Рішення № 43543889, 09.04.2015, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1440/14-ц

Провадження № 2/395/136/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В.,

при секретареві РУДЕНКО І.М.,

за участю представника відповідача за зустрічним позовом ВАСИЛЕНКА Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 (далі - заявник, представник позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_2) в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 (надалі - позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_3.) до публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (далі - відповідач за зустрічним позовом, ПАТ «Державний Ощадний банк України») про визнання недійсним кредитного договору № 20103 від 02 вересня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 р. до Новомиргородського районного суду надійшла позовна заява ПАТ «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Заявник вказав, що за кредитним договором, укладеним між сторонами 02 вересня 2011 року, ПАТ «Ощадбанк» надав ОСОБА_3 кредитну лінію з лімітом кредиту у сумі 16.370 грн.

Позичальник грошові кошти не повертає, у зв'язку із чим утворилась заборгованість станом на 19.03.2014 р. на загальну суму 16.357,33 грн.

Вказані обставини підтверджуються договором № 20103 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою, а також розрахунком розміру заборгованості.

Посилаючись на зазначений договір, ст. ст. 11, 15, 509, 526, 530, 536, 610, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України, просить суд стягнути з ОСОБА_3 16.357,33 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Новомиргородського районного суду від 02.06.2014 р. вище згаданий позов було задоволено та стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» 16.357,33 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а також 243,60 грн. судових витрат у справі.

17.02.2015 р. до районного суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

За ухвалою районного суду від 02.03.2015 р. заяву представника відповідача ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення було задоволено: скасовано заочне рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 02 червня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту і призначено справу до розгляду у загальному порядку.

11.03.2015 р. представник ПАТ «Державний Ощадний банк України» подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки відповідач у добровільному порядку погасила значну частину заборгованості, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь банку 4,41 грн. боргу, а також судові витрати у справі.

11.03.2015 р. від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 надійшов до районного суду зустрічний позов до ПАТ «Державний Ощадний банк України» про визначення недійсним кредитного договору № 20103 від 02 вересня 2011 року.

Заявник стверджує, що відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 02 вересня 2011 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3

На підтвердження власних вимог він надав копію договору № 20103 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою.

Про наявність зазначеного договору позивач за зустрічним договором ОСОБА_3 дізналась після ухвалення Новомиргородським районним судом заочного рішення від 02 червня 2014 року.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що оспорюваний договір не підписувала та зазначені грошові кошти за цим договором не отримувала.

04 липня 2007 року між нею, ОСОБА_3, та ВАТ «Державний Ощадний банк України» був укладений договір № 918 про видачу та обслуговування зарплатної платіжної картки типу VISA Domestic за кредитною схемою.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору банк відкриває клієнту кредитний рахунок на період дії цього договору і встановлює ліміт кредиту в сумі 3.035 грн. 00 копійок.

14 лютого 2011 року на підставі заяви про відкриття кредитної лінії та встановлення ліміту кредиту по картковому рахунку банк збільшив кредитну лінію клієнтові до 16.370 гривень.

Використовуючи своє право на звернення до суду, банк пред'явив до ОСОБА_3 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 918, укладеного між сторонами 04 липня 2007 року.

Заочним рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2014 року позов було задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у розмірі 10.773 грн. 39 коп.

Рішення суду набрало законної сили і в порядку виконавчого провадження ОСОБА_3 повністю погасила свою заборгованість перед банком.

Враховуючи, що свої зобов'язання перед банком ОСОБА_3 погасила в повному обсязі, а оспорюваний договір не укладала та не підписувала, будь-яких правових підстав для задоволення первісного позову немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 202-205, 207-208, 215, 216, 218, 1054, 1055, 1066, 1069 ЦК України, просить суд ухвалити рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити:

кредитний договір № 20103 від 02 вересня 2011 року, укладений між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, визнати недійсним;

застосувати наслідки недійсності правочину;

стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати у справі.

У судовому засіданні 26.03.2015 р. представник позивача ПАТ «Державний Ощадний банк України» ВАСИЛЕНКО Г.В. звернувся до суду із заявою з проханням залишити первісний позов без розгляду.

У цьому ж судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою з проханням залишити вимогу зустрічного позову про застосування наслідків недійсності правочину без розгляду.

За ухвалою районного суду від 09.04.2015 р. вище вказані первісний позов та вимога зустрічного позову про застосування наслідків недійсності правочину були залишені без розгляду.

У судовому засіданні 26.03.2015 р. представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтримала зустрічний позов щодо визнання недійсним кредитного договору № 20103 від 02 вересня 2011 року повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» ВАСИЛЕНКО Г.В. у судових засіданнях 26.03.2015 р. і 09.04.2015 р. визнав зустрічний позов повністю.

Наслідки такої процесуальної дії, передбачені ст. ст. 130, 174 ЦПК України, тобто ухвалення рішення про задоволення позову, йому роз'яснені.

Оповіщені у встановленому порядку про час і місце розгляду справи позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання 09.04.2015 р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Як вбачається з письмової заяви позивача та представника позивача, вони просять суд розглянути справу в їх відсутність, зустрічний позов підтримують повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність згаданих учасників судового розгляду на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши вказані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити зустрічний позов повністю із таких міркувань.

Відповідно до положень ЦПК України:

ч. 4 ст. 130 - при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 України зазначеного Кодексу;

ч. 4 ст. 174 - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У даному випадку суд вважає, що визнання представником відповідача за зустрічним позовом ВАСИЛЕНКО Г.В. зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що 04 липня 2007 року між нею, ОСОБА_3, та ВАТ «Державний Ощадний банк України» був укладений договір № 918 про видачу та обслуговування зарплатної платіжної картки типу VISA Domestic за кредитною схемою.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору банк відкриває клієнту кредитний рахунок на період дії цього договору і встановлює ліміт кредиту в сумі 3.035 грн. 00 копійок.

14 лютого 2011 року на підставі заяви про відкриття кредитної лінії та встановлення ліміту кредиту по картковому рахунку банк збільшив кредитну лінію клієнтові до 16.370 гривень.

Використовуючи своє право на звернення до суду, банк пред'явив до ОСОБА_3 позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 918, укладеного між сторонами 04 липня 2007 року.

Заочним рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2014 року позов було задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у розмірі 10.773 грн. 39 коп.

Рішення суду набрало законної сили і в порядку виконавчого провадження ОСОБА_3 повністю погасила свою заборгованість перед банком.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України встановлені обов'язкові вимоги щодо письмової форми правочину: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 215 ЦК України зазначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що свої зобов'язання перед банком ОСОБА_3 виконала в повному обсязі, а оспорювану угоду: кредитний договір, начебто укладений 02 вересня 2011 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3, насправді не укладала та не підписувала, зустрічний позов підлягає задоволенню в обумовленому судом обсязі.

Вказані обставини підтверджуються: кредитними договорами між сторонами, заочними рішеннями районного суду, розрахунком розміру заборгованості, іншими матеріалами справи.

Обґрунтовуючи розмір судових витрат, пов'язаних із надання правової допомоги та витратами представника позивача, пов'язаними із явкою до суду, представник позивача за зустрічним позовом вказала:

Пунктами 2, 3 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу та витрати сторін та їх представників, пов'язані із явкою до суду.

Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розмірі компенсації таких витрат.

Згідно з додатком до Постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою особою, не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2014 рік встановлено ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» і він складає з 1 січня 2015 року - 1.218 гривень.

В обґрунтування вимог про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, представник позивача за зустрічним позовом надала витяг з угоди про надання правової допомоги та копію квитанції, що свідчить про сплату коштів.

Розмір понесених позивачем за зустрічним позовом витрат на правову допомогу склав 6.000 гривень.

З розрахунку, визначеному Постановою КМУ від 27.04.2006 р. № 590, а саме: 40% розміру мінімальної заробітної плати (487 грн. 20 коп.) за годину роботи представник позивача за зустрічним позовом обрахувала:

вартість консультування з юридичних питань, складання позовної заяви (487,20 грн. х 4 год. = 1.948,80 грн.);

ознайомлення з матеріалами справи, 4 судових засідання тривалістю одна година (487,20 грн. х 4 год. = 1.948,80 грн.), а усього 3.897,60 грн.

Суд критично відноситься до посилання представника позивача за зустрічним позовом під час обрахування судових витрат у справі начебто на вимоги постанови КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 127 від 22.02.2012 р.} (далі - Постанова).

Відповідно до п. 2 вище згаданої Постанови було установлено, що коли обидві сторони у цивільній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою адміністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від граничних розмірів компенсації таких витрат, згідно з додатком.

У даному випадку жодна із сторін не надала суду доказів, що вона звільнена від сплати судових витрат. Тому компенсувати їх за рахунок держави немає потреби.

До того ж у додатку до Постанови позицію 1 у Граничних розмірах компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, було виключено на підставі Постанови КМ № 127 від 22.02.2012 р., а зазначена заявником Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 червня 2012 року у Реєстрі судових рішень відсутня.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 79-80, 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» на користь:

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 витрати у справі, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 243,60 грн., а також 6.000 грн. витрат на правову допомогу;

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 витрати в справі, що пов'язані з її явкою до суду, у сумі 1.252,65 грн.

Суд відкидає інші вимоги представника позивача за зустрічним позовом, оскільки у даному випадку вона діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а позивач за зустрічним позовом жодного разу до суду не з'явилася і тому потреби компенсувати витрати, пов'язані з розглядом цивільної справи, за втрачений заробіток та відрив від звичайних занять не потрібно.

Ураховуючи наведене, на підставі кредитних договорів № 918 від 04.07.2007 р. та № 20103 від 02.09.2011 р., ст. ст. 40, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 3, 11, 15-16, 22, 202-205, 207-208, 215-216, 218, 509, 526, 530, 536, 543, 548, 572, 590, 625, 1046, 1048-1050, 1054-1055, 1066, 1069 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 208-215, 223, 292, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Зустрічний позов представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про визнання недійсним кредитного договору № 20103 від 02 вересня 2011 року задовольнити.

Визнати недійсним договір № 20103 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою, укладений 02 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України», недійсним з моменту укладення.

Стягнути з відповідача за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» у рахунок відшкодування судових витрат у справі на користь:

позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 6.243 (шість тисяч двісті сорок три) гривні 60 коп.;

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 1.252 (одну тисячу двісті п'ятдесят дві) гривні 65 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд.

Головуючий:

суддя С. В. Щенюченко

Згідно з оригіналом:

суддя С.ЩЕНЮЧЕНКО