Постанова № 43551780, 07.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/15989/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління

юстиції у м.Києві

треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві в особі: державного виконавця - Михайловської Ірини Григорівни, треті особи, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 по справі № 826/15989/14 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 скасовано та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2015 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було виконано в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, з примусового виконання якого було відкрито виконавче провадження в рамках якого винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 265/11 від 21.10.2003, однак відповідачем навіть після завершення виконавчого провадження не було знято арешт накладений на майно позивача.

У судове засідання 18.03.2015 позивач не прибула, через канцелярію суду подала клопотання в якому просила суд розглядати справу за її відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки у відділі відсутні відомості про повне фактичне виконання боржником рішення в рамках примусового виконання якого було накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 265/11 від 21.10.2003.

У судове засідання 18.03.2015 представник відповідача не прибув, через канцелярію суду подав клопотання в якому просив розглядати справу за його відсутності.

Треті особи у судове засідання 18.03.2015 не прибули, через канцелярію суду подали клопотання в яких просили розглядати справу за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 41 та частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось та суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача , суд, -

В С Т А Н О В И В:

21.10.2003 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні постанови №008117р/к виданої 29.11.2002 ГКМУ у справах захисту прав споживачів про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 365,50 грн., винесено постанову про арешт майна боржник ата оголошення заборони на його відчуження №265/11, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1.

ОСОБА_1 було подано до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві звернення з приводу звільнення нерухомого майна, яке перебуває в її власності з-під арешту.

Листом № ДВ/7 від 03.10.2014 відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 повідомив їй наступне: «На виконанні у відділі перебувала постанова ГКМУ у справах захисту прав споживачів від 29.11.2002 по справі № 008117 р/к про стягнення з ОСОБА_1 штраф в розмірі 365 грн. Виконавче провадження № 265/11.

Відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, у зв'язку з чим виконавче провадження знищено.

Враховуючи вищезазначене відділ не має можливості зняти арешт по виконавчому провадженню.»

ОСОБА_1 вважаючи, що відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві було допущено бездіяльність щодо звільнення майна, яке перебуває в її власності з-під арешту звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 50 зазначеного Закону встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином у випадку закінчення виконавчого провадження, крім випадків, вичерпний перелік яких визначений в частині першій статті 50 закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений на майно боржника, знімається про, що державний виконавець має зазначити в постанові про закінчення виконавчого провадження.

З наявних в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 5740818 від 05.07.2013 та листа № ДВ/7 від 03.10.2014 вбачається, що арешт на все нерухоме майно позивача, у тому числі на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 21.10.2003 винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчого провадження № 265/11 з примусового виконання постанови № 008117р/к виданої 29.11.2002 ГКМУ у справах захисту прав споживачів.

Відповідно до листа відповідача № ДВ/7 від 03.10.2014 та поданих ним заперечень виконавче провадження № 265/11 в рамках якого було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 21.10.2003 було закінчено та знищено у зв'язку з закінченням трирічного строку зберігання.

Відповідач обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали б зняття арешту накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 265/11 від 21.10.2003 водночас з закінченням виконавчого провадження суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідних обставин.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт нерухоме майно, яке належить позивачу, у тому числі на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 було закінчено та знищено у зв'язку закінчення строків зберігання, арешт накладений на нерухоме майно позивача, у тому числі, зазначену квартиру, мав бути знятий одночасно з закінченням виконавчого провадження № 265/11.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві щодо звільнення майна ОСОБА_1 з-під арешту.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві зняти арешт із всього нерухомого майна , зокрема - 1/5 частини в квартирі АДРЕСА_2, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 265/11 від 21.10.2003.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов