Рішення № 43545846, 07.04.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8494/14-ц

Провадження № 2/591/185/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В.

при секретарі: Дворядкіній М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання неукладеним кредитного договору та відсутність кредитних ( боргових) зобов'язань, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з червня 2014 року вона стала отримувати від відповідач повідомлення про наявність заборгованості за кредитом. Зазначила, що письмового договору про надання їй кредиту вона з банком не укладала та не підписувала. Крім того, у травні 2015 року вона виявила вчинення шахрайських дій - списання без її згоди грошових коштів в сумі 4601,42 у якості кредиту з її банківською кредитною карткою, яку вона отримала разом з новою зарплатною карткою, про що відразу повідомила відповідача. Незважаючи на це, з 20 січня 2015 року відповідач без будь-яких правових підстав став здійснювати систематичне списання готівкових коштів з її зарплатної картки на погашення заборгованості за кредитом, якого вона у відповідача не отримувала. Тому просять визнати не укладеним кредитний договір від 06.12.2013 року, визнати відсутніми боргові зобов'язання з її сторони перед відповідачем, стягнути з відповідача безпідставно утримані 1203,19 грн. та понесені по справі судові витрати.

В судовому засідання позивач та її представник позов підтримали.

Представник відповідача позов заперечила та пояснила, що дійсно мав місце факт зняття коштів з карткового рахунку позивача, але не з вини працівників банку. Згідно матеріалів проведеної банком службової перевірки встановлено, що відповідач порушила Умови і правила надання банківських послуг, оскільки розголосила свої персональні дані стороннім особам, внаслідок чого стало можливим зняття коштів цими особами. За таких обставин банк не може нести відповідальність перед користувачем банківських послу. Також пояснила, що списання коштів з рахунків позивача в рахунок погашення заборгованості передбачене п. 1.3.1.6 Умов і правил надання банківських послуг, а тому списання не є безпідставним. Просила відмовити в задоволенні позову. Після перерви оголошеної у судовому засіданні представник відповідача до суду не з'явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивачем 20.05.2010 року заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка за своїм формою є договором. Зазначена анкета містить ствердження (російською) про те, що "Я согласен с тем, что данное заявление вместе с памяткой клиента, Условиями и правилами предоставления банковских услуг, а также Тарифами составляют между мною и банком Договор о предоставлении банковских услуг. Я ознакомился и согласен с Условиями и правилами. Я обязуюсь исполнять требования Условий и правил предоставления банковских услуг, а также регулярно ознакамливаться с их изменениями на сайте ПриватБанка. При підписання вказаної заяви позивач отримала відповідну кредитну картку, як в подальшому неодноразову пере випускалася за її зверненнями.

При цьому, як вбачається з копії вказаної заяви та додатків до неї, позивача було ознайомлено з умовами та правилами надання банківських послуг, так й з умовами кредитування за програмою кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду до якої приєдналася позивач.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. Постанови Правління НБУ від 30.04.2010 № 223 "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів"користувач зобов'язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законі права або повноважень. Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Відповідно до п.6.4. Постанови НБУ № 223 користувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено, що клієнт зобов'язаний вживати заходів щодо попередження втрати (крадіжки) карток, персонального ідентифікаційного номера або інформації, нанесеної на картку та магнітну смугу, або їх незаконного використання; банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, картку, контрольна інформація про клієнта, ідентифікатора користувача, паролях, або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті недобросовісного виконання умов їх зберігання та користування та/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів.

Таким чином, приписами Постанови НБУ № 223 та договору приєднання обумовлено, що відповідальність за здійснення всіх операцій за карткою несе позивач до моменту письмової заяви про блокування коштів та/або постановки картки в СТОП-ЛІСТ.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами того факту, що несанкціоноване зняття коштів з карткового рахунку стало можливим з вини працівників відповідача, а не внаслідок її власної необережності.

В даному випадку, як встановлено з пояснень позивача та представника відповідача у судовому засіданні грошові кошти з картки позивача несанкціоновано були зняті третьою особою до подання письмової заяви про блокування коштів та постановки картки в СТОП-ЛІСТ.

З пояснень сторін також встановлено, що несанкціоноване зняття коштів з рахунку позивача відбулося без використання належної їй картки, що передбачає введення в банкомат номера авторизованого телефону клієнта в ЄКБ, якому належить картка, с подальшим введенням динамічного паролю, який в свою чергу, приходить на авторизований номер телефону клієнта, з подальшим введенням персонального ідентифікаційного номера картки. Зняття коштів відбулося з використанням мобільного телефону позивача.

Як встановлено судом, після повідомлення банку про вчинення шахрайських дій банк ужив заходів щодо блокування доступу до рахунку позивача про що свідчить те, що операції здійсненні з карткою позивача 15.05.2014 року після отриманні повідомлення позивача були заблоковані, а кошти зняті з рахунку повернуті (а.с51 записи про операції вчиненні починаючи з 15.05.2014 року з 14 години 53 хв)

З пояснень позивача встановлено, що її номер телефону, якій використовувався для доступу до рахунку відкритому у Приватбанку, було декілька разів заблоковано, а доступ до нього отримали стороні особи. Вона відновлювала цей номер, але змінила його у Приватбанку лише після 15 травня 2015 року.

За таких обставин та враховуючи, що за змістом Умов та Правил надання банківських послуг", банк не несе відповідальність у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, картку, контрольна інформація про клієнта, ідентифікатора користувача, паролях, або проведених клієнтом операціях стане відомою іншим особам в результаті недобросовісного виконання умов їх зберігання та користування та/або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів, вимоги про визнання факту відсутності заборгованості задоволенню не підлягають.

Також, не заслуговують на увагу і доводи позивача про безпідставне списання коштів відповідачем з карткового рахунку для отримання соціальних виплат, оскільки встановлено, що таке списання передбачене Умовами та Правилами надання банківських послуг (1.1.3.2.11) , з якими погодилася позивач підписуючи анкету-заяву про приєднання та здійснювалося на погашення заборгованості за кредитним лімітом по кредитній картці. Тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 1203,19 грн. як таких, що списані безпідставно, задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведені вище обставини та норми закону, суд вважає що у задоволенні позову належить відмовити з необґрунтованістю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 76, 203 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя