Постанова № 43550866, 30.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року 810/1089/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до

Київської міської митниці ДФС

про

визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.10.2014 №100250002/2014/000301/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.

За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

У судове засідання, призначене на 30.03.2015, з’явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

25.11.2013 між ТОВ "Фоззі-Фуд" (Покупець) та компанією "AIMON GROUP LIMITED" (Продавець) (Китай) було укладено контракт №068/13.

В жовтні 2014 року позивачем було пред’явлено до митного оформлення партію товару: чашка "Jumbo" – Арт. (571145), об’ємом 450 мл, що являє собою посуд столовий з кераміки – 13248 шт., (552 ящ.). Торгівельна марка – ХЖС (Шеньчжень). Виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед. Країна виробництва CN.

З метою проведення митного оформлення товару позивачем до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів була подана митна декларація від 27.10.2014 №100250002/2014/069998 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту), за загальною вартістю 8900,20 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із митною декларацією були подані документи, зокрема: рішення про визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД від 20.08.2014 №КТ-100250002-0104-2014; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 18.08.2014 №142000902-0160; картку обліку ТОВ "Фоззі-Фуд" від 17.09.2014 №125/2012/0000146; міжнародну автомобільну накладну від 21.10.2014 №335; коносамент від 20.10.2014 №952107302; рахунок-фактуру (інвойс) від 17.09.2014 №FZAMC14098; пакувальний лист від 17.09.2014 №FZAMC14098; страховий поліс від 03.10.2014 №2797; зовнішньоекономічний контракт від 25.11.2013 №068/13; декларацію про відповідність від 21.08.2014 №UA.038.D.00145-14; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 21.10.2014 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 21.10.2014 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 21.10.2014 №2761; резервну позицію від 26.07.2001 №915; сертифікат про проходження товару форми загальної форми від 26.09.2014 ССРІТ 140417559; банківський платіжний документ від 24.10.2014 №1557; прайс-лист; виписку по особовому рахунку.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міжрегіональної митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: зовнішньоекономічного контракту про поставку товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем були надані: страховий поліс №2797 від 03.10.2014; генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013; прайс-лист виробника товару; комерційну пропозицію; платіжне доручення з відміткою банку про оплату товару; банківську виписку по особовому рахунку ТОВ "Фоззі-Фуд" щодо оплати товару.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 28.10.2014 №100250002/2014/000301/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів в загальному розмірі 10174,46 доларів США.

Як вбачається з рішення, митний орган зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки декларантом не подано основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком і відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Метод 2-а не був використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні товари. Метод 2-б не використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в і 2-г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Митна вартість, визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Факти, які вплинули на коригування: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально (п. 22 ст. 58 умови оплати в контракті не співпадають з наданим інвойсом). Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

Крім цього, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100260006/2014/00003.

Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 28.10.2014 №100250002/2014/00388, шляхом подання нової митної декларації.

З метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Проте, не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п’ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Сторонами не заперечувався факт подання позивачем всіх документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

В силу положень частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Стосовно посилання митного органу, що в наданих позивачем документах містяться розбіжності, суд зазначає наступне.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Так, відповідно до п. 2.1. Контракту, ціна на товар визначається в інвойсах окремо на кожну партію товару. Ціна товару включає в себе вартість продукту, тари, упакування, маркування, завантаження Товару в порту відвантаження, витрат на митне оформлення товару в країні продавця, транспортування товару до місця призначення, витрат на страхування товарну на час зупинки.

Згідно п. 3.1. Контракту, усі ціни по Контракту, а також умови поставок виконуються на умовах CFR Одеса, CFR Іллічівськ, CFR західний Україна, відповідно до Інкотермс 2010.

Судом встановлено, що поставка товару за інвойсом № FZAMC14098 від 17.09.2014 відбувалася на умовах CFR Одеса.

Відповідно до правил Інкотермс 2010 термін CFR "вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов’язки з очищення товару від мит для його вивезення.

Таким чином, вартість товару, яка вказана в інвойсах, включає в себе всі витрати пов’язані із оформленням та транспортуванням товару до порту Одеса, Україна.

Крім того, на підтвердження сплати усіх складових митної вартості товару позивачем надано було митному органу банківські документи, зокрема, платіжне доручення з відміткою банку про сплату ціни Контракту і банківська виписка з рахунку ТОВ "Фоззі-Фуд" про перерахування грошових коштів за оплату поставок по Контракту, а також страховий поліс.

Відносно тверджень відповідача, що умови оплати в інвойсі не співпадають з умовами оплати, зазначеними контракті, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1. Контракту передбачено, що ціни на Товар встановлюються в Інвойсах на кожну партію Товару. Ціна Товару включає в себе вартість продукту, тари, термоусадчої упаковки, маркування, завантаження, витрат на митне оформлення вантажу в країні відправлення. Ціна Товару може бути знижена за взаємною згодою Сторін, що може бути підтверджено будь-яким із перелічених документів, в яких буде вказана ціна на конкретну партію Товару: інвойсом, специфікацією на Товар, листом Продавця, додатковою угодою.

Пунктом 8.1.1. Контракту передбачено, що Покупець вносить оплату в розмірі 100% вартості партії товару на рахунок Продавця на основі Інвойсу на протязі 60 робочих днів після отримання Інвойсу по факсу/електронній пошті.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2014 "AIMON GROUP LIMITED" (Продавець) направив ТОВ "Фоззі-Фуд" інвойс № FZAMC 14098 з умовою передоплати товару.

27.10.2014 ТОВ "Фоззі-Фуд" оплатило 100% передоплату товару у сумі, зазначеній в Інвойсі, що ніяким чином не порушує строки чи порядок оплати, вказаний в п. 8.1.1. Контракту, оскільки оплату внесено не пізніше 60 робочих днів після отримання Інвойсу.

28.10.2014 подано митну декларацію із заявленою митною вартістю товару по Контракту, згідно оплаченої суми по Інвойсу.

Отже, з наведеного слідує, що митний орган безпідставно посилається на те, що умови оплати в інвойсі не співпадають з умовами оплати в Контракті.

Відносно визначення митної вартості товарів за методом 2-ґ (стаття 57 Митного кодексу України, за резервним методом), слід зазначити наступне.

Митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, митний орган не обґрунтував у спірному рішенні, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумніви у достовірності наданої інформації, не навів обставин, які мали бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Враховуючи встановлені судом обставини, митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявність розбіжностей, які не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, заявленої позивачем під час митного оформлення, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у частини другій статті 53 Митного кодексу України.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ "Фоззі-Фуд" - за ціною договору.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів також не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Крім того, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної Митним органом у рішенні, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач в порушення вимог Митного кодексу України не зазначає необхідної інформації в оскаржуваному рішенні, що є підставою для визнання його протиправним та, відповідно, його скасування.

Відносно не проведення процедури консультацій, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів окрім резервного.

Разом з тим, зазначення даної обставини в оскаржуваному рішенні не є достатнім доказом проведення консультації, у разі заперечення цього факту позивачем, так як консультація проводиться до прийняття рішення. Проте, позивачем зазначений факт заперечується.

В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів з метою дотримання процедури консультацій.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до позивача не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь якої мети щодо визначення основи вартості. Також позивач не засвідчував жодним чином запис у рішенні про коригування митної вартості про проведення консультацій, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, в графі 33 рішення не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.

Митний орган в оскаржуваному рішенні зазначає про проведення процедури консультацій з Декларантом (позивачем). Проте зазначення про проведення консультацій в оскаржуваному рішенні не є достатнім та належним доказом того, що такі консультація дійсно проводилась.

При цьому, позивач категорично заперечив факт проведення процедури консультацій. Натомість відповідачем дані твердження спростовано не було.

Зазначене свідчить, що відповідач не дотримався передбаченого статтею 266 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Повноваження щодо процедури консультації мають виникати виключно з підстав, визначених у частині п’ятій статті 55 Митного кодексу України (за бажанням декларанта) та у частині четвертій статті 57 Митного кодексу України (під час застосування другорядних методів). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з частинами п’ятою та шостою статті 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що позивач скористався правом, встановленим частиною п’ятою статті 55 Митного кодексу України.

Проведення консультації відносно вибору методу визначення митної вартості товару лише на підставі інформації, яка наявна у митного органу, є порушенням вимог вищевказаної норми Митного кодексу України.

Крім того, в порушення графи 33 "Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, відповідачем не вказано результати проведеної консультації.

Враховуючи вище викладене, заявлена позивачем митна вартість у поданій МД вважається правильною, а рішення про коригування митної вартості товарів протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, тому це рішення підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм митного законодавства, а відтак, Відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 28 жовтня 2014 року №100250002/2014/000301/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.