Постанова № 43551946, 10.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2015 року письмове провадження № 826/20825/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомДочірнього підприємства «КОМПАНІЯ «ПАНОПТИКУМ»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство «КОМПАНІЯ «ПАНОПТИКУМ» (надалі - позивач або ДП «КОМПАНІЯ «ПАНОПТИКУМ») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006962208 від 20.05.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно суперечать законодавству України з питань оподаткування, а також оскільки відповідач невірно визначив суми податкових зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за результатами камеральної перевірки, якою виявлені порушення позивачем норм Податкового кодексу України, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

У судове засідання 24.03.2015 року позивач та відповідач не з'явилися, подавши до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їхніх уповноважених представників у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на наведене та з урахуванням положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ДП «КОМПАНІЯ «ПАНОПТИКУМ» за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2014 року № 28/22-08-84/25594986, яким зафіксовано порушення позивачем п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України та п.4 розділу IV та пункту 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ - 12 185,67 грн. внаслідок методологічної помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом (до податкового кредиту включено податкову накладу, від дати виписки якої минуло понад 365 днів).

У зв'язку з виявленим порушенням податкового законодавства, на підставі акта камеральної перевірки від 27.03.2014 року № 28/22-08-84/25594986, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 року № 0006962208, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12 185,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 046,00 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.05.2014 року № 0006962208, позивач звернувся з відповідним позовом про його скасування до адміністративного суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 46.1. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пп.47.1.1. п.47.1. ст.47 Кодексу, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Згідно п.50.1. ст.50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п.50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.7 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року та діючого на дату виникнення спірних правовідносин, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до п.50.1 ст.50 II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 26.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 04.10.2013 року через засоби електронного зв'язку надіслав відповідачу Уточнюючий розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок, а також уточнюючі Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5), в яких самостійно донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12186,00 грн.

За правилами п.50.1. ст.50 Кодексу, самостійно донараховані суми вказаного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 12186,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 366,00 грн. були сплачені позивачем до бюджету 15.11.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2013 року № 506 на суму 12552,00 грн.

Таким чином, позивачем самостійно виявлено та виправлено відповідну помилку у жовтні 2013 року, а також самостійно сплачено штраф у листопаді 2013 року, тобто ще до проведення відповідачем камеральної перевірки та складання акту перевірки від 27.03.2014 року № 28/22-08-84/25594986.

Відповідно до ч.1 ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що позивачем самостійно виявлені помилки в раніше поданій звітності, а також самостійно донараховано та сплачено до державного бюджету України суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 12 186,00 грн. і штрафні санкції в розмірі 366,00 грн., суд дійшов висновку, що, фактично, спірним рішенням відповідач повторно притягнув позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Виходячи з наведеного в сукупності, з огляду на положення ч.1 ст.61 Конституції України, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення № 0006962208 від 20.05.2014 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006962208 від 20.05.2014 року з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «КОМПАНІЯ «ПАНОПТИКУМ» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0006962208 від 20.05.2014 року.

Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Дочірнього підприємства «КОМПАНІЯ «ПАНОПТИКУМ» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій