Постанова № 43550685, 02.04.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Житомир справа № 806/668/15

час прийняття: 12 год. 55 хв. категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

за участю секретаря Карплюк А. І.,

за участю позивача,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Беспризванного А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирський міський відділ УМВС України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів №45 від 19.01.2015 р. і №12 о/с від 21.01.2015 р., поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 45 від 19 січня 2015 року та № 12 о/с від 21 січня 2015 року про звільнення ОСОБА_3 з посади слідчого відділення розслідуваннядорожньо - транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України поновити ДанилюкаСергіяя Вікторовича на службі на вказаній посаді, стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день ухвалення судом рішення про поновлення на службі.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувані накази, оскільки обставини, що стали підставою для їх винесення, а саме: відсутність на робочому місці 13.01.2015 року, та перебування у вказаний день з ознаками алкогольного сп'яніння, не відповідають дійсності та спростовуються рапортами колег.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, правову позицію представника відповідача та пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що у період із 01.09.2009 року по 21.01.2015 року ОСОБА_3 перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

На день звільнення, лейтенант міліції ОСОБА_3 проходив службу на посаді слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області.

Наказом від 21.01.2015 № 12 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни). Підстава: наказ УМВС від 19.01.2015 № 45.

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних наказів на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Із другого абзацу описової частини Наказу № 45 від 19.01.2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" вбачається, що 13.01.2015 році о 09:00 було "виявлено відсутність на робочому слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області лейтенанта міліції ОСОБА_3, який про причини своєї відсутності керівництво підрозділу не повідомив та на телефонні дзвінки не відповідав" (а.с. 69).

Позивач в судовому засіданні пояснив, що вранці 13.01.2015 із 08:45 по 11:00 проводив слідчий експеримент по дорожньо - транспортній пригоді. На телефонні дзвінки не відповідав, оскільки не чув дзвінків, так як проводив слідчі дії на вулиці, а телефон знаходився в автомобілі.

На запитання суду, чи був повідомлений безпосередній начальник про проведення вказаної слідчої дії, позивач відповів, що так.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4, начальник відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, пояснив, що ввечері 12.01.2015 ОСОБА_3 зателефонував та попередив про те, що 13.01.2015 зранку буде відсутнім в робочому кабінеті, оскільки проводитиме слідчий експеримент за межами міського відділу.

Окрім того, свідок зазначив, що не повідомляв про дані обставини вищому керівництву.

Окрім того, факт перебування ОСОБА_3 вранці 13.01.2015 на слідчому експерименті підтвердили у попередніх судових засіданнях і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що брали участь у слідчому експерименті з відтворення обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 вранці 13.01.2015 перебував за межами міського відділу, виконуючи свої посадові обов'язки, про що завчасно попередив свого безпосереднього начальника ОСОБА_4

Однак, суд звертає увагу на ту обставину, що резолютивна частина наказу № 45 від 19.01.2015, який є підставою для винесення наказу № 12 о/с від 21.01.2015, не містить посилань на відсутність на робочому місці о 09:00 13.01.2015 ОСОБА_3, як на підставу для звільнення.

Разом з тим, у резолютивній частині Наказу "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" № 45 від 19.01.2015 зазначено, що підставою для звільнення позивача зі служби є "порушення дисципліни, що виразилась у перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп'яніння".

Пояснюючи обставини, що стали підставою для проведення службового розслідування і як наслідок звільнення, ОСОБА_3 зазначив наступне: із 08:45 по 11:00 13.01.2015 року проводив слідчий експеримент по факту дорожньо-транспортної пригоди за межами Житомирського міського відділу про що завчасно попередив свого безпосереднього начальника. Після зазначених слідчих дій, повернувся до Житомирського міського відділу, де у своєму робочому кабінеті допитував ОСОБА_6, учасника дорожньо-транспортної пригоди, слідчий експеримент з якої проводив вранці цього ж дня. Через деякий час, мене викликав до свого кабінету ОСОБА_7, (перший заступник начальника - начальник СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області), де вже знаходився ОСОБА_8 (начальник СКЗ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області). Всі разом пішли до ОСОБА_9 (начальник Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області), де я мав неприємну розмову з присутніми. Вийшовши з кабінету, відчув, що почувається погано, а тому вирішив піти додому. До медичних закладів не звертався.

На запитання суду, чи повідомляли Ви когось про те, що йдете додому, ОСОБА_3 відповів, що ні.

Разом з тим, позивач в судовому засіданні зазначив, що 13.01.2015 алкогольних напоїв не вживав.

ОСОБА_8 (начальник СКЗ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області), допитаний в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що "13.01.2015 близько сімнадцятої години йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7 та сказав, щоб я зайшов до нього в кабінет. Зайшовши, я побачив ОСОБА_3 і відчув від нього запах алкоголю. Потім всі разом пішли до ОСОБА_9"

На запитання суду, чи було запропоновано присутніми в кабінеті пройти ОСОБА_3 медичне освідування на вміст алкоголю, свідок відповів, що так, пропонувалось.

Крім цого додав, що вийшовши з кабінету, ОСОБА_3 сказав, що хоче взяти верхній одяг у своєму кабінеті, однак, пішовши за одягом, залишив приміщення міського відділу.

Суд звертає увагу на ту обставину, що пояснення ОСОБА_3 щодо того, чи пропонувалось йому пройти медичне освідування, під час розгляду справи змінювалось кілька разів.

Свідок, ОСОБА_10 (інспектор сектору кадрового забезпечення Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області), в судовому засіданні пояснив, що отримав від ОСОБА_8, начальника СКЗ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області, вказівку відвезти в медичний заклад ОСОБА_3 для медичного освідування на вміст алкоголю. Однак, останній, під приводом забрати одяг із кабінету, залишив приміщення міського відділу.

На запитання суду, чи відчували Ви запах алкоголю від ОСОБА_3, свідок відповів, що так, відчував різкий запах алкоголю.

Разом з тим, суд не бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_11, який є колегою позивача та працює з ним в одному кабінеті, який в судовому засіданні пояснив, що не пам'ятає подій, що мали місце 13.01.2015, оскільки "пройшло багато часу, а тому підтвердити чи спростувати факт перебування ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп'яніння не можу", тоді як із пояснень, що містяться в матеріалах службового розслідування, копії якого містяться в матеріалах справи, вбачається, що свідок бачив позивача близько 14:30, запаху алкоголю не відчував (а.с. 62).

Окрім того, суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що не відчув запаху алкоголю від ОСОБА_3 на робочому місці в Житомирському МВ, оскільки свідок є учасником дорожньо-транспортної пригоди, слідчий експеримент щодо якої проводив 13.01.2015 позивач.

Пояснення свідка ОСОБА_12, який пояснив, що 13.01.2015 при спілкуванні з ОСОБА_3 не відчував запаху алкоголю до уваги судом не береться, оскільки свідок мав розмову з позивачем вранці 13.01.2015, а подія, що досліджується в судовому засіданні відбулась у другій половині дня 13.01.2015.

Отже, факт перебування ОСОБА_3 на службі 13.01.2015 із запахом алкоголю з ротової порожнини підтверджено поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а також матеріалами службового розслідування, підставою для проведення якого слугував наказ № 21 від 14.01.2015 року було призначено службове розслідування, "у зв'язку з перебуванням на службі 13.01.2015 із запахом алкоголю з ротової порожнини " ОСОБА_3 (а.с. 55).

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Статтею 1 Закону України, "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" № 3460-IV від 22.02.2006 (далі - Закон), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (стаття 7 Закону ).

Приписами статті 14 Закону, визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України", затвердженої Наказом МВС, від 12.03.2013, № 230 (далі Інструкція) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 2.6 Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не встановлено мінімальний термін, протягом якого повинно бути проведено службове розслідування, однак приписами п. 5.1 Інструкції визначено максимальний термін, а саме: Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником, а тому зауваження представника позивача, що службове розслідування проведене з порушенням, оскільки тривало менше доби, є необгрунтованим.

Відповідно до ст. 12 Закону, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За приписами пункту 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни

Згідно ст. 14 Закону, звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Із копії послужного списку, що міститься в матеріалах справи вбачається, що за період служби, ОСОБА_3 не мав жодних заохочень, однак мав чотири дисциплінарні стягнення, два з яких станом на день винесення оскаржуваних наказів були зняті, однак стягнення у вигляді зауваження за невиконання своїх службових обов'язків (наказ УМВС №739 від 08.08.2014), а також Догана за невиконання своїх службових обов'язків (наказ УМВС № 1000 від 10.10.2014) є чинними.

На запитання суду, чи відомо ОСОБА_3 про існування наказу № 1000 про дисциплінарне стягнення у вигляді догани, позивач у попередньому судовому засіданні зазначив, що йому відомо про існування даного дисциплінарного стягнення, однак у судовому засіданні 02.04.2015 заперечував даний факт.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи міститься наказ від 20.10.2015 № 1043 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", з якого , зокрема вбачається, що " за неналежне виконання своїх службових обов'язків під час досудового розслідування у кримінальних справах, ОСОБА_3 оголосити догану (а.с. 127).

Отже, на день винесення оскаржуваних наказів, ОСОБА_3 мав декілька не знятих дисциплінарних стягнень.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що звільнення позивача відбулось за порушення дисципліни, що виразилось в перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп"яніння, що узгоджується з висновками службового розслідування, які ґрунтуються на поясненнях працівників Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, з дотриманням встановленої процедури, а також підтверджується поясненнями свідків, що отримані в судовому засіданні.

Дана правова позиція узгоджується з позицію Вищого адміністративного суду України, справи №№К/800/53965/13 від 04.11.2014 року та К-40096/10 від 16.04.2013 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 45 від 19 січня 2015 року є таким, що винесений в межах чинного законодавства.

Відтак, суд вважає, що відповідач при винесенні спірного наказу № 12 о/с від 21 січня 2015 року, яким застосовано до позивача крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ, діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів №45 від 19.01.2015 р. і №12 о/с від 21.01.2015 р., поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 07 квітня 2015 р.