Постанова № 4354316, 14.07.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 року №2а-3066/09/2370

10 годин 10 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смілянця Е.С.,

при секретарі Веліхановій О.С.,

за участю:

прокурора Горюнової І.В., Кондри Г.О.,

представника позивача ОСОБА_1.,

відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Звенигородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Звенигородського районного центру зайнятості доОСОБА_2про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, витрачених на організацію навчання та матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИВ :

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Звенигородський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Звенигородського районного центру зайнятості, в якій просить стягнути зОСОБА_2кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 2322 грн. 44 коп.

26.06.2009 позивачем збільшено позовні вимоги, а саме заявлено вимогу про стягнення вартості організації професійного навчання в сумі 1007,25 грн. Загальна сума, яку просить стягнути позивач становить 3 329,69 грн., з яких 1562,64 грн. - допомога по безробіттю, 759,80 грн. - матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки, профнавчання, 1007,25 грн. - витрати на професійне навчання.

В судовому засіданні представник прокуратури Горюнова І.В. і Кондра Г.О. та представник позивача ОСОБА_1. позов підтримали в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_2 звернувся до Звенигородського районного центру зайнятості, і за поданою ним заявою йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», статей 22 та 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.

Під час звірки із державним реєстратором встановлено, що на день надання відповідачу статусу безробітного за наказом Звенигородського районного центру зайнятості, відповідач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа - підприємець), і на даний час діяльність як суб'єкта підприємницької діяльності не припинено (згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 19.02.2009).

Таким чином, позивачем встановлено, що відповідач під час реєстрації в Звенигородському районному центрі зайнятості приховував той факт, що є приватним підприємцем з 19.10.2004.

В період перебування на обліку в державній службі зайнятості з 16.07.2007 по 30.04.2008 відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 1718 грн. 89 коп., та в період з 19.05.2008 по 20.01.2009 відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 603 грн. 55 коп., тому загальна сума виплаченої допомоги по безробіттю складає 2322 грн. 44 коп.

26 червня 2009 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначає, що 28 серпня 2007 відповідач виявив бажання професійно навчатись, на підставі чого 28 серпня 2007 між позивачем та навчальним центром МінАП України було укладено договір №НОМЕР_1 про навчання за спеціальністю «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» та складено виконавчий кошторис вартості підготовки згідно договору №НОМЕР_1 від 28.08.2007, відповідно до якого, вартість навчання однієї особи складає 1007,25 грн. Навчався відповідач з 29 серпня 2007 по 15 січня 2008.

В період проходження професійного навчання за спеціальністю «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» відповідачу було виплачено матеріальну допомогу в розмірі 759,80 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» підприємці відносяться до зайнятого населення, тому на день надання статусу безробітного відповідач, маючи статус підприємця, відносився до зайнятого населення.

ОСОБА_2. не мав права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, оскільки статус безробітного йому призначений на підставі документів, що містять недостовірні відомості, тому виплачене забезпечення в сумі 2322,44 грн. (допомога по безробіттю в розмірі 1562,64 грн. - матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки, профнавчання в розмірі 759,80 грн.) та вартість наданих соціальних послуг в сумі 1007,25 грн. (вартість організації професійного навчання) підлягають поверненню позивачу.

Враховуючи все зазначене, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача кошти в сумі 3 329,69 грн., з яких 1562,64 грн. - допомога по безробіттю, 759,80 грн. - матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки, профнавчання, 1007,25 грн. - витрати на професійне навчання.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, мотивуючи свою позицію нижченаведеним.

До 19.10.2004 відповідач був підприємцем, однак припинив займатися підприємницькою діяльністю, подавши у цей день відповідну заяву державному реєстратору ОСОБА_3., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру НОМЕР_2, наданим суду прокурором. Після цього підприємницьку діяльність відповідач не здійснював та джерел доходу не мав, в зв'язку з чим вирішив звернути до центру зайнятості.

Під час подачі відповідачем в 2007 році до Звенигородського районного центру зайнятості заяви про реєстрацію як безробітного він не відносився до категорії осіб, яких не можна визнавати безробітними, що передбачено ч. 3 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», а про обставини припинення здійснення підприємницької діяльності повідомив посадових осіб центру зайнятості. Переконавшись у тому, що він дійсно з жовтня 2004 року не займався підприємницькою діяльністю і не мав інших джерел доходу, керівництвом центру зайнятості повідомлено відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, а тому відповідач, на його думку, підпадає під визначення безробітного.

Таким чином, відповідач вважає, що на час реєстрації як безробітного фактично не являвся підприємцем, так як за його заявою була здійснена реєстрація рішення про припинення підприємницької діяльності, про що було достовірно відомо керівництву Звенигородського районного центру зайнятості на підставі повідомлення державного реєстратора ОСОБА_3., а тому будь-які правові підстави для повернення отриманої допомоги по безробіттю відсутні.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Частиною 2 статті 361 Закону України «Про прокуратуру» визначено підставу представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді на будь-якій стадії адміністративного процесу у відповідності до частини 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства.

Положенням статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що державна служба зайнятості населення діє в інтересах держави і розпоряджається коштами державного фонду на випадок безробіття, який утворений як позабюджетний цільовий фонд для фінансування заходів, передбачених програмою зайнятості населення.

Зайняті громадяни відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 №219, які звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку та їм надаються тільки консультативні послуги.

Згідно з підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як суб'єкт господарювання, тобто приватний підприємець.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Згідно з частиною 1 статті 46 цього Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття нею рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до цієї статті та на підставі заяви відповідача 19.10.2004 державним реєстратором ОСОБА_3. внесено запис про рішення щодо припинення фізичної особи - підприємцяОСОБА_2.

Однак процедура припинення підприємницької діяльності, визначена статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачає декілька етапів припинення фізичної особи - підприємця. По-перше, на підставі заяви про припинення підприємницької діяльності та надання документу, який підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності, державним реєстратором вноситься запис до ЄДР (Єдиного державного реєстру) про рішення щодо припинення фізичною особою підприємницької діяльності. Наступним кроком для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням є подання не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу таких документів: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку. І тільки після цього у відповідності до частини 15 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» за відсутності підстав для залишення вказаних документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Судом досліджена довідка державного реєстратора ОСОБА_3.НОМЕР_3 від 16.06.2009, внаслідок чого встановлено, що після внесення 19.10.2004 запису про рішення щодо припинення підприємницької діяльності та публікації його 28.10.2004 будь-яких документів на припинення підприємницької діяльностіОСОБА_2. не надавалося.

Таким чином, відповідач вважається приватним підприємцем, оскільки не здійснено процедури припинення з боку відповідача та не внесено до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

16.07.2007 відповідач звернувся до Звенигородського районного центру зайнятості Черкаської області з заявою, на підставі якої наказом №НТ 070716 від 16.07.2007 йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» та статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як застрахованій особі.

В зв'язку з працевлаштуванням за договором ЦЗ з ПОУ на працевлаштування безробітних, які пройшли пройшли професійне навчання за направленням ДСЗ згідно з наказом №НТ 080430 від 30.04.2008 відповідача знято з обліку як безробітного та припинено виплату допомоги.

19.05.2008 за заявоюОСОБА_2. наказом №НТ 080519 поновлено статус безробітного та призначено відповідні виплати.

При поданні заяв для реєстрації в центрі зайнятості як безробітного відповідач не зазначав про наявність реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності.

Під час звірки даних позивача з державним реєстратором встановлено факт незаконного отримання допомоги по безробіттю, оскільки в цей період підприємницька діяльність фізичної особиОСОБА_2. не була припинена, що суперечить чинному законодавству. На підставі цього Звенигородським районним центром зайнятості видано наказ про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2., в розмірі 1718 грн. 89 коп. №06 від 02.01.2009, а також наказ про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2., в розмірі 603 грн. 55 коп. №37 від 20.01.2009. З даними наказами відповідач ознайомлений, вказані кошти сплачувати категорично відмовився.

Крім цього, суд зазначає, що знаходячись на обліку в центрі зайнятості як безробітний, 28.08.2007 відповідач виявив бажання професійно навчатися, на підставі чого позивачем та навчальним центром МінАП України укладено договір №НОМЕР_1 від 28.08.2007 про навчання осіб за спеціальністю «електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування», в якому визначено, що вартість навчання 1 особи складає 1007 грн. 25 коп. Між відповідачем та позивачем в свою чергу також укладено договір про професійне навчання від 28.08.2007 НОМЕР_4.

Під час проходження навчання з 29.08.2007 по 15.01.2008 відповідачу виплачено матеріальну допомогу в сумі 759 грн.80 коп.

Таким чином, за весь період перебування на обліку як безробітного ОСОБА_2. виплачено 3329 грн. 69 коп. (з яких 1562 грн. 64 коп. - допомога по безробіттю, 759 грн. 80 коп. - матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки, профнавчання, 1007 грн. 25 - вартість організації профнавчання).

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та підпункту 14 пункту 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку (частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

На підставі викладеного суд вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю, та витрачених на організацію навчання.

Враховуючи наведене, даний позов підлягає задоволенню, а кошти в розмірі 3329 грн. 69 коп. - стягненню з відповідача.

Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з ч. 4 ст. 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 121 Конституції України, частиною 2 статті 361 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом «б» пункту 3 статті 1, статтею 2, статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення», пунктом 1 статті 46, статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», статтями 22, 23, частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженим Постановою КМУ від 14.02.2007 №219, підпунктом 14 пункту 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 №307, статтями 60, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути зОСОБА_2АДРЕСА_1, ідентифікаційний номерНОМЕР_5) на користь Звенигородського районного центру зайнятості Черкаської області (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 46-а, код за ЄДРПОУ 21368388, р/р 37179003000628 УДК у Черкаській області, МФО 854018) кошти в розмірі 3329 грн. 69 коп. (три тисячі триста двадцять дев ' ять гривень шістдесят дев ' ять копійок), з них 1562 грн. 64 коп. - допомога по безробіттю, 759 грн. 80 коп. - матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки, профнавчання, 1007 грн. 25 - вартість організації профнавчання.

Звільнити відповідача від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 94 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Е.С. Смілянець

Повний текст постанови виготовлений 20 липня 2009 року.