Постанова № 43550635, 19.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. Справа № 804/1543/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1 - Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача-2 - Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови, вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до відповідача-1 - Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача-2 - Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області ВП №37508769 від 20.03.2013 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області №Ф-154 У від 09.01.2013 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 992,77грн. та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області відкликати її;

- визнати суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі - 992,77грн. такою, що не підлягає стягненню.

В обґрунтування своїх позовних вимог Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначила, що вона є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, обрала спрощену систему оподаткування, тому звільняється від сплати єдиного внеску. А винесена управлінням вимога є протиправною та підлягає скасуванню, з огляду на що і винесена постанова державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, ВП №37508769 від 20.03.2013 року.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення проти даного адміністративного позову, відповідно до яких зазначив про правомірність оскаржуваної вимоги про нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі - 992,77грн. Адже позивач буде користуватися пільгою тільки після досягнення пенсійного віку - 60 років, а наразі отримує лише пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відповідності до положень ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.1992 року виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області було проведено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1). Це підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Також з матеріалах справи міститься копія посвідчення від 20.08.2003 року серія НОМЕР_2, за якою вбачається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058- IV (у відповідній чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначався Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої в постанові правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за № 994/18289 (надалі - Інструкція № 21-5), (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

У відповідності до пп. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року за № 2464-ІV (у відповідній чинній редакції) платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Також абз. 1 ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34, 7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок в строки, визначені ч. 8 ст. 9 цього Закону, а саме: платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати єдиний внесок - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З урахуванням чого відповідачем-2 і була винесена спірна вимога.

Позивач зазначає про те, що він є пенсіонером за віком, тому на підставі ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Так, умови призначення пенсії за віком визначені ст.26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками-55 років.

Представник відповідача-2 уточнює, що позивачу призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до умов Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до даних, отриманих від Нікопольської об'єднаної податкової інспекції у 2011 роках Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, у зв'язку із чим виникли зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску у сумі - 992,77грн., в тому числі за березень - 326,53грн., квітень - 333,12грн., липень - 333,12грн.

Згідно умов ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

На підставі зазначеного, позивач буде користуватися пільгою, передбаченою Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчий актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року №3609-VI, який набув чинності з 06.08.2011 року, а саме: звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з урахуванням вимог статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тільки після досягнення пенсійного віку.

З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким регулюються відносини між Пенсійним фондом та суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч.4 п.1 ст.4 вищевказаного Закону платниками єдиного внеску є всі фізичні особи-підприємці. Усі підприємці незалежно від системи оподаткування мають сплачувати за себе і членів сім'ї єдиний внесок за ставкою 34,7% від об'єкта оподаткування.

За ст.8 Закону №2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальне обов'язкового державного соціального страхування.

Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансова санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, з аналізу вищевикладених матеріалів справи, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення відповідачем-2 оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-154 У від 09.01.2013 року.

Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області №Ф-154 У від 09.01.2013 року про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 992,77грн. та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області відкликати її; визнання суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі - 992,77грн. такою, що не підлягає стягненню - необхідно відмовити повністю.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області ВП №37508769 від 20.03.2013 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.25 вищевказаного закону, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Так, згідно п.8 ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, в тому числі рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

У ст.19 вищевказаного Закону зазначаються підстави для відкриття виконавчого провадження та винесення відповідної постанови.

Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

За ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, оскаржувана постанова державного виконавця від 20.03.2013 року, ВП №37508769, є правомірною. За змістом документа вбачається, що вимога №Ф-154, видана 09.01.2013 року, вступила у законну силу 07.03.2013 року, заява про примусове виконання була подана - 20.03.2013 року. Будь-яких ознак протиправності в діях державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження під час судового розгляду справи судом виявлено не було. Тим більше, отримавши виконавчий документ державний виконавець діяв в межах наданих йому законом повноважень, водночас останній не наділений законом правом перевіряти правомірність/протиправність прийняття виконавчих документів, що надходять.

Отже, дії державного виконавця та винесення ним постанови про відкриття виконавчого провадження є правомірними. З огляду на що у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області ВП №37508769 від 20.03.2013 року - необхідно відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

На підставі вимог ст.ст.87, 94 КАС України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України несплачену суму судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру у п.4 та п.5 позовних вимог відповідно в сумі 198,55грн. А сплатила позивач лише 73,08грн. за позовну вимогу немайнового характеру, визначену у п.3 позовних вимог. Це підтверджується оригіналом квитанції №1/547 від 29.12.2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача-1 - Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача-2 - Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови, вимоги - відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України несплачену суму судового збору за заявлені позовні вимоги майнового характеру у розмірі - 198,55 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук