Постанова № 43551731, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 квітня 2015 року 09:00 справа №826/3254/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доМіжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "СК "Провідна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000144302, №0000134302, №0000164302.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3254/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 25 березня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 13 лютого 2015 року №0000144302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.2, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України ПрАТ "СК "Провідна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 102 918 554,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 82 334 843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 583 711,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 13 лютого 2015 року №0000134302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України ПрАТ "СК "Провідна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 162 383 992,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 129 907 194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 476 798,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення МГУ-ЦО від 13 лютого 2015 року №0000164302 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, з урахуванням вимог пункту 162.1 статті 162, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, статті 176 Податкового кодексу України ПрАТ "СК "Провідна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 707 548,68, у тому числі за основним платежем на - 404 151,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 293 397,35 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 29 січня 2015 року №116/28-10-43-20/235101372014 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (код за ЄДРПОУ 23510137) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за період 01.07.2010 по 31.12.2013, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з по 31.12.2013 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновках акта перевірки встановлено зокрема наступні порушення: 1) підпунктів 7.2.2, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України з урахуванням статті 18, пункту 1 статті 28, статті 29 Закону "Про страхування" занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 142 167 630,00 грн., а саме: не у повному обсязі відображено нараховані страхові платежі за договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування; здійснення зменшення суми нарахованих страхових платежів, у зв'язку з достроковим припиненням дії договорів страхування (компенсація на ведення справ при достроковому припиненні договорів страхування); 2) пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 6 статті 996 Цивільного кодексу, статей 16, 28 Закону "Про страхування" в частині не включення до бази оподаткування податку на додану вартість доходу від діяльності іншої, ніж страхова (компенсація на ведення справ при достроковому припиненні договорів страхування) занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 907 194,00 грн., у тому числі серпень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року; 3) абзацу "б" пункту 176.2 статті 176 з урахуванням підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу, в перевіреному періоді ПрАТ "СК "Провідна" подано не у повному обсязі, з відображенням недостовірної інформації або з помилками податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків; 4) абзацу "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, з урахуванням вимог підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, статті 176 Податкового кодексу, страховиком не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 452 329,48 грн., а саме здійснення виплат страхового відшкодування без повного та належним чином оформленого пакету документів, а тому в цілях оподаткування такі суми страхового відшкодування є додатковим благом для страхувальників.

Позивач не погоджується з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного: показники податкових декларацій з податку на доходи (прибуток) страховика за перевірені періоди в частині доходу у вигляді суми страхових платежів, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами є правильними та достовірними й відповідають даним бухгалтерського обліку; витрати на ведення справ є складовою частиною страхового тарифу (страхового платежу) і, відповідно, є доходом від страхової діяльності та не вважаються доходами страховика від іншої, ніж страхова, діяльності; нормативні витрати на ведення справи, які є доходом від страхової діяльності, не оподатковуються податком на додану вартість; висновки акта перевірки про порушення правил оподаткування доходів фізичних осіб є необґрунтованими, побудовані на підставі суб'єктивних припущень та не підтверджуються належними доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ПрАТ "СК "Провідна" здійснює діяльність у сфері страхування та є страховиком.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач вважає, що позивачем занижено показник суми рядка 04.1/рядок 02 декларації з податку на прибуток страховика (коригування оподаткованого доходу від страхової діяльності) на загальну суму 2 199 995 515,00 грн., виходячи з результатів співставлення даних бухгалтерського обліку сум страхових платежів та даних декларації з податку на прибуток підприємства.

При цьому посилань на відповідні первинні документи та конкретні числові значення за кожною господарською операцією в акті перевірки не наведено.

Відповідно до пункту 44.1 статі 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачає, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За правилами підпунктів 7.2.1-7.2.3 пункту 7.2 статі 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (норми якого діяли до 01 квітня 2011 року) оподаткування страхової діяльності здійснювалось наступним чином: дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що відповідно до підпункту 7.2.1 цього пункту оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).

Відповідно до підпункту 8 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за результатами діяльності до 31 грудня 2012 року страховики протягом звітного податкового року: щокварталу сплачують податок за ставкою 3 відсотки суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками - резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами.

Пункт 156.1 статті 156 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що до доходів страховика, крім доходів, передбачених статтями 135 і 136 цього Кодексу, належать також доходи від страхової діяльності.

Згідно з підпунктом 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: 1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування; 2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя; 3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування; 4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями; 5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні; 6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду; 7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента; 8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення; 9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування; 10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

Таким чином, облік доходів страховика, у тому числі нарахованих як страхові платежі, страхові внески та страхові премії за договорами страхування, співстрахування і перестрахування, здійснюється на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, однак окремо від інших доходів та за особливими правилами.

Разом з тим ,суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем не наведено, які саме страхові платежі та за якими договорами страхування, співстрахування чи перестрахування відображено позивачем не у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 4-6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (далі по тексту - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 5.2 розділу ІІ вказаного Порядку передбачає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

У свою чергу, всупереч нормам Порядку, акт перевірки не містить посилань на конкретні факти виявлених порушень щодо заниження доходу від страхової діяльності та відповідні первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які підтверджують наявність зазначених фактів порушень.

На думку позивача, з чим погоджується і суд, помилкові висновки акта перевірки про заниження доходу від страхової діяльності внаслідок неповного відображення страхових платежів за договорами страхування, співстрахування та перестрахування зроблені через неврахування відповідачем особливостей облікової програми ПрАТ "СК "Провідна".

Так, в акті перевірки зазначено, що відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, для обліку страховиками надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування призначено рахунок 76 "Страхові платежі"; за кредитом рахунку 76 "Страхові платежі" відображається збільшення у страховика страхових платежів, за дебетом - повернення страхувальнику страхових платежів у разі дострокового припинення дії договору страхування.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291 (далі по тексту - Інструкція), встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).

Відповідно до розділу І Інструкції План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням, щонайменше, коду класу й коду синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності та можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків) із збереженням кодів (номерів) субрахунків цього Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, що не наведена в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм цієї Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Інструкція передбачає, що рахунок 76 "Страхові платежі" призначено для обліку страховиками надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування.

За кредитом рахунку 76 "Страхові платежі" відображається збільшення у страховика страхових платежів, за дебетом - повернення страхувальнику страхових платежів у разі дострокового припинення дії договору страхування.

Щомісяця рахунок 76 закривається кореспонденцією з субрахунком 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг".

Водночас, згідно з Положенням "Про облікову політику" ПрАТ "СК "Провідна" облік доходів від операцій страхової діяльності ведеться на рахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг", зокрема "Визнання доходу від реалізації страхових послуг по методу нарахування в кореспонденції рахунків: Дт 76 "Страхові платежі" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг".

Суд встановив, що облік договорів страхування ПрАТ "СК "Провідна" здійснюється за допомогою ліцензійного програмного забезпеченні INSIS. Згідно конфігурації даного програмного забезпечення у разі внесення змін до договору страхування нова сума нарахованої страхової премії визначається таким чином: попередня сума нарахованої страхової премії зменшується на величину заробленої страхової премії, і збільшується чи зменшується на суму страхової премії, визначеної згідно зі змінами, що внесені до договору страхування. Відповідно, нарахована страхова премія по кожному окремому договору страхування з урахуванням додаткових договорів (угод) до нього визначається як результат між кредитовим та дебетовим оборотами рахунку 76 "Страхові платежі" в кореспонденції з 36 рахунком саме по такому договору.

Отже, як за дебетом рахунку 76, так і за кредитом рахунку 76 обліковуються страхові платежі за основним договором страхування та за додатковими договорами до договору страхування, що змінюють умови основного договору страхування.

Матеріалами справи підтверджується, що за дебетом та кредитом рахунку 76 "Страхові платежі" позивачем обліковуються зменшення/збільшення страхових платежів не тільки в результаті дострокового припинення дії договору, а і у разі збільшення/зменшення суми страхового платежу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування є письмовою угодою між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Після укладення договору страхування, і, зокрема під час його виконання, у сторін договору може виникати потреба у зміні його окремих умов (суми страхового платежу, розміру страхової суми, кількості застрахованих осіб тощо). Право на зміну договору страхування є втіленням принципу свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту та умов договору.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до умов договору страхування зміни до його умов вносяться за згодою сторін шляхом укладення додаткового договору до договору, що є невід'ємною частиною договору й складається в кількості примірників договору.

Згідно із статтею 653 Цивільного кодексу України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються з моменту досягнення сторонами домовленості про його зміну відповідно до змінених умов щодо предмету, місця, строків виконання тощо, тобто у разі зміни договору шляхом укладення додаткового договору зобов'язання сторін за основним договором зберігаються і продовжують існувати, але у зміненому вигляді.

Таким чином, додатковий договір (додаткова угода) про внесення змін до основного договору за своєю правовою суттю є невід'ємною частиною основного договору, якою вносяться зміни до раніше укладеного діючого договору страхування, та яка включає в себе погоджені сторонами умови, що є відмінними від раніше встановлених в договорі умов та не створює нові договірні відносини, а лише змінює умови цивільно-правових відносин сторін за діючим договором, у тому числі, але не виключно, щодо збільшення/зменшення страхової суми за договором страхування, збільшення/зменшення страхових ризиків, збільшення/зменшення суми страхового платежу тощо.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що внесення змін до договору не призводить саме по собі до припинення його дії та повернення невикористаного страхового платежу; внесені зміни можуть зменшувати страхові платежі, змінювати термін дії договору та/або предмет страхування без зміни страхової суми чи страхової премії. Разом з тим, договір може бути достроково припиненим за ініціативою однієї із сторін у порядку, передбаченому умовами договору, що у розумінні норм Цивільного кодексу України є саме припиненням дії договору, а не внесенням до нього змін.

Суд зауважує, що особливості облікової програми ПрАТ "СК "Провідна" в частині узагальнення інформації в регістрах бухгалтерського обліку, а саме методу відображення нарахування страхових платежів, (внесків), премій по рахунку 76, не призвело до заниження доходу від страхової діяльності та не може вважатись порушенням норм пункту 156.1 статті 156. Податкового кодексу України, так як у податкових деклараціях з податку на прибуток страховика за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2013 року відображено усі нараховані (отримані) страхові платежі за правилами пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 156 та норм розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що діяли у відповідних періодах.

Крім того, відповідно статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємству надано право самостійно визначати за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та із урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

На думку суду, порядок, спосіб реєстрації та узагальнення інформації в обліковій програмі INSIS, з урахуванням особливостей діяльності і технології обробки облікових даних ПрАТ "СК "Провідна", не суперечить вимогам чинного законодавства.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що показники доходу від страхової діяльності, задекларовані у податкових деклараціях з податку на доходи (прибуток) страховика за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2013 року відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку й ґрунтуються на підставі відповідних первинних документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на сторінці 83 акта перевірки відповідач зазначив про відсутність порушень правильності визначення суми податку на прибуток від страхової діяльності за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2013 року, свідченням чого є також дані таблиці №24 на цій сторінці.

Таким чином, висновки акта перевірки за даним епізодом порушення нормативно та документально не підтверджуються.

В частині висновків акта перевірки про заниження позивачем доходів від діяльності іншої, ніж страхова, щодо не відображення в складі доходів суми компенсацій, що утримуються позивачем при достроковому припиненні дії договорів страхування, суд керується наступним.

Зміст акта перевірки свідчить, що відповідачем в ході вибіркової перевірки правильності відображення в податковому обліку отриманих (нарахованих) страховиком доходів від діяльності іншої, ніж страхова було встановлено заниження позивачем доходів від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 660 950 748,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2010 року, 2010 рік, I-IV квартали 2011 року, 2012 та 2013 рік.

Матеріали справи свідчать, що за перевірений період мало місце дострокове припинення дій договорів страхування на вимогу страхувальників, у зв'язку із чим позивач зменшував відповідні суми нарахованих страхових платежів у розмірі 2 203 169 161,00 грн. на суми компенсації нормативних витрат на ведення справ, утриманих при достроковому розірванні договорів страхування.

На думку відповідача, компенсація нормативних витрат на ведення справ, утриманих при достроковому розірванні договорів страхування, є доходом, що отриманий від діяльності, іншої, ніж страхова, підлягає включенню до складу валового доходу та оподаткуванню на загальних підставах.

Між тим, суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що на вимогу осіб, які проводили перевірку, позивач надав інформацію щодо всіх договорів страхування, які розірвано (припинено дію з будь-яких причин) та їх відображення у податковому та фінансовому обліку за перевірений період у розрізі номеру договору, виду страхування, страхувальника, дати набуття чинності договору страхування, дати дострокового припинення договору страхування та невикористаної суми страхового платежу.

Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про страхування" страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі норматив витрат на ведення справ є його структурною складовою та не виділяється з нарахованого страхового платежу за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України "Про страхування" передбачено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Тобто страховий платіж, який повинен, бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову - нормативні витрати на ведення справи.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів, як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).

З припиненням договору страхування припиняються цивільно-правові відносини та зобов'язання за цим договором, а саме: зобов'язання страховика щодо захисту майнових інтересів страхувальника у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), та зобов'язання страхувальника сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини шостої статі 997 Цивільного кодексу України, якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється, а в силу частини четвертої статті 214 Цивільного кодексу України, правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Частина четверта статті 997 Цивільного кодексу України містить аналогічні статті 28 Закону України "Про страхування" положення та передбачає, якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат. Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням умов договору страховиком, страховик повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Неповернута частина страхового платежу та витрати на ведення справ залишаються на рахунку страховика і обліковуються як одна сума і жодним чином не розділяються та не є доходами страховика від іншої, ніж страхова, діяльності.

При розрахунку страхового тарифу до Правил страхування включення до страхового тарифу нормативу витрат на ведення справ за кожним видом страхування є обов'язковим та не залежить від права вибору страховика щодо наявності або відсутності його в складової страхового тарифу, тому в цивільно-правових правовідносинах страховика та страхувальника за договором страхування передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати. Страховий платіж щодо певного предмету, терміну та інших умов страхування визначається в конкретному договорі страхування згідно з страховими тарифами, які передбачені Правилами страхування, що зареєстровані в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування за погодженням страхувальника і страховика.

Статтею 28 Закону України "Про страхування" встановлений обов'язок, а не право страховика, у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) повернути страхувальнику сплачені ним страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

З огляду на положення статей 17, 9, 28 Закону України "Про страхування" у взаємозв'язку з положеннями підпунктів 7.2.1-7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норматив витрат на ведення справ є складовою страхового тарифу, а його абсолютна величина є складовою загальної суми страхового платежу, за рахунок якої страховик покриває витрати на проведення страхової діяльності (виготовлення бланків договорів, обслуговування, консультування, проведення експертиз, виплату агентської винагороди, тощо); а тому, у разі дострокового розірвання договору страхування, вирахування з невикористаної частини страхового платежу нормативу витрат на ведення справ у разі дострокового припинення договору страхування, не може розглядатися як отриманий страховиком окремий вид доходу від діяльності, іншої, ніж страхова, включатися до інших доходів та до бази оподаткування.

Доходи страховиків у вигляді отриманих чи нарахованих страхових платежів за договором страхування, крім договорів довгострокового страхування життя, згідно з статтею 156 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою 3%. Страховиком від нарахованого (отриманого) страхового платежу одразу сплачується податок у розмірі 3% як від загальної суми валового доходу, який був розрахований на підставі страхового тарифу, невід'ємною складовою частиною якого є витрати на ведення справ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності, який оподатковується за ставками, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 151.2.1 пункту 151.2 статті 151 Податкового кодексу України, тобто за ставкою 3 відсотки.

Аналогічна позицію висловлено у Постанові Верховного суду України від 02 грудня 2014 року у справі №21-508а14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а саме: "Так, у разі припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Згідно зі статтею 10 Закону №85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності, який оподатковується за ставками, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР".

Отже, суд вважає, що висновки акта перевірки за цими епізодами порушення не відповідають фактичним обставинам та наведеним вище нормам законодавства, тому збільшення ПрАТ "СК "Провідна" суми грошового зобов'язання є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000144302 - таким, що підлягає скасуванню.

В частині висновків акта перевірки щодо заниження податку на додану вартість та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000134302, суд звертає увагу на наступне.

Як видно з акта перевірки, підставою для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість є не включення до бази оподаткування податком на додану вартість доходу від діяльності іншої, ніж страхова, в частині нормативів витрат за ведення справ при достроковому розірванні договорів страхування.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (що був чинним до 01 січня 2011 року) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є зокрема операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У той же час підпункт 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів, не є об'єктом оподаткування.

Аналогічні положення містить і Податковий кодекс України, так відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; а в силу підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Як встановлено вище при дослідженні питання щодо заниження доходів страховика від діяльності, іншої, ніж страхова, та заниження податку на прибуток, сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності.

Тому, з урахуванням положень підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, норматив витрат за ведення справ при достроковому розірванні договорів страхування не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та не включається до бази оподаткування.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення ПрАТ "СК "Провідна" пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України нормативно та документально не підтверджуються, а тому податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000134302 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000164302 суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджує зміст акта перевірки, порушення норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб мотивоване тим, що позивач не перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб від сум страхового відшкодування, отриманих страхувальниками за договорами добровільного страхування наземного транспорту без всіх підтверджуючих документів щодо настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та Моторному (транспортному) страховому бюро на запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Зокрема, за умовами договорів добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ПрАТ "СК "Провідна"та страхувальниками, передбачено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник, вигодонабувач, інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, повинен надати страховику зокрема: письмову заяву; копію договору страхування; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; посвідчення водія особи, яка керувала транспортним засобом; копію постанови про порушення або відмову у порушенні кримінальної справи за фактом настання страхового випадку; судове рішення, що набрало законної сили, якщо суд розглядав спір, пов'язаний зі страховим випадком; висновок службового розслідування за фактом страхового випадку, проведено страхувальником-юридичною особою, якщо таке розслідування проводилося; документи, що дозволяють ідентифікувати особу-одержувача страхового відшкодування; документи, що підтверджують розмір відновлювального ремонту та інші документи, у передбачених договором випадках.

У договорах також передбачено, що враховуючи особливості конкретного страхового випадку, страховик може зменшити перелік документів, передбачених у договорі для виплати страхового відшкодування.

При цьому у договорах страхування не визначено обов'язку страхувальників надавати документи, необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, у формі оригіналів, а передбачено можливість подання таких документів у копіях та можливість у страховикові звірити ці копії з оригіналами документів.

Так само чинне законодавство України, що регулює порядок надання фінансових послуг у сфері страхування, правила страхування та умови договорів страхування, не містять будь-яких нормативних вимог щодо комплектації страхових справ виключно оригіналами документів.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що страхові справи позивача укомплектовані затвердженими оригіналами страхових актів та іншими підтверджуючими документами, на підставі яких ПрАТ "СК "Провідна" здійснено виплати страхового відшкодування, зокрема:

- розмір страхового відшкодування ОСОБА_1 визначено на підставі пункту 18.12 та підпункту 18.12.1 договору страхування №КА/0003327/Т009/10; факт настання страхового випадку підтверджується відповідною постановою старшого слідчого СВ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 06 травня 2011 року;

- розмір страхового відшкодування ОСОБА_2 визначено на підставі пункту 25.13 та підпункту 25.14.2 договору страхування №06/0641014/1005/11 від 27 грудня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується витягом з кримінального провадження №12012110020002127, та довідкою слідчого СВ Дарницького РУ ГУМВС України в Києві від 17 січня 2013 року;

- розмір страхового відшкодування ОСОБА_3 визначено на підставі звіту №П-00946, складеного ФОП ОСОБА_4, відповідно до пункту 25.15 договору страхування №6/0614434/1004/11 від 28 грудня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про ДТП ГУМВС України у Львівській області від 07 серпня 2012 року;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_5 проведено на підставі рахунку ТОВ "Автосоюз" №С300224290/СС00154959 від 29 листопада 2012 року, з урахуванням пошкоджень, які отримав транспортний засіб, у результаті настання страхового випадку; порядок проведення розрахунку на підставі рахунку СТО офіційного дилера марки застрахованого транспортного засобу передбачено статтею 14.3 договору страхування №06/0645091/1007/12 від 21 червня 2012 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві від 19 листопада 2012 року №10788;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_6 проведено на підставі Ррахунку №HM3H03791, складеного TOB "Н МОТОРС ЮГ", відповідно до пункту 9 та підпункту 25.2.2 договору страхування №06/0638579/1502/11 від 14 липня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про ДТП МВС України від 13 березня 2012 року;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_7 проведено на підставі рахунку №83, складеного СПД ОСОБА_8, та рахунку № 26/1, складеного ПП ОСОБА_9, відповідно до пункту 9 та підпункту 25.2.2 договору страхування №06/622118/2006/11 від 03 серпня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №05 від 03 січня 2012 року;

- розмір страхового відшкодування ОСОБА_10 визначено на підставі розрахунку, складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.07.2009 року, відповідно до пункту 9 договору страхування №06/0643566/0802/11 від 27 грудня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується заявою про виплату страхового відшкодування (згідно пункту 10.1.2 договору страхування №06/0643566/0802/11 від 27 грудня 2011 року);

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_10 було проведено на підставі звіту №14 від 06 січня 2012 року, складеного ФОП ОСОБА_11, відповідно до пункту 9 договору страхування №06/0643566/0802/11 від 27 грудня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою №8937737 про дорожньо-транспортну пригоду від 06 січня 2012 року та постановою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12 січня 2012 року про звільнення від адміністративної відповідальності;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_12 та виплата страхового відшкодування проведена двома частинами у розмірі 126 732,84 грн. та 170 127,94 грн. на підставі договору про врегулювання страхового випадку від 13 липня 2012 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 14 серпня 2012 року №9048760;

- розмір страхового відшкодування ОСОБА_13 визначено на підставі рахунку-фактури №LB-0001675, складеного ТзОВ "Бритиш Моторс України", на підставі пункту 9 договору страхування №06/0640598/1021/12 від 12 квітня 2014 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 26 лютого 2012 року №2561, виданою відділом ДАІ Оболонського РУ ГУ МВС України;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_14 проведено на підставі рахунку ТОВ "ВіДі Край Моторз" від 02 жовтня 2012 року з урахуванням пошкоджень, які отримав транспортний засіб, у результаті настання страхового випадку; порядок проведення розрахунку відповідно до рахунку СТО офіційного дилера марки застрахованого транспортного засобу передбачено статтею 9 договору страхування №06/0653502/1010/12 від 18 червня 2012 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Обухівського РВ ГУ МВС України Київської області від 22 вересня 2012 року;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_15 проведено на підставі звіту про проведення оцінки вартості збитку від 19 березня 2013 року №19/03/13/2; порядок проведення незалежної експертизи передбачено статтею 33.2 договору страхування №06/0662272/0411/16 від 20 грудня 2012 року; факт настання страхового випадку підтверджується листом Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 18 березня 2013 року №41/1-1126;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_16 проведено на підставі звіту про оцінку вартості збитку, нанесених пошкодженому транспортному засобу від 01 березня 2012 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 24 лютого 2012 року №8961146 та копією постанови Кіцманського районного суду Чернівецького області суду від 06 червня 2012 року про закриття кримінальної справи; виплата страхового відшкодування здійснена в межах ліміту полісу АА/1474433 та відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

- щодо страхувальника ОСОБА_17, вигодонабувач - ОСОБА_18 розрахунок суми матеріального збитку проведено на підставі звіту про оцінку вартості збитку, нанесених пошкодженому транспортному засобу від 14 листопада 2013 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 19 червня 2013 року та копією постанови Калінінського районного суду міста Донецька від 21 жовтня 2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності; виплата страхового відшкодування здійснена в межах ліміту полісу АВ/8792298, сума страхового відшкодування, що перевищує передбачений полісом АВ/8792298 ліміт, була виплачена за полісом добровільної цивільної відповідальності №АП/ 0039717/0530/13 від 08 квітня 2013 року (справа 2300023018);

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_19 проведено на підставі рахунку №00112 від 11 грудня 2012 року, складеного ТзОВ "НГКО-ОНІКС", відповідно до пункту 14.3 договору страхування №06/0659814/0523/12 від 04 грудня 2012 року; факт настання страхового випадку я підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду відділу ДАІ ГУ МВС України в Донецькій області від 10 грудня 2012 року;

- розрахунок суми матеріального збитку ОСОБА_20 проведено на підставі звіту №03234/КВ, складеного СПД ОСОБА_21 відповідно до пункту 29.2 договору страхування №06/0611421/1006/11 від 17 серпня 2011 року; факт настання страхового випадку підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві №9010030 від 23травня 2012 року.

Суд також звертає увагу, що МГУ-ЦО, як контролюючий орган у розумінні Податкового кодексу України, не наділений повноваженнями перевіряти та оцінювати правомірність виплати страховиком страхового відшкодування та комплектність страхових прав.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у тому числі у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлює, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У свою чергу, за визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

В контексті спірних правовідносин наведені норми Податкового кодексу України вказують, що позивач набуватиме статусу податкового агента та відповідні обов'язки по нараховуванню, утриманню та сплаті податку на доходи фізичних осіб у разі надання ПрАТ "СК "Провідна" фізичними особам додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, судом не встановлено випадків безоплатного отримання фізичними особами товарів, робіт або послуг від ПрАТ "СК "Провідна", які б могли бути підставою для виконання функцій податкового агента; доводи відповідача про необхідність кваліфікації виплачених на користь страхувальників сум страхового відшкодування в якості надання додаткового блага є помилковими, оскільки висновки акта перевірки про отримання страхувальниками страхового відшкодування без всіх підтверджуючих документів щодо настання страхового випадку та розміру збитків не підтверджуються, спростовуються матеріалами справи та виходять за межі повноважень МГУ-ЦО.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновків акта перевірки щодо подання не у повному обсязі, з відображенням недостовірної інформації або з помилками податкових розрахунків про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків та про не утримання і не сплату податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 452 329,48 грн., та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000164302.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "СК "Провідна" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 13 лютого 2015 року №0000144302, №0000134302, №0000164302.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко