Ухвала суду № 43551973, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 рокусправа № 804/8291/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі № 804/8291/14 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (із урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату 78 999,93 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату 70 994,53 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 01.07.2014 року №Ф-2624-25, визнати протиправним та скасувати рішення від 23.06.2014 року №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0009501703, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 490,65 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 року №0009511703, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64 703,18 грн., які прийняті Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача за результатами перевірки, зазначає що позивачем не було порушено вимоги законодавства що регулюють спірні правовідносини, тому рішення які прийняті за результатами перевірки підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 01.07.2014 року №Ф-2624-25 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 70 994,53 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.06.2014 року №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0009501703 та №0009511703 від 23.06.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову якою у задоволенні позову відмовити. Скарга обґрунтована тим, що у ході розгляду справи не спростовані порушення визначені у акті перевірки - завищення витрат про майновий стан, неправомірне формування податкового кредиту за правочинами ТОВ «Ентекс ЛТД» та ТОВ «Лангорія Трейд», що призвело до донарахування податку з доходів фізосіб, податку на додану вартість та прийняття рішення з підстав заниження єдиного внеску з урахуванням встановлених порушень.

В судовому засіданні представник позивача щодо вимог апеляційної скарги заперечив просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача до суду не з'явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року , за результатами якої складено акт № 1473/1703/2513900572від 30.05.2014

Перевіркою встановлено порушення пп. 177.2 ст. 177 ПК України, ст..ст. 187, 198, 201 ПК України, а також порушення ст..ст. 215, 216, 228 ЦК України, що призвело до завищення витрат про майновий стан, неправомірне формування податкового кредиту, що призвело до донарахування податку з доходів фізосіб, податку на додану вартість та прийняття рішення з підстав заниження єдиного внеску з урахуванням встановлених порушень.

До таких висновків перевіряючи прийшли з підстав відсутності реальності господарських операцій за правочинами з ТОВ «Електа», ТОВ «Ентекс ЛТД» та ТОВ «Лангорія Трейд», з посилання на акт перевірки контрагентів позивача.

За результатами перевірки відповідачем прийняті: 23.06.2014 податкове повідомлення-рішення № 0009501703 згідно якого визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12490,65 грн., податкове повідомлення-рішення №0009511703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 64703,18 грн., рішення № 0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 39 49,96 грн.

30.05.2014 прийнято вимогу про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску№Ф-5/11099/6/НОМЕР_1 на суму 78 999,93 грн.

Пізніше відповідачем 01.07.2014 року № Ф-2624-25 направлено позивачеві вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 70994,53 грн. (сума такої недоїмки була зменшена за рахунок самостійного перерозподілу податковим органом коштів, які сплачував позивач поточно).

Щодо встановлення завищення позивачем суми податкового кредиту всього на 9992, 52 грн., в т.ч. за листопад 2013 року на 9992,52 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ "Електра" (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір №1306 від 13.06.2013 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - технічні масла, мастильно-охолоджуючі рідини.

Виконання договору підтверджується податковою накладною №1 від 01.10.2013 року, видатковою накладною №РН-0000311 від 01.10.2013 року. Розрахунки між контрагентами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням.

Судом встановлено, що позивач отримав товар безпосередньо на складі постачальника на підставі виданої йому ТОВ ВК "Електра" видаткової накладної шляхом завантаження товару в автотранспорт, наданий автопідприємством-перевізником на підставі договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом №240713 від 24.07.2013 року, укладеного ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_3

Факт виконання договору про транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжним дорученням.

Згідно товарно-транспортної накладної №01/10 від 01.10.2013 року позивач після оформлення відправив товар до покупця ПАТ "ГІДРОСИЛА МГТГ" тим самим автотранспортом.

Посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів під час перевірки, спростовується відсутністю складання акту відповідно до ст.. 85 ПК України, у ході перевірки.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, слід зазначити, що такі операції мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виконання договору та отримання товару, оплата товару, підтверджується матеріалами справи.

Щодо завищення валових витрат, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до укладеного договору №301 від 03.01.2012 року ТОВ "Лангорія трейд" (продавець) зобов'язується передати у власність покупця (ФОП ОСОБА_1) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, паливно-мастильні матеріали, мастильно-охолоджуючі рідини, запасні частини до автомобілів, автохімію, тару (бочки, каністри), надалі - товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Між позивачем та ТОВ "Ентекс ЛТД" укладено договір поставки від 02.04.2012р. №204112.

Виконання умов вказаних договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями. Розрахунки між позивачем та його контрагентами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

В силу пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (податок на прибуток підприємств).

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем господарських операцій із зазначеними контрагентами підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на Акт перевірки та інформацію податкового органу щодо контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки спростований висновок податкового органу про заниження єдиного соціального висновку, що нараховується на суму чистого оподатковуваного доходу, суд вважає, що рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.06.2014 року №0009521703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 39 499,96 грн., підлягає скасуванню, а також підлягає скасуванню вимога, що прийнята пізніше, від 01.07.2014 року №Ф-2624-25 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 70 994,53 грн.

Вірним також є висновок суду першої інстанції, що вимога 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/2513900572в силу ст.. 60 ПК України є відкликаною.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку частково задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому податкова вимога вважається відкликаною, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України).

Таким чином, у відповідності до приписів чинного законодавства вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску від 30.05.2014 року №Ф-5/11099/6/НОМЕР_1 є відкликаною, а вимога, прийнята пізніше, від 01.07.2014 року №Ф-2624-25 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 70 994,53 грн. підлягає скасуванню з підстав неправомірності.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись ст ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі № 804/8291/14 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування вимоги, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 31 березня 2015 року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак