с. Знаменівка, вул. Польова, 1В (пункт завантаження) з подальшим відвантаженням автотранспортом покупця згідно правил "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в строк 30 банківських днів з моменту постачання товару.

ТОВ "САПСАН-ЮГ" у лютому-квітні 2014 року поставило ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" товар на загальну суму 3772819,98 грн., в тому числі ПДВ у сумі 628803,33 грн., а ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" прийняло та оплатило вартість товару у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "САПСАН-ЮГ".

На виконання умов договору від 18 лютого 2014 року ТОВ "САПСАН -ЮГ" видало позивачу видаткову накладну №195 від 28 лютого 2014 року, рахунок на оплату №86 від 28 лютого 2014 року та податкову накладну №98 від 28 лютого 2014 року на суму 3444000,00 грн.; 17 березня 2014 року ТОВ "САПСАН -ЮГ" видало ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" видаткову накладну №216, рахунок на оплату №93 від 17 березня 2014 року та податкову накладну №38 від 17 березня 2014 року на суму 328820,00 грн.; 25 березня 2014 року ТОВ "САПСАН-ЮГ" видало ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" податкову накладну №59 на суму 608132,00 грн..

31 березня 2014 року ТОВ "САПСАН-ЮГ" видало розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №7 до податкової накладної №59 від 25 березня 2014 року.

ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" перерахувало відповідні грошові кошти на загальну суму 4380951,94 грн. на рахунки ТОВ "САПСАН-ЮГ" у березні 2014 року у повному обсязі на підставі розрахункових документів, що підтверджується банківськими виписками.

При цьому, згідно платіжних доручень від ТОВ "САПСАН-ЮГ" було повернуто надлишково перераховані кошти згідно договору №180214/02 від 18 лютого 2014 року.

Судом встановлено, що придбані товари від ТОВ "САПСАН-ЮГ" відображені належним чином у бухгалтерському обліку ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг".

Перевезення придбаного товару відбувалось за допомогою підприємств перевізників, про що свідчать відповідні договори, а саме: договір №030305/14тр від 03 березня 2014 року на перевезення вантажів з ФОП ОСОБА_1; договір 030304/14тр від 03 березня 2014 року на перевезення вантажів з ПП ОСОБА_2; договір перевезення автотранспортом №1703 від 17 березня 2014 року з ТОВ "Гермес авто транс"; договір №13-П від 16 березня 2014 року на перевезення вантажів з ТОВ "Югевротранс"; договір транспортного перевезення №030306/14тр від 03 березня 2014 року з ТОВ "Бєлтранс".

Згідно умов вищенаведених договорів контрагентами перевізниками здійснювались перевозки олії нерафінованої, придбаної позивачем у ТОВ "САПСАН-ЮГ", згідно договору поставки №180214/02 від 18 лютого 2014 року, про що свідчать акти виконаних робіт, рахунки на оплату послуг по перевезенню, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та банківські виписки.

Товар, який ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" придбало у ТОВ "САПСАН-ЮГ", в подальшому реалізовувався Компанії OLEOSTRAIDINGLIMITED згідно контракту №1802/02 від 18 лютого 2014 року.

Товар експортовано 11 квітня 2014 року (дата фактичного вивозу) згідно ВМД №504010000/2014/000915 від 16 квітня 2014 року на загальну суму 325886,18 USD. Розрахунки між ТОВ "Смарт Солюшнс Аутсорсінг" та Компанією OLEOSTRAIDINGLIMITED проведено на загальну суму 325 886,18 USD.

Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

З огляду на встановлені судом обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та правомірно сформований позивачем податковий кредит по вказаних вище господарських операціях.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договору та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів з його контрагентом ТОВ "САПСАН-ЮГ".

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити й те, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0003902202 від 19 серпня 2014 року прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко