Постанова № 43550903, 09.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2015 року 362/6143/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини А1789 до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року військова частина А1789 звернулась до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, а саме:

від 04.12.2014 ВП № 45711359 (щодо стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1360,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711546 (щодо стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1360,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711625 (щодо стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1360,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711859 (щодо стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1360,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45712161 (щодо стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1360,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711473 (щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711691 (щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711778 (щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45712085 (щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.);

від 04.12.2014 ВП № 45711986 (щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн.)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанови державного виконавця є безпідставними та незаконними, адже позивач добровільно виконав судове рішення. Державний виконавець жодних виконавчих дій з приводу примусового виконання виконавчих листів не вчиняв, тому підстави для стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2015 справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду в порядку статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 18.03.2015 справу прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду, судовий розгляд призначено на 26.03.2015, відкладено на 09.04.2015 у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника позивача.

Про дату, час та місце судового розгляду, призначеного на 09.04.2015, сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились: позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 09.04.2015 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. Таким чином, справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

10 жовтня 2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області за заявою стягувачів видав п'ять виконавчих листів за № 2а/352/326/13 про зобов'язання військової частини А1789 нарахувати та виплатити громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошову щомісячну винагороду відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 05.12.2012 № 825 "Про внесення змін до інструкції про розміри та порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади у військово-морських силах Збройних Силах України та льотному складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової винагороди" за березень та квітень 2013 року.

Постановами від 13.06.2014 начальник ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Назаренко О.Ю. за заявами вказаних стягувачів відкрив п'ять виконавчих проваджень, а саме: ВП № 43686690 (стягувач - ОСОБА_1), ВП № 43686657 (стягувач - ОСОБА_2), ВП № 43686625 (стягувач - ОСОБА_3), ВП № 43686588 (стягувач - ОСОБА_4), ВП № 43686733 (стягувач - ОСОБА_5), а також постановив боржнику самостійно виконати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області до 20.06.2014. З написів про реєстрацію вхідної кореспонденції, вчинених на супровідних листах, з якими надсилались постанови ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції, вбачається, що позивач одержав постанови 19.06.2014.

Оскільки військова частина А1789 не має власних коштів, адже є державною бюджетною установою, яка повністю фінансується за рахунок Державного бюджету України в межах наданих асигнувань, позивач з метою своєчасного виконання рішення суду в добровільному порядку звернувся до довольчого органу - фінансово-економічної служби командування Повітряних Сил Збройних сил України (м. Вінниця), якому були направлені телеграми з клопотанням виділення коштів на виконання судового рішення (вих. № 202-698-130-ПС від 19.06.2014, № 202-698-155-ПС від 14.07.2014, № 202-698-206-ПС від 09.09.2014). Про ці обставини позивач також повідомляв Відділ державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

У зв'язку з відсутністю коштів у Державному бюджеті України на рахунках Міністерства оборони України в казначействі довольчий орган Міністерства оборони України лише 11.11.2014 перерахував військовій частині А1789 повну суму асигнувань, необхідних для виконання боргових зобов'язань позивача перед стягувачами.

12 листопада 2014 року позивач у порядку добровільного виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області перерахував на карткові рахунки стягувачів повну суму зобов'язань, присуджених згідно з рішенням суду, виконання якого здійснювалось в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690 (стягувач - ОСОБА_1), ВП № 43686657 (стягувач - ОСОБА_2), ВП № 43686625 (стягувач - ОСОБА_3), ВП № 43686588 (стягувач - ОСОБА_4), ВП № 43686733 (стягувач - ОСОБА_5)

Листом від 17.11.2014 вих. № 553 (одержано відповідачем 17.11.2014) позивач повідомив ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції про добровільне і повне виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Як встановлено судом, жодних виконавчих дій в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690 (стягувач - ОСОБА_1), ВП № 43686657 (стягувач - ОСОБА_2), ВП № 43686625 (стягувач - ОСОБА_3), ВП № 43686588 (стягувач - ОСОБА_4), ВП № 43686733 (стягувач - ОСОБА_5) з приводу примусового виконання виконавчих листів, виданих Васильківським міськрайонним судом Київської області, відповідач не вчиняв, позивач виконав судове рішення поза межами виконавчого провадження та без використання депозиту виконавчої служби шляхом перерахування коштів безпосереднього на карткові рахунки стягувачів.

Однак, як з'ясувалось, у серпні 2013 року головний державний виконавець ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Гриченюк А.А. встановив, що позивач не виконав рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області добровільно в установлений державним виконавцем строк, тому п'ятьма постановами від 01.08.2014 в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733 постановив стягнути з позивача виконавчий збір у сумі 1360,00 грн. за кожною з постанов, а також п'ятьма постановами від 01.08.2014 в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733 постановив стягнути з позивача витрати на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн. за кожною з постанов.

Доказів надсилання вказаних постанов позивачу відповідач суду не надав. Таким чином, позивачу не було відомо про існування вказаних постанов, що унеможливлювало їх оскарження.

У подальшому, постановами від 20.11.2014, прийнятими в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733, головний державний виконавець ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Гриченюк А.А. постановив: вивести в окреме виконавче провадження стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також стягнення з боржника виконавчого збору.

Крім того, постановами від 20.11.2014 ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733 головний державний виконавець ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Гриченюк А.А. постановив про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області 13 про зобов'язання військової частини А1789 нарахувати та виплатити громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошову щомісячну винагороду відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 05.12.2012 № 825 "Про внесення змін до інструкції про розміри та порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади у військово-морських силах Збройних Силах України та льотному складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової винагороди" за березень та квітень 2013 року.

4 грудня 2014 року головний державний виконавець ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Гриченюк А.А. прийняла п'ять постанов про відкриття виконавчих проваджень зі стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 1360,00 грн. за кожною з постанов (ВП № 45711359; ВП № 45711546; ВП № 45711625; ВП № 45711859; ВП № 45712161), а також п'ять постанов про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн. за кожною з постанов (ВП № 45711473; ВП № 45711691; ВП № 45711778; ВП № 45712085; ВП № 45711986).

Не погоджуючись з прийнятими постановами про відкриття виконавчих проваджень зі стягнення з нього виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивачу не було відомо про існування постанов державного виконавця від 01.08.2014 про стягнення з нього виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Відомості про ці постанови суд одержав з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною другою та п'ятою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Абзацом другим частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" надає підстави для висновку, що право на стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виникає у державного виконавця за наявності двох умов: 1) невиконання боржником рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду саме органом державної виконавчої служби в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.06.2013 № К/9991/48179/12).

Припис абзацу другого частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, застосуванню не підлягає, адже ця норма утворює правову колізію з нормами статті 25, 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка має тлумачитися на користь особи.

Суд зазначає, що в разі не вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення, в принципі не можуть виникнути й витрати на їх проведення.

Щодо виконавчого збору, то закон не визначає функцію цього платежу: каральну або компенсаторну. В разі, якщо стягнення виконавчого збору виконує каральну функцію, то рішення про його стягнення потребує з'ясування вини боржника в невиконанні судового рішення добровільно, яка в даній справі відсутня. В разі, стягнення виконавчого збору виконує компенсаторну функцію, то в разі не вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення, відсутній також привід для виплати будь-яких компенсації на користь Державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу на те, що Законом України "Про виконавче провадження" обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а не факт невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у строк встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому Законом України "Про виконавче провадження" чітко встановлено, що виконавчий збір не підлягає стягненню у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про його повне виконання боржником.

В силу положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

У справі, що розглядалась, судом встановлено, що невиконанню боржником (позивачем) судового рішення добровільно в установлений державним виконавцем строк перешкоджала об'єктивна причина: боржник (військова частина) є державною бюджетною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України в межах наданих асигнувань і не має права виконувати зобов'язання, що не передбачені відповідними бюджетними розписами. Судом встановлено, що боржник ужив усіх розумних та необхідних заходів для добровільного виконання рішення та зрештою добровільно та невідкладно виконав рішення суду та сплатив борг стягувачам.

Державний виконавець не взяв до уваги вказані обставини, що також призвело до прийняття незаконних постанов щодо стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій підлягають скасуванню як протиправні.

Однак, скасування вказаних постанов, на думку суду, не призведе до повного захисту прав та інтересів позивача, адже залишатимуться чинними постанови державного виконавця від 01.08.2014, прийнятими в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733, про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, які стали підставою для прийняття постанов про відкриття виконавчих проваджень, з приводу оскарження яких позивач звернувся до суду.

Тому, на підставі положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, а також частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відносно прийняття такої постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 01.08.2014 про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в межах виконавчих проваджень ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733.

Позивач не надав суду доказів понесенні ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат з відповідача у суду відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, а саме:

від 01.08.2014 ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733 про стягнення з військової частини А1789 виконавчого збору у сумі 1360,00 грн. за кожною з постанов;

від 01.08.2014 ВП № 43686690, ВП № 43686657, ВП № 43686625, ВП № 43686588, ВП № 43686733 про стягнення з військової частини А1789 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн. за кожною з постанов;

від 04.12.2014 ВП № 45711359, ВП № 45711546, ВП № 45711625, ВП № 45711859, ВП № 45712161 про відкриття виконавчих проваджень з приводу стягнення з військової частини А1789 виконавчого збору у сумі 1360,00 грн. за кожною з постанов;

від 04.12.2014 ВП № 45711473, ВП № 45711691, ВП № 45711778 ВП № 45712085, ВП № 45711986 про відкриття виконавчих проваджень з приводу стягнення з військової частини А1789 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн. за кожною з постанов.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.