Постанова № 43551791, 10.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2015 року № 826/20308/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення №109526552209 від 06.08.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення № 109526552209 від 06.08.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивач, не погоджуючись з висновком податкового органу, зазначає, що під час перевірки відповідачем зроблені висновки про порушення ТОВ "Альянс Транссервіс" вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 204.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 069 549,00 грн., проте, дані висновки є безпідставним та необґрунтованим.

Від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2013 року та жовтень 2013 року виникло внаслідок включення сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «БЕЛАКТРІС» в розмірі 718 483 грн. - до податкового кредиту за серпень 2013 року, та 351 066 грн. - до податкового кредиту за листопад 2013 року відповідно, що повністю відповідає вимогам п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, та підтверджується наявністю у ТОВ "Альянс Транссервіс" відповідних податкових накладних, наданих та оформлених ТОВ «БЕЛАКТРІС» відповідно до встановлених вимог. Будівельні роботи ТОВ «БЕЛАКТРІС» реально виконувалися та відповідні акти приймання-передачі надавалися до податкового органу. На підтвердження цього ТОВ "Альянс Транссервіс" ввело в експлуатацію базу технічного обслуговування та отримало документи на право власності на нерухоме майно, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Представник позивача у судовому засіданні 30.03.2015 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні представник надала суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №649/26-55-22-09/39238804 від 22.07.2014.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, надала усні пояснення та просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

В період з 16.07.2014 по 21.07.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БЕЛАКТРІС» за липень 2013 року по жовтень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198., п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством було завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового звітного (податкового) періоду (рядок 17 – рядок 9) за липень 2013 року у сумі 917 367 грн., за жовтень 2013 року у сумі 717 439 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після відшкодування включається до податкового кодексу періоду (ряд. 24) за жовтень 2013 року у сумі 718 483 грн.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2014 №649/26-55-22-09/38238804 (надалі – Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки позивачем подано до податкового органу заперечення, за результатом розгляду заперечень листом від 04.08.2014 №35880/10/26-55-22-09-10 податковий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишає без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №109526552209 від 06.08.2014, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 1 069 549,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням позивачем було подано скарги до Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – ГУ Міндоходів у м. Києві) та Державної фіскальної служби України (надалі – ДФС України), за результатом розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 17.10.2014 №10619/10/26-15-10-06-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення та рішення ДФС України від 18.11.2014 №6951/6/99-99-10-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №109526552209 від 06.08.2014, вважаючи його протиправними та такими, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (Генеральний підрядник), з іншого боку, було укладено договір генерального підряду №1508 від 15.08.2012 (надалі – Договір №1508).

У відповідності до пункту 1.1 підпунктів 1.3.1, 1.3.2, пунктів 1.4, 1.11, 1.13, 1.17 - 1.20 Договору №1508, об’єкт означає споруджуваний об'єкт "База технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області", що являє собою сукупність приміщень, які разом складають офісно-виробничний комплекс, а також будь-які технічні приміщення, пов'язані з його забезпеченням усіма необхідними системами інженерного обладнання, передбаченні проектно-кошторисною документацією. Генеральний підрядник - сторона договору підряду, яка виконує своїми силами та/або доручає виконання окремих видів і комплексів робіт спеціалізованим підрядним організаціям - субпідрядникам. Генеральний підрядник повністю відповідає перед замовником за здійснення комплексу підрядних робіт та їх належну якість, своєчасне усунення дефектів і недоробок. Генеральний підрядник діє на підставі ліцензії № АВ 596682 від 08.11.2011 року. Субпідрядник означає підприємства та організації, які залучаються Генеральним підрядником на виконання робіт (окремих видів робіт), з метою виконання зобов'язань за цим Договором. Роботи означають весь комплекс будівельно-монтажних і пуско-налагоджувальних робіт, виконуваних Генеральним підрядником, по зведенню Об'єкта відповідно до проектної документації, узгодженої Замовником та затвердженої у відповідних органах нагляду і контролю у встановленому порядку і переданої Генеральному підряднику зі штампом "у виробництво робіт", Технічним завданням і документації,розробленої самим Генеральним підрядником, включаючи введення Об'єкта в експлуатацію. Зазначений комплекс робіт включає, але не обмежується нижчевикладеним: роботи підготовчого періоду з освоєння майданчика будівництва, влаштування тимчасових мереж і споруд для забезпечення майданчика електроенергією, водою, каналізацією, водовідведенням, зв'язком тощо; будівельні, монтажні, оздоблювальні, пуско-налагоджувальні, спеціальні роботи з Об'єкту; постачання, транспортування, розвантаження, складування і зберігання на Об'єкті матеріалів і устаткування, його монтаж, наладку, випробування та підготовку до пуску в експлуатацію відповідно до проектної документації та Технічним; усунення дефектів, неполадок і недоробок, виявлених в період виконання робіт, здачі Об'єкта Приймальної комісії та в період гарантійного терміну; роботи з благоустрою території Об'єкта; підготовка і передача Виконавчої та експлуатаційної документації в терміни підготовки та здавання Об'єкта в експлуатацію. Проектна документація означає документацію, розроблену проектувальником на підставі завдання на проектування, відповідну до СНіП/ДБН, узгоджену і затверджену в установленому порядку у відповідних органах нагляду і контролю і передану Генеральному Підряднику за Актом, як Проект і робочі креслення у повному обсязі, а також документацію, що розробляється Генеральним Підрядником і узгоджену з проектною організацією, а також і іншу документацію, не вказану вище, але необхідну для виконання робіт та експлуатацією об'єктів. Виконавча документація означає повний комплект Проектної документації, переданої Генеральним підрядником Замовнику за Актом, відкоригованої відповідно до фактично виконаними Генеральним підрядником Роботами, з урахуванням погоджених Сторонами змін до Проектної документації, акти прихованих робіт, паспорти, сертифікати на матеріали, обладнання, конструкції та комплектуючі вироби тощо, що передаються Замовнику при здачі Об'єкта Приймальній комісії. Акт приймання виконаних робіт означає документ, що підтверджує виконання Генеральним підрядником Робіт/етапу Робіт, підписаний Уповноваженими особами Генерального підрядника та Замовника, і є підставою для щомісячного виставлення рахунку Генеральним підрядником і його оплати Замовником відповідно до умов цього Договору. Акт про готовність відповідальних конструкцій, систем і устаткування означає документ про завершення видів робіт по Об'єкту, випробуванні систем і устаткування, їх налагодження та поступове нарощування готовності Об'єкта до здачі в експлуатацію, підписаний Сторонами. Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта означає документ приймальної комісії, підписаний Сторонами про здавання-приймання Об'єкта в експлуатацію, затверджений уповноваженими органами, і визначає дату початку гарантійного періоду експлуатації Об'єкта. Акт остаточного приймання об’єкта означає документ підписаний Сторонами після закінчення гарантійного терміну експлуатації Об'єкта і підтверджує виконання Сторонами всіх зобов'язань за Договором.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 та 5.1 вищезазначеного Договору, Замовник доручає, а Генеральний підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання генпідрядник робіт по будівництву Об'єкта "База технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області" у відповідності з проектною документацією та Договірними цінами, які є його невід'ємною частиною, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані Генеральним підрядником роботи в строки та на умовах, передбачених даним Договором. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Генеральному підряднику, визначені проектною документацією та Договірними цінами. Детально склад та вартість робіт, порядок їх фінансування, терміни виконання описуються у Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною Договору. Замовник зобов'язаний: створити необхідні і достатні умови Генеральному підряднику для виконання Робіт і взятих ним на себе зобов'язань за цим Договором: протягом 5-ти днів з дати підписання цього Договору передати Генеральному підряднику за Актом підготовлений згідно ДБН України та СНІП Будівельний майданчик; організувати поетапну передачу відповідної проектно-дозвільної документації стосовно здійснення робіт з будівництва Об'єкту; прийняти в установленому порядку та оплатити виконані належним чином роботи; своєчасно повідомляти Генерального підрядника про виявлені недоліки в роботі; оплатити Генеральному підряднику виконані до консервації Об'єкта будівництва роботи та відшкодувати йому пов'язані з нею витрати; забезпечити Генеральному підряднику вільний, безперервний і безперешкодний доступ на майданчик для виконання робіт; забезпечити Генерального підрядника на Об'єкті водою та електроенергією в необхідній кількості; надати Генеральному підряднику в строк не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення даного Договору наказ про призначення працівника технічного нагляду Замовника та довіреність на вказану в наказі особу на підписання актів прихованих робіт та журналу робіт. Працівник технічного нагляду Замовника повинен постійно перебувати на Об'єкті; здійснювати технічний нагляд за виконанням робіт, використовуючи при цьому якісні критерії, закладені в діючих будівельних нормах і правилах, технічних умовах і стандартах, що застосовуються в будівництві; прийняти виконаний вид/етап Робіт, узгодити і підписати Акт про виконані роботи, який є підставою для здійснення платежів, і зробити оплату, згідно виставленого рахунку, або дати письмову вмотивовану відмову; розглядати пропозиції Генерального підрядника з вибору фірм-виробників обладнання та матеріалів, субпідрядників. Договори по схваленим Замовником пропозицій оформляються Генеральним підрядником.

Між позивачем (Замовник), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (Генеральний підрядник), з іншого боку, було укладено ряд додаткових угод на виконання будівельних робіт до договору генерального підряду №1508 від 15.08.2012.

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором позивачем надано суду наступні документи: копія зазначеного вище договору, додаткові угоди, акти надання послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості, податкові накладні, видаткові накладні.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні Акт приймання-передачі підготовленого згідно ДБН України та СНІП Будівельного майданчику; Акти поетапної передачі відповідної проектно-дозвільної документації стосовно здійснення робіт з будівництва Об'єкту, які згідно умов договору повинні бути обов’язковими, також в матеріалах справи відсутні щомісячні Акти приймання-передачі виконаних робіт, накази про призначення відповідальних осіб на будівельному майданчику, довіреності на уповноважених осіб, відсутні відомості про осіб, які приймали будівельний матеріали та докази обліковування будівельного матеріалу, докази поставки будівельного матеріалу на будівельний майданчик.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться Підсумкові відомості ресурсів, в яких міститься підпис «Склав», проте, відсутні відомості про особу, яка їх склала (П.І.Б., зазначення посади повноваженої особи та дати) та відсутній підпис з зазначенням П.І.Б. та посади особи, яка прийняла дані відомості, а в Актах приймання виконаних будівельних робіт містяться підписи та прізвища осіб, які прийняли та здали роботи, проте, відсутні відомості про посади та на підставі чого діяли дані особи.

Для з’ясування всіх обставин справи судом на адресу ТОВ «Белактріс» (контрагента Позивача) 12.03.2015 надіслано Судовий запит №826/20308/14 про надання письмових пояснень щодо правовідносин між Позивачем та ТОВ «Белактріс» за липень 2013 року по жовтень 2013 року та належним чином засвідчені копії документів на підтвердження фактів зазначених пояснень.

На адресу Окружного адміністративного суду 21.03.2015 повернувся поштовий конверт з Судовим запитом від 12.03.2015 №826/20308/14, з зазначенням про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентом, а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності правовідносин з контрагентом за вищезазначеним договором, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжних доручень № 110 від 11.12.2014 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Транссервіс" (код ЄДРПОУ 38238804) решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов