Ухвала суду № 43550010, 07.04.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/1328/2014-к Головуючий у І інстанції Тіслюк І. І. Провадження № 11-кп/795/294/2015 Категорія - ст. 286 КК України Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіШахової О. Г.

суддів: Антипець В.М., Щербакова О.С.,

при секретарі Оскірко Ю.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270090000283, за апеляційними скаргами процесуального прокурора Довгошея Є.А., обвинуваченого ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Сащенка Ю.В. на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Михайлівка Карлівського району Полтавської області, громадянина України, з вищою базовою освітою, розлученого, маючого неповнолітню дочку (ІНФОРМАЦІЯ_2), не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України;

з участю прокурора Шимка Є.М., законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_5, представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Сащенка Ю.В., захисника обвинувачено - адвоката Луєнка Ю.В., обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок суду прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить його в частині вирішення цивільного позову потерпілої змінити, стягнути на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 50 000 грн. замість 40 500 грн. Також, просить змінити в мотивувальній частині вироку посилання суду на стягнення на користь законного представника потерпілої у відшкодування матеріальної шкоди 9 025 грн. з НАСК «Оранта» на об'єктивно підтверджену суму в розмірі 9 500 грн.

Обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк.

Представником потерпілої ОСОБА_3 - адвокатом Сащенком Ю.В. подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, позовні вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого 295 000 грн. Також, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 процесуальні витрати у розмірі 6 000 грн.

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня», про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, на суму 4620,13 грн. - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» 4620,13 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Цивільний позов, заявлений ОСОБА_5, законним представником потерпілої малолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування збитків, заподіяних злочином, в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди, задоволено повністю, а в частині відшкодування завданої моральної шкоди - частково.

Стягнуто з обвинуваченого на користь ОСОБА_5, законного представника потерпілої малолітньої ОСОБА_3, в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 10275,03 грн.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5, законного представника потерпілої малолітньої ОСОБА_3, в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 9500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, законного представника потерпілої малолітньої ОСОБА_3, в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди 40500 грн.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5, законного представника потерпілої малолітньої ОСОБА_3, в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди 475 грн.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави судові витрати у кримінальному провадженні в розмірі 442,26 грн., пов`язані з проведенням експертизи.

У задоволенні вимоги представника потерпілої адвоката Сащенка Ю.В. про стягнення грошових коштів в розмірі 6000 грн., що пов`язано з наданням ним правової допомоги згідно з договором, укладеним 18 листопада 2014 року з представником потерпілої ОСОБА_5, - відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що у мотивувальній частині вироку суд зазначив, що представник цивільного співвідповідача НАСК «Оранта» письмово повідомив про визнання позову та готовності відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 9025 грн., хоча НАСК «Оранта» у своєму листі вказала про те, що не заперечує щодо стягнення суми спричиненої шкоди у розмірі 9500 грн. Усупереч доводам у мотивувальній частині суд вирішує стягнути на користь ОСОБА_5 9500 грн.

Крім того, звертає увагу на те, що у резолютивній частині вироку суд вирішує стягнути з обвинуваченого у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 40500 грн., хоча в мотивувальній частині зазначено, що ОСОБА_2 згоден сплатити 50000 грн. На думку апелянта, таке рішення суду жодним чином не вмотивоване.

В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини, посилаються на невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що визнання ним вини, щире каяття, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, позитивна характеристика за місцем проживання, часткове відшкодування потерпілій спричиненої шкоди та наявність наміру якнайшвидше відшкодувати її у повному обсязі, що підтверджується його працевлаштуванням, вчинення кримінального правопорушення вперше, є обставинами, що пом'якшують покарання, підставами для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат Сащенко Ю.В., погоджуючись з доведеністю вини обвинуваченого, видом та мірою покарання, зазначає, що суд безпідставно прийшов до висновку про

відсутність у представника потерпілої належних доказів настання невиправних змін у стані здоров'я потерпілої, що стало підставою для значного зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, у вигляді, зокрема вдавленого багато уламкового перелому кісток склепіння черепа справа. Дане тілесне ушкодження є загальновідомою обставиною, яка свідчить саме про настання невиправних змін у стані здоров'я останньої. Також, апелянт вважає, що суд неправомірно відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу. В судовому засіданні був наданий договір про надання правової допомоги та квитанція про прийняття коштів за надані послуги. Надання будь-яких інших відомостей, як стверджує апелянт, законодавством, зокрема Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не передбачено.

При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що ОСОБА_2 28 серпня 2014 року близько 20 год., керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «АУДІ 80» (д.н.з. НОМЕР_1) на підставі довіреності його власника ОСОБА_7, в якому разом з ним знаходились пасажири: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, рухаючись по вул. Леніна у с. Комарівка Борзнянського району Чернігівської області, в порушення вимог п.п.1.1, 1.3, 1.5 Правил дорожнього руху, нехтуючи належним контролем за обстановкою на шляху руху та безпекою під час руху, не дотримуючись, відповідно до п.12.1 Правил дорожнього руху, безпечної швидкості, проявивши неуважність, продовжував рухатись, з`їхавши на узбіччя дороги по смузі в напрямку руху і, порушуючи вимоги п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, що передбачають при виникненні небезпеки прийняття мір до зниження швидкості руху автомобіля аж до повної його зупинки, скоїв наїзд на пішохода - малолітню ОСОБА_3, яка йшла по узбіччю дороги в попутному напрямку. Після цього ОСОБА_2 продовжив рух, залишивши місце дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження, отримані малолітньою ОСОБА_3 у вигляді підапоневротичної гематоми правої тім'яної ділянки, вдавленого багатоуламкового перелому кісток склепіння черепа справа, крововиливу у простір між кістками склепіння черепа та твердою мозковою оболонкою справа, розриву правого листка твердої мозкової оболонки та ділянок крововиливів у м'які мозкові оболонки з обох боків на тлі забою головного мозку, а також у вигляді закритого перелому акроміального кінця правої ключиці з розривом акроміально-ключичного зчленування, в комплексі відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, - перебувають у прямому причинному зв`язку з зіткненням автомобіля з тілом постраждалої, та являються наслідком допущених ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху України, а саме: п.п. 1.1, 1.3, 1.5, 2.9-а, 12.1 -12.3.

Заслухавши доповідача, пояснення:

- обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, не заперечували проти апеляційної скарги прокурора, частково підтримали апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката Сащенка Ю.В., погодившись на виплату 100 000 грн. моральної компенсації,

- представника потерпілої - адвоката Сащенка Ю.В., який підтримав подану апеляційну скаргу, не заперечував проти апеляційної скарги прокурора, заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого,

- прокурора, який підтримав апеляційну скаргу процесуального прокурора, заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_2, частково підтримав апеляційну скаргу представника потерпілої в межах 100 000 грн. моральної шкоди, на відшкодування якої в апеляційному суді погодився обвинувачений,

перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Сащенка Ю.В., процесуального прокурора підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку. Такий висновок ніким не оспорюється.

Його дії судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та відносно малолітньої дитини, позицію представника потерпілої - ОСОБА_3 яка наполягала на суворому покаранні і дійшов вірного висновку, застосувавши до обвинуваченого міру покарання у виді позбавлення волі і на строк, що відповідає характеру вчиненого ним правопорушення та особі обвинуваченого. Крім того, в апеляційному суді представник потерпілої - ОСОБА_5 заявила, що обвинувачений після даної події ні одного разу не прийшов провідувати доньку в лікарню, не підтримував їх морально, в матеріальному плані допомогу надав в розмірі 6000 грн., і то дані кошти принесла його мати, а не він сам. Стверджує, що його поведінка, байдуже відношення до потерпілої не свідчать про його каяття і співчуття родині, якій він приніс горе і що з його пояснень суду вбачається хвилювання за своїх дітей, що вони залишаться без його допомоги, а не за потерпілу.

Призначене покарання, на думку колегії суддів, відповідає меті покарання, обране у відповідності до принципів індивідуалізації, законності, справедливості та є необхідним і достатнім.

Знаходження на утриманні обвинуваченого неповнолітньої дитини, що підтверджено наданими апеляційному суду документами, в даному випадку, не може вплинути на міру покарання, визначену йому судом 1 інстанції, так як призначене йому покарання, з врахуванням і даної обставини відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України. Крім того, відповідно до довідки від 27.02.2015 року за №262 донька обвинуваченого - ОСОБА_2 безоплатно навчається в ДПТНЗ «Житомирському вищому професійному училищі сервісу і дизайну» на денній формі навчання та отримує стипендію.

При всіх обставинах, що відносяться до кримінального правопорушення та особи обвинуваченого і, на які посилається апелянт в своїй скарзі, міра покарання, визначена обвинуваченому судом, не підлягає пом'якшенню. Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зокрема, повинні бути зазначені підстави для задоволення цивільного позову або відмову у ньому, залишення його без розгляду.

Проте суд 1 інстанції належним чином не мотивував рішення щодо вирішення цивільного позову, попри те, що з'ясування таких обставин має істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, чим допустив однобічність судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме цивільного позову законного представника потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта» позовними вимогами були: стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» матеріальної шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої, - 10 275 грн. 03 коп., моральної шкоди (у межах встановленого ліміту) - 5 000 грн.; та стягнення з ОСОБА_2 різницю моральної шкоди між сумою, яка має бути відшкодована страховиком - 295 000 грн.(а.п. 102-105).

Відповідно до листа ВАТ НАСК «Оранта», яке було надіслане суду 1 інстанції до судового засідання підприємство погоджується на відшкодування потерпілій матеріальних збитків на суму в 9500 грн. (виходячи зі встановленого ліміту) та моральних в розмірі 475 грн. (9500х5%). ОСОБА_2 визнав позов про стягнення з нього моральних збитків у розмірі 50000 грн.

Суд, у мотивувальній частині вироку прийшов до висновку про задоволення даного цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., а не 295 000 грн., та в частині стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» матеріальної шкоди та моральної шкоди у розмірі 9 500 грн. та 475 грн. відповідно.

Однак, в резолютивній частині вироку суд визначив, що цивільний позов законного представника потерпілої в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди задовольнити повністю: стягнув з ОСОБА_2 10 275 грн. 03 коп. (хоча позивач просила стягнути відповідну суму з страхової компанії) і додатково матеріальні збитки ще й з ВАТ НАСК «Оранта» 9 500 грн.; в частині відшкодування завданої моральної шкоди задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_2 40 500 грн., з ВАТ НАСК «Оранта» 475 грн.

З даного рішення не зрозуміла взагалі позиція суду щодо вирішення питання цивільного позову. Крім того, дане провадження розглядалося без участі ВАТ НАСК «Оранта», без яких неможливо було з'ясувати їх позицію щодо розрахунків виплати витрат по страховому полісу, щоб суми в розмірі 9500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 475 грн. - моральної шкоди (відповідно до їх листа (а.п. 163) були юридично обґрунтованими.

Однак, апеляційний суд діє в межах ч.3 ст. 404 КПК України і не вправі досліджувати докази, які не досліджувалися судом першої інстанції.

Суд 1 інстанції, задовольнивши цивільний позов ОСОБА_5 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди повністю, вийшов за межі позовних вимог законного представника потерпілої і стягнув матеріальну шкоду майже в два рази більшу, аніж просила позивачка і стягнув дану шкоду з двох відповідачів, хоча ОСОБА_5 просила зі страхової компанії. Чому саме до таких висновків прийшов суд, останній не мотивував.

Крім того, резолютивна частина вироку суперечить мотивувальній щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди. Так, в мотивувальній частині визначено, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 моральна шкода в розмірі 50 000 грн., однак стягнуто 40 500 без якої б-то мотивації.

Також, є незрозумілим посилання суду в мотивувальній частині на суму у рахунок відшкодування моральної шкоди, у розмірі 100 000 грн. Оскільки, відповідно до позовної заяви (а.п. 102), загалом остання просила стягнути 300 000 грн.

Всі вищевказані порушення КПК України є такими, які перешкоджали ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а апеляційний суд, враховуючи вимоги ч.3 ст. 404 КПК України, не має можливості винести своє рішення щодо даного питання.

За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

При новому судовому розгляді суду необхідно звернути увагу на доводи сторін, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України визначити розмір відшкодування моральної шкоди залежно від характеру кримінального правопорушення, яким вона заподіяна, глибини фізичних та моральних страждань потерпілої. При визначенні розміру відшкодування врахувати вимоги розумності та справедливості. Слід з'ясувати розмір понесених цивільним позивачем матеріальних витрат і враховувати межі позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 128, 404, 405, 407, 412, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_3 - адвоката Сащенка Ю.В., процесуального прокурора Довгошея Є.А. задовольнити частково.

Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2015 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову - скасувати в зв'язку з істотними порушеннями вимог КПК України та призначити новий судовий розгляду в порядку цивільного судочинства.

В решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Антипець В.М. Шахова О.Г. Щербаков О.С.