Постанова № 43551139, 06.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/553/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представників позивача - Корольова І.М., Красюка В.Ф.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2015 року Державне підприємство "Новосанжарське лісове господарство" (надалі - ДП "Новосанжарське лісове господарство", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області ( надалі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 лютого 2015 року №0000392201 та №0000402201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 23.01.2015 року №16/22/00992734. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року №0000402201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 110131,84 грн, у тому числі за основним платежем 88105,46 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22026,38 грн та №0000392201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 607637,90 грн у тому числі за основним платежем 405158,60 грн. а штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 202579,30 грн.

Зазначає, що підставами для прийняття податкових повідомлень - рішень від 06.02.2015 року №0000392201 та №0000402201 стали висновки Полтавської ОДПІ, викладені в акті перевірки, про заниження податку на прибуток на суму 405159,60грн, та про заниження грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 88105,46 грн.

Позивач вважає, висновки викладені в акті перевірки є упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки встановлено, що платником задекларовані витрати Операційної діяльності в т.ч. Собівартість придбаних робіт та послуг - рядок 05.1 декларації, за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року - 8895180,00грн. в т.ч., за 4 квартал 2012 року на суму всього у сумі 1744613,00 грн., за 2013 рік на суму 7150567,00грн. а фактично загальна сума по рядку 05.1 декларації за 2012 рік складає 6806830,92 грн. в т.ч. за 4 квартал 2012 року на суму всього у сумі 1325999,43 грн., за 2013 рік на суму 5480831,49грн. Дана різниця виникла за рахунок того, що підприємством безпідставно включено до собівартості лісопродукції (Д-т 232 "Виробництво" К-т 685 "Розрахунки з іншими кредиторами") витрати по господарських операціях з ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс", ТОВ "Укрліспром", ПП ОСОБА_4 Зазначав що в ході перевірки встановлено відсутність факту отримання позивачем послуг по заготівлі деревини, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Надані контрагентами послуги не підтверджуються стосовно врахування реального часу та можливості здійснення операцій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що на підставі направлень від 01.12.2014 року №000589, №000590, №000591 та №000591 /а.с.82-85 т.1/ виданих Полтавською ОДПІ Педашенко Оленою Віталіївною, головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Полтавської ОДПІ, Павленком Андрієм Володимировичем, головним державним ревізором - інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту Полтавської ОДПІ, Чернухою Сергієм Петровичем, головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту окремих платників планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Полтавської ОДПІ, Михайликом Геннадієм Миколайовичем завідувачем сектору контрольно - перевірочної роботи доходів і зборів фізичних осіб відділу доходів і зборів фізичних осіб Полтавської ОДПІ, згідно із п.п.20.1.4, п.20.1 статті 20, п.п.75.1.2 п.75.1 статті 75 та п.77.2 статті 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненням) згідно з наказом Полтавської ОДПІ від 21.11.2014 року №592 /а.с.77-78 т.1/ проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Новосанжарське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992734) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки податковим органом 23.01.2015 року складено акт №16/22/00992734 /а.с.12-37 т.1/, в якому зафіксовано порушення:

- п.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, 138.4 статті 138 Податкового Кодексу України в частині заниження податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.13 року на суму 405158,60 грн, в т.ч. 4 кв. 2012 року - 87908,85 грн, 2013 рік -317249,75 грн;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201,6, п.201.10 статті 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року в частині заниження податку на додану вартість на суму 88105,46 грн в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 8195,14грн, за листопад 2012 року на суму 8427,76 грн, за грудень 2012 року на суму 8743,12 грн за січень 2013 року на суму 3549,36 грн, за лютий 2013 року на суму 5551,29 грн, за березень 2013 року на суму 5232,15 грн, за квітень 2013 року на суму 4791,15 грн, за травень 2013 року на суму 4806,90грн, за червень 2013 року на суму 3814,50 грн, за липень 2013 року на суму 6750,60 грн, за серпень 2013 року на суму 4237,05 грн, за вересень 2013 року на суму 4983,33 грн, за жовтень 2013 року на суму 5830,65 грн, за листопад 2013 року на суму 7358,40 грн, за грудень 2013 року на суму 5834,06 грн;

- п. 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, а саме - невірне відображення у звітах за формою 1 ДФ за 1,2,3,4 квартали 2013р. реєстраційних номерів карток платників податків (рнокпп) фізичних осіб, якім проводилося нарахування та виплата доходів/а.с.37 т1/.

На підставі висновку акта перевірки Полтавською ОДПІ 06.02.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- 000402201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 110131,84 грн, у тому числі за основним платежем 88105,46 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22026,38 грн /а.с.54 т.1/;

- №0000392201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 607637,90 грн, у тому числі за основним платежем 405158,60 грн а штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 202579,30 грн /а.с.55 т.1/.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно норм Податкового Кодексу України, відповідно до яких: платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами (п.п.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України). Об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1., п. 134.1. ст.134 ПК України). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1. п.138.1, ст.138 ПК України ). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2., ст.138 ПК України). Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст.44 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, ле не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

На 19 сторінці акту перевірки від 23.01.2015 року №16/22/00992734 зазначено, що операції ДП "Новосанжарське лісове господарство" з ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" на суму 53510,00 грн в четвертому кварталі 2012 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання послуг по заготівлі деревини, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської операції, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Виходячи із принципу офіційності з'ясування всіх обставин у справі, судом встановлено наступне.

25.07.2012 року між ДП "Новосанжарське лісове господарство" (Замовник) та ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" (Підрядчик) укладено договір підряду на проведення лісозаготівельних робіт №245 /а.с.97-99 т.1/. Згідно пункту 1.1 умов даного договору Підрядчик зобов'язується на власний ризик та власними силами виконати комплекс робіт у відповідності до п.1.2 цього договору, у термін передбачений календарним планом заготівлі сортиментної структури, лісорубним квитком №68 від 13.07.2012 року в Новосанжарському лісництві та Картою технологічного процесу розроблення лісосіки. Пункт 1.3 договору передбачає, що на роботи, що виконуються складаються, за встановленими формами, документи, які є невід'ємною частиною цього договору: акт прийняття - передачі лісосіки, технічне завдання, кошторис вартості робіт, акт виконаних робіт, акт огляду місць рубок, карта технологічного процесу розроблення лісосіки.

Вартість виконуваних робіт по цьому договору визначається актом приймання виконуваних робіт з розрахунку за 1м3 зтрельованої ліквідної деревини з ПДВ: - дрова паливні - 75,00 грн, дрова технологічні - 80,00 грн, ділова деревина - 85,00 грн за кожний б.м пере виходу ділової деревени оплата вартості виконуваних робіт збільшується на 5%. Повний розрахунок проводиться після складання Акту огляду місць рубок. /пункт 3.1, 3.2 Договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 25.07.2012 року №245/.

В подальшому між позивачем та ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" укладено додаткові угоди №1, №2, №3, №4 до договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 25.07.2012 року №245 /а.с.103, 106, 109, 112 т1/.

На підтвердження реальності виконання умов договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 25.07.2012 року №245 позивачем надано документи передбачені умовами договору, бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2012 рік від 25.07.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2012 рік від 01.08.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2012 рік від 01.10.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2012 рік від 01.11.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2012 рік від 30.11.2012 року /а.с.100, 104, 107, 110, 113 т.1/;

- технічне завдання від 25.07.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; технічне завдання від 01.08.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; технічне завдання від 10.10.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; технічне завдання від 01.11.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245; технічне завдання від 30.11.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245 /а.с.101, 105, 108, 111, 114 т.1/;

- кошторис №1 від 25.07.2012 року до договору від 25.07.2012 року №245 /а.с.102 т.1/;

- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (додаток №1 до договору від 25.07.2012 року №245) /а.с.115-120 т.1/;

- акт №76 від 31.10.2012 року прийому-передачі виконаних робіт; акт № 87 від 30.11.2012 року прийому-передачі виконаних робіт; акт №83 від 25.12.2012 року прийому-передачі виконаних робіт;/а.с.121, 122, 123 т.1/;

- наряд - акт на виконання робіт /а.с.127-133 т.1/;

- податкова накладна №1 від 25.12.2012 року; податкова накладна №5 від 30.11.2012 року; податкова накладна № 7 від 31.10.2012 року /а.с.124, 125, 126 т.1/.

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

Оплата за отримані послуги здійснена у безготівковій формі, як і передбачено пунктом 3.2 договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 25.07.2012 року№245. На підтвердження здійснення оплати позивачем надано до суду платіжні доручення /а.с.250 т5, 1-17 т.6/.

В акті перевірки від 23.01.2015 року №16/22/00992734 зазначено наступне: "відповідно до кошторису № 1 (додаток 3 до даного договору) проведена розробка лісосіки у Новосанжарському лісництві в квадраті 27 вид.5, заготовлено ділової сировини 1141 куб. м., дров 716 куб.м., а відповідно нарядів роботи проводились в квадраті 27.вид.14, що не відповідає умовам договору".

Даний висновок відповідача не відповідає дійсності. Як вже встановлено судом, між ДП "Ноовсанжарське лісове господарство" та ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" було укладено договір від 25.07.2012 року № 245, предметом якого є підготовка лісу, звалювання дерев, зрубування гілля, розкряжування хлистів, трелювання, зачистка лісосіки. До даного договору було укладено 4 додаткові угоди, про які не зазначає в акті ревізії відповідач, якими передбачено передачу виконання підрядчиком обумовлених в основному договорі робіт не лише на кв. 27. діл. 5, а й додатково на таких ділянках: кв. 27 діл. 9, кв! 27 діл. 11, кв. 27 діл. 2 та згідно додаткової угоди № 4 від 30.11.2012 року до договору, було відведено підрядчику актом прийому-передачі лісосіки для рубки кв. 27 діл. 14, що відповідає лісорубному квиткові № 112 від 30.11.2012 року /а.с.103, 106, 109, 112 т1/. До даних додаткових угод невід'ємними додатками є акти прийому-передачі лісосіки, технічні завдання. Решта додатків, а саме - кошторис, карта технологічного процесу розроблення лісосіки залишаються незмінними.

Тому відповідно роботи виконувались на всіх обумовлених в основному договорі та в додаткових договорах ділянках, в тому числі й кв. 27 діл. 14. Відповідно в нарядах актах зазначаються всі ділянки, на яких виконувались роботи. Це ще раз підтверджує належне оформлення первинної документації на виконання відповідного виду робіт.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними в акті перевірки що укладений між позивачем та ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" договір є нікчемним з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину. а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин. який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені тинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Із набуттям чинності з 01.01.2011 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьої, податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, й відсутні правові підстави для застосування частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України.

Податкові органи, на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, можуть у судовому порядку доводити недійсність правочинів, що на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо.

Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Крім того, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину /ст. 204 Цивільного кодексу України/. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не надано доказів звернення до суду з позовами про визнання договору укладеного між ДП "Новосанжарське лісове господарство" та ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" недійсними.

В ході проведення перевірки, відповідач використав висновки перевірки ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс", отримані від Миргородської ОДПІ, а саме акт від 13.05.2013 року №569/22.1-11/33809743/58 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Весна" та ТОВ "Арсаон" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року" /а.с.70-87 т.6/.

За даними вказаного акту перевірки операції з купівлі-продажу ТМЦ (робіт-послуг) ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс", не підтверджується стосовно врахування місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Надаючи оцінку наведеним мотивам, суд звертає увагу на те, що Загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи при тому, що реальність господарської операції за участю позивача з ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" повністю підтверджена залученими до матеріалів справи первинними документами.

Також Суд зазначає, що висновки викладені в акті Миргородської ОДПІ від 13.05.2013 року №569/22.1-11/33809743/58 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Весна" та ТОВ "Арсаон" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року", на які посилається відповідач, були визнані незаконними та безпідставними колегією Харьківського апеляційного адміністративного суду у справі №816/992/14 від 04.06.2014 року.

Надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку оформлені у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, будь-яких застережень з цього приводу акт перевірки не містить.

Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, та приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Отже, реальність укладеного договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 25.07.2012 року №245 з ПП "ПНВП Старт Трейдінг Сервіс" підтверджується вищезазаначиними документами, які наявні в матеріалах справи.

В акті перевірки Полтавської ОДПІ зазначається про те, що ДП "Новосанжарське лісове господарство" безпідставно включило до витрат підприємства в першому кварталі 2013 року (Дт 232 "Виробництво"; Кт 685 "Розрахунки з іншими кредиторами") 83016,20 грн., сума яка сплачена ТОВ "Укрліспром" згідно договору виконання робіт по заготівлі лісу.

Так, 02.01.2013 року між ДП "Новосанжарське лісове господарство" (замовник) та ТОВ "Укрліспром" укладено договір на проведення лісозаготівельних робіт №42 /а.с.134-136 т.1/. Згідно пункту 1.1 умов даного договору Підрядчик зобов'язується на власний ризик та власними силами виконати комплекс робіт у відповідності до п.1.2 цього договору, у термін передбачений календарним планом заготівлі сортиментної структури, лісорубним квитком №7 від 11.01.2013 року в Карлівському лісництві та Картою технологічного процесу розроблення лісосіки. Пункт 1.3 договору передбачає, що на роботи, що виконуються складаються, за встановленими формами, документи, які є невід'ємною частиною цього договору: акт прийняття - передачі лісосіки, технічне завдання, кошторис вартості робіт, акт виконаних робіт, акт огляду місць рубок, карта технологічного процесу розроблення лісосіки. Вартість виконуваних робіт по цьому договору визначається актом приймання виконуваних робіт з розрахунку за 1м3 зтрельованої ліквідної деревини з ПДВ: - дрова паливні - 75,00 грн, дрова технологічні - 80,00 грн, ділова деревина - 85,00 грн за кожний б.м пере виходу ділової деревени оплата вартості виконуваних робіт збільшується на 5%. Повний розрахунок проводиться після складання Акту огляду місць рубок. /пункт 3.1, 3.2 Договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 02.01.2013 року №42/.

На підтвердження реальності виконання умов договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 02.01.2013 року №42 позивачем надано документи передбачені умовами договору, бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 11.01.2013 року до договору від 02.01.2013 року №42 /а.с.137 т.1/;

- технічне завдання від 11.01.2013 року до договору від 02.01.2013 року №42 /а.с.138 т.1/;

- кошторис від 11.01.2013 року до договору від 02.01.2013 року №42 /а.с.139 т.1/;

- карта технологічного процесу розроблення лісосіки (додаток №1 до договору від 02.01.2013 року №42 /а.с.140-143 т.1/;

- акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 11.01.2013 року; акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 08.02.2013 року /а.с.144, 146 т.1/;

- податкова накладна №34 від 31.01.2013 року; податкова накладна №13 від 08.02.2013 року; податкова накладна №12 від 08.02.2013 року /а.с.145, 147, 149 т.1/;

- наряд - акт на виконання робіт /а.с. 149 - 152 т.1/.

- товарно-транспортні накладні /а.с.153-168 т.1/.

Отже, факт виконання робіт ТОВ "Укрліспром" підтверджується Актами огляду місць рубок, Нарядами-актами за 2013 рік, в яких зазначається підприємство-виконавець робіт, ділянка, місце рубки, кількість заготовленої деревини первинними документами - актами прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 11.01.2013 року та № 1 від 08.02.2013 року, що оформлені належним чином та підписані сторонами.

Суд звертає увагу на те, що згідно п. З.2., 4.2. Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.06.2012 року № 202, реалізація лісопродукції здійснюється на підставі Товарно-транспортної накладної (типова форма 1-ТН), що затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346.

Відомості ТТН є первинним документом з реалізації продукції лісозаготівель підприємства. Тому на підставі ТТН на перевезення вирубаного лісу ТОВ "Укрліспром" в кількості 16 шт., що зазначені в акті перевірки (аркуш № 23), сума 83 016,20 грн. відображені в декларації на прибуток підприємства на рахунку 701 в рядку 02 "Дохід від реалізації товарів, робіт та послуг" та не відноситься і не може відноситись до витрат підприємства.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ "Укрліспром" заготовило деревини в січні - лютому в обсязі 949,73 куб.м. з них дане підприємство придбало 475,57 куб.м., які підприємство покупець вивозило власним транспортом, як це передбачено договорами купівлі - продажу /а.с.181-212 т.9 /. Решта 474,16 куб.м. залишені як не реалізовані, які знаходяться на лісосіці на території лісгосу. Вказане підтверджується довідкою ДП "Новосанжарське лісове господарство" яка наявна в матеріалах справи /а.с.213/.

Отже, реальність укладеного договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 02.01.2013 року №42 з ТОВ "Укрліспром" підтверджується вищезазаначиними документами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно акту перевірки Полтавської ОДПІ (аркуш №24) в 2013 році до витрат підприємства включено 172772,69 грн. за послуги по вирубці лісу ПП ОСОБА_4

Так, 21.01.2013 року між ДП "Ноовсанжарське лісове господарство" та ПП ОСОБА_4 укладено договір підряду на проведення лісозаготівельних робіт №39. /а.с.187-188 т.1/. Згідно пункту 1.1 умов даного договору Підрядчик зобов'язується на власний ризик та власними силами виконати комплекс робіт у відповідності до п.1.2 цього договору, у термін передбачений календарним планом заготівлі сортиментної структури, лісорубним квитком №15 від 21.01.2013 року в Малоперещепинському лісництві. Пункт 1.3 договору передбачає, що на роботи, що виконуються складаються, за встановленими формами, документи, які є невід'ємною частиною цього договору: акт прийняття - передачі лісосіки, технічне завдання, кошторис вартості робіт, акт виконаних робіт, акт огляду місць рубок, карта технологічного процесу розроблення лісосіки.

Вартість виконуваних робіт по цьому договору визначається актом приймання виконуваних робіт з розрахунку за 1м3 зтрельованої ліквідної деревини з ПДВ: - дрова паливні - 55,00 грн, дрова технологічні - 60,00 грн, ділова деревина - 65,00 грн за кожний б.м пере виходу ділової деревини оплата вартості виконуваних робіт збільшується на 5%. Повний розрахунок проводиться після складання Акту огляду місць рубок. /пункт 3.1, 3.2 Договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року №39/.

В подальшому між позивачем та ПП ОСОБА_4 укладено додаткові угоди до договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року № 39 /а.с.190, 196, 199, 205, 208, 211, 214,217, 220, 223,226, 230, 233, 236, 239, 242, 245,248 т.1.; а.с.1, 4 т.2/.

На підтвердження реальності виконання умов договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року №39 позивачем надано документи передбачені умовами договору, бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 21.01.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 29.01.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 05.02.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 27.02.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 27.02.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 27.02.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 20.03.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 27.03.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 10.04.2013 року, акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 25.04.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 30.04.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від16.05.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 20.06.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 20.06.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 23.07.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 28.08.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 04.09.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 05.09.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 21.11.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 02.12.2013 року, акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 02.12.2013 року; акт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 02.12.2013 року; кт приймання - передачі лісосіки для розробки на 2013 рік від 02.12.2013 року /а.с.187 зворотній бік, 191, 194,197, 200, 203, 206, 209, 212, 218, 221, 224, 227, 231, 234, 237, 240, 243, 246, 249, т.1; а.с.1, 5 т.2/;

- технічне завдання від 21.01.2013 року; технічне завдання від 29.01.2013 року; технічне завдання від 05.02.2013 року, технічне завдання від 27.02.2013 року; технічне завдання від 27.02.2013 року; технічне завдання від 27.02.2013 року; технічне завдання від 20.03. 2013 року; технічне завдання від 27.03.2013 року; технічне завдання від 10.04.2013 року; технічне завдання від 25.04.2013 року; технічне завдання від 30.04.2013 року; технічне завдання від 16.05.2013 року; технічне завдання від 20.06.2013 року; технічне завдання від 20.06.2013 року; технічне завдання від 23.07.2013 року; технічне завдання від 28.08.2013 року; технічне завдання від 04.09.2013 року; технічне завдання від 05.09.2013 року; технічне завдання від 21.11.2013 року; технічне завдання від 20.12.2013 року; технічне завдання від 20.12.2013 року; технічне завдання від 02.12.2013 року; технічне завдання від 02.12.2013 року /а.с.189, 192, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 225, 228-229, 232, 235,238, 241, 244, 247, 250 т.1; а.с.3, 6 т.2/;

- кошторис №1 від 21.01.2013 року до договору від 21.01.2013 року №39 /а.с.189 зворотній бік, т.1/;

- карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 21.02.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 27.03.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 20.03.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 04.09.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 21.11.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 17.06.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 29.08.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 29.01.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 16.05.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 30.04.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від20.06.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 31.05.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 25.04.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 10.04.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 05.02.2013 року карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 27.02.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 27.08.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 08.08.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 27.08.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 27.02.2013 року; карта технологічного процесу розроблення лісосіки від 05.09.2013 року, /а.с.7-53 т.2/;

- акти прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року №39 /а.с.58-110 т.2/;

- наряд - акт на виконання робіт до договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року №39 /а.с.111-171 т.2/

- акти огляду місць заготівлі деревини /а.с.171-200 т.2/.

Оплата за отримані послуги здійснена у безготівковій формі, як і передбачено пунктом 3.3 договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року №39. На підтвердження здійснення оплати позивачем надано до суду платіжні доручення /а.с.243-249 т.5/.

Отже, реальність вчинення правочину підтверджується двостороннім договором з додатками до нього, а саме: Карта технологічного процесу розроблення лісосіки, Акти приймання передачі лісосіки, Акти огляду місць рубок, Календарні плани заготівлі сортиментної продукції, які є невід'ємними частинами договору.

Тому зазначення в запереченні про відсутність невід'ємних частин договору таких як: Карта технологічного процесу розроблення лісосіки, Календарні плани заготівлі сортиментної продукції - не відповідає дійсності.

Актами огляду місць рубок та первинними документами Актами прийому-пердачі виконаних робіт, які повністю відповідають вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" і до яких не має претензій з боку перевіряючи, підтверджується факт виконання ПП ОСОБА_4 обумовлених в договорі лісозаготівельних робіт.

Отже, реальність укладеного договору підряду на проведення лісозаготівельних робіт від 21.01.2013 року №39 з ПП ОСОБА_4 підтверджується вищезазаначиними документами, які наявні в матеріалах справи.

Актом перевірки від 23.01.2015 року №16/22/00992734 встановлено, що відповідно до договорів про організацію перевезень вантажів, укладених за первіряємий період з ТОВ "ЮНІОН ТРАНС СЕРВІС" та ТОВ "АПТЕК", ДП "Новосанжарське лісове господарство" включено до витрат операційної діяльності витрати в сумі 1779050,19 грн. В акті перевірки Полтавська ОДПІ приходить до висновку, що ДП "Новосанжарське лісове господарство" завищило на вказану суму витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

06.01.2012 року між ДП "Новосанжарське лісове господарство" (Клієнт) та ТОВ "ЮНІОН ТРАНС СЕРВІС" (Експедитор) укладено договір про організацію перевезень вантажів №079/12 /а.с.227-234 т2/.

Також, 30.08.2013 року між ДП "Новосанжарське лісове господарство" (Клієнт) та ТОВ "АПТЕК" (Експедитор) укладено договір про організацію перевезень вантажів №257 /а.с.220-226 т.2/.

Згідно пункту 1.3 Договорів від 06.01.2012 року №079/12 та від 30.08.2013 року №257 Експедитор згідного даного Договору на підставі заявок Клієнта за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами, а Клієнт сплачує й приймає надані Експедитором послуги на умовах даного договору.

Так, відповідно п. 2.4.6 Договорів від 06.01.2012 року №079/12 та від 30.08.2013 року №257 на підтвердження наданих послуг експедитори надають клієнту (ДП "Новосанжарське лісове господарство") податкові накладні, акти виконаних робіт та звіти експедитора про виконання доручень клієнта.

Як встановлено судом, позивачем отримано від експедиторів вищезазначені документи, які долучені до матеріалів справи) та на їх підставі сформовано валові витрати та податковий кредит за перевіряємий період. Як зазначено в акті перевірки акти виконаних робіт відповідають вимогам оформлення бухгалтерських документів, а тому ДП "Новосанжарське лісове господарство" правомірно сформовано на їх підставі валові витрати та податковий кредит з ПДВ. Претензій щодо оформлення звітів експедитора, які відображають щоденні витрати по перевезенню відвантажених підприємством вантажів у перевіряючих також відсутні.

Крім того, згідно довідки Миргородської ОДПІ "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аптек" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП "Новосанжарське лісовеве господарство" за вересень - грудень 2013 року" від 30.01.2015 року, порушень податкового законодавства під час здійснення господарських операцій між ДП "Новосанжарське лісовеве господарство" та ТОВ "Аптек" не виявлено /а.с.117-120 т. 6/.

В акті перевірки від 23.01.2015 року №16/22/00992734 зазначено, що до перевірки були надані накладні на перевезення залізничним транспортом, які заповнені з порушенням правил оформлення первинних документів, а саме:

- не заповнено графу 49 "Відмітки залізниці";

- не заповнено графу 52 "календарний штемпель видачі вантажу";

- у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника не вказує свою посаду, не розписується, для засвідчення правильності відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Згідно п. 1.1 на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 N 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно 4 абз. п.1.2 накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.

Порядок обміну електронною накладної між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.

Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Позивачем надано договір про надання інформаційних послуг електронного цифрового підпису від 17.07.2011 року /а.с.234-214 т.9/, котрий підтверджує факт наявності електронного цифрового підпису в ДП "Новосанжарське лісове господарство".

В Акті перевірки перевіряючий фіксує порушення підприємства при заповненні графи 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" перевізного документа, посилаючись при цьому на п.2.3. Розділу II. Заповнення перевізних документів вантажовідправником, але одночасно не вказує при цьому п.2.1. цього ж розділу, де прямо вказано, що ".. .п.2.1. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил...", а уже в Додатку 3 до Правил «Пояснення щодо заповнення накладної» навпроти графи 55 перераховуються відомості, що вказуються у відповідній графі накладної: Графа 55- "Правильність внесених відомостей підтверджую" і далі вказано - "...В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника...", що саме і пред'явлено було підприємством перевіряючим. Однак при проведені перевірки перевіряючий не прийняв це до уваги та безпідставно зробив неправильний висновок.

Також перевіряючими зовсім не було взято до уваги Розділ III. Заповнення перевізних документів станцією відправлення "...3.1. Станція відправлення заповнює накладну згідно з додатком 3 до цих Правил.

У разі оформлення накладної в електронному вигляді відомості зазначаються в ній відповідними текстами та кодами.

Механізм кодування інформації в накладній та присвоєння номера відправки встановлюються Укрзалізницею...".

Що стосується опису в Акті Розділу IV Правил, то слід зазначити, що графа 49 "Відмітки залізниці" цього Розділу заповнюються Залізницею, в період перевезення вантажу, при необхідності, наприклад при складанні акту про нестачу, переадресація вантажу, тощо. Це також вказано у Поясненні щодо заповнення накладної в Додатку 3 до Правил, однак перевіряючий не прийняв це до уваги при прийнятті хибного висновку про неправильність оформлення первинних документів вантажовідправником.

Крім того, слід зазначити, що застосування електронного перевізного документа регламентується Порядком застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №800 від 01.11.2010 року "Про затвердження Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом" і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2011 року за №478/19216.

В Порядку зазначається, що він регламентує застосування електронних перевізних документів (ЕПД) на залізничному транспорті, що він є обов'язковим для застосування всіма суб'єктами електронного документообігу, що взаємодіють у процесі перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні (перевізники, вантажовідправники, вантажоодержувачі).

Також використання ЕПД та електронного цифрового підпису регламентуються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Таким чином, факт відправки товару, підтверджується залізничним накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того правомірність та реальність здійснення відправки товару підтверджується довідкою станції Нові Санжари Південної залізниці від 30.01.2015 року. Факт перерахування коштів за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями які долучені до матеріалів справи.

На 46 сторінці акту перевірки зазначено, що ДП "Новосанжарське лісове господарство" завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 226,80 грн.

Відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, ДП "Новосанжарське лісове господарство" звільнене від оподаткування. Частка, яка дозволена на податковий кредит складає 18,9 %, що відображено в податковій декларації.

Таким чином, згідно податкової накладної № 239/041 від 23.07.2013 року /а.с.232 т.9/ включено в податковий кредит 456,75 грн., замість 2416,67 грн. кредиту, що наданий Південною залізницею.

Згідно розрахунку коригування до податкової накладної № 239/041 від 23.07.2013 року/а.с.233 т.9/ Південна залізниця відкоригувала накладну й знімає 1497,16 грн, а державне підприємство знімає 18,9 %, тобто 282,97 грн.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області 06 лютого 2015 року № 0000392201 та № 0000402201

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Державного підприємства "Новосанжарське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992734) витрати по сплаті судового збору в розмірі 187 /сто вісімдесят сім/ грн.,20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко