Постанова № 43551812, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2015 року 12:21 № 826/5265/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Калініченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, мотивуючи позовні вимоги тим, що всупереч норм діючого трудового законодавства та законодавства, що регулює проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідачем протиправно, без наявності на те законних підстав, звільнено позивача із займаної посади, незважаючи на факт перебування позивача на лікарняному.

У позовній заяві позивач (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 05.03.2015 р. про звільнення генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 (С-457840) з посади начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України поновити генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту протидії злочинності у сфері економіки Міністерства внутрішніх справ України.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Міністерства внутрішніх справ України в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що видання оскаржуваного наказу відбулось в рамках організаційно-штатних заходів, що відбулись в Міністерстві внутрішніх справ України на виконання доручення МВС від 30.01.2015 р. №3375/Чб, що було прийнято у зв'язку з набуттям чинності змін до Закону України «Про загальну структуру і чисельність МВС України».

При цьому, представник відповідача повідомив, що подальше просування по службі позивача буде відбуватись з дотриманням вимог п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, зокрема, буде призначено на посаду, рівнозначну раніше займаній, з урахуванням стану здоров'я, підготовки та досвіду служби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом МВС України від 01.03.2014 року № 203о/с позивач був зарахований до кадрів МВС України із спеціальним званням «генерал-лейтенант міліції» та призначений начальником Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю.

Наказом МВС України від 29.12.2014 року № 2776 о/с позивачу надана чергова відпустка за 2014 рік з 31.12.2014 року по 24.01.2015 року.

Наказом МВС України від 04.01.2015 року № 3 о/с позивача відкликано з чергової відпустки у зв'язку із службовою необхідністю з 04.01.2015 року.

Згідно наказу МВС України від 04.01.2015 року № 4 о/с позивача звільнено з займаної посади, зарахувавши його в розпорядження МВС України за відповідною посадою з 04.01.2015 року відповідно до пп. г п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 р., у справі №826/291/15 визнано протиправними та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04.01.2015 р. № 3 о/с про відкликання з чергової відпустки за 2014 генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04.01.2015 р. № 4о/с про звільнення генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю, зарахування його в розпорядження МВС України за цією посадою, строком на два місяці, з 04 січня 2015 року; поновлено генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю.

Відповідно до наказу МВС України №365 о/с «По особовому складу» від 03.03.2015 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді.

Водночас, наказом МВС України №373 о/с «По особовому складу» від 05.03.2015 р. відповідно до пп. «в» п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з організаційно-штатними змінами згідно з наказом МВС України від 05.03.2015 №234 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» звільнено ОСОБА_1 (С-457840) з посади начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю, зарахувавши його в розпорядження МВС України за цією посадою строком на 15 діб.

Незгода позивача із звільненням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114).

Пунктом 10 Положення закріплено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Відповідно до пп. «в» п. 40 Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

Наведене свідчить, що зарахування особи начальницького складу в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб можливе при здійсненні організаційно-штатних заходів у разі призначення на посаду.

Водночас, як вбачається з оскаржуваного наказу, дана підстава в наказі №373 о/с «По особовому складу» від 05.03.2015 р. зазначена як підстава для звільнення позивача.

В той же час, суд звертає увагу, що станом на момент прийняття даного наказу МВС України про звільнення позивача з посади, останній з 03.03.2015 р. по 03.04.2015 р. перебував на лікарняному, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ військовослужбовця внутрішніх військ МВС від 03.04.2015 року

Відповідно до ст. 18 Закону України від 22.02.2006 р. № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Суд наголошує, що право особи на участь у процесі прийняття суб'єктом владних повноважень рішень є однією із ключових гарантій реалізації її прав у сфері публічної адміністрації.

Наведене в сукупності свідчить, що відповідач всупереч норм чинного законодавства прийняв наказ №373 о/с від 05.03.2015 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю у період перебування позивача станом на 05.03.2015 р. на лікарняному, а відтак оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний.

Додатково суд звертає увагу, що відповідач обґрунтовує видання оскаржуваного наказу здійсненням організаційно-штатних заходів в апараті МВС України.

Так, згідно доручення МВС України №3375/Чб від 30.01.2015 р. «Про надання пропозицій щодо змін у штатах» першому заступнику начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю доручено подати до Департаменту кадрового забезпечення МВС пропозиції щодо скорочення штатної чисельності Департаменту на 50 %.

Згідно наказу МВС України від 04.03.2015 р. №231 керівництвом Міністерства прийнято рішення про реорганізацію Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України в Департамент протидії злочинності у сфері економіки, проведення скорочень кількості штатних посад в новоствореному самостійному структурному підрозділі Міністерства та перегляд його повноважень.

На виконання зазначеного рішення, наказом МВС України від 05.03.2015 р. №234 «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС» Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю реорганізовано у Департамент протидії злочинності у сфері економіки.

Представник відповідача зазначив, що при цьому скорочено всі 145 посад в т.ч. і посаду начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю, яку обіймав позивач, що і зумовило його звільнення із займаної посади.

Водночас, згідно з частинами 2 та 3 ст. 35 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 року, від 28.10.2014 року.

Додатково суд зазначає, що відповідно до ст. 42КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ветераном війни - учасником бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Водночас, прийняття оскаржуваного наказу свідчить про не врахування відповідачем переважного права позивача на залишення на посаді.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведене в сукупності свідчить, що при прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, а відтак оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014 р.).

В той же час, під час розгляду даної справи судом встановлено, що посаду начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю на підставі наказу МВС України №234 від 05.03.2015 р. скорочено шляхом реорганізації Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю в Департамент протидії злочинності у сфері економіки.

При цьому, відповідно до наказу МВС України №234 від 05.03.2015 р. «Про організаційно-штатні зміни в апараті МВС», яким затверджено Перелік змін у штаті апарату МВС, у Департаменті державної служби боротьби з економічною злочинністю скорочено 145 посад, в той час як у Департаменті протидії злочинності у сфері економіки створено 135 посад, в т.ч. і посаду начальника Департаменту.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідачем не надано суду доказів неможливості переведення позивача за його згоди на іншу рівнозначну посаду, наявність якої встановлена під час розгляду даної справи, оскільки при проведенні змін в структурі органів внутрішніх справи посада начальника Департаменту не скорочувалась та не виключалась.

Оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів, зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про необхідність поновлення генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту протидії злочинності у сфері економіки Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу не виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 69-72, 158-163, 256 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №373 о/с «По особовому складу» від 05.03.2015 р. про звільнення генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 (С-457840) з посади начальника Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю.

Поновити генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту протидії злочинності у сфері економіки Міністерства внутрішніх справ України.

Постанову суду в частині поновлення генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту протидії злочинності у сфері економіки Міністерства внутрішніх справ України звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 09.04.15 р.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Шулежко В.П.