Ухвала суду № 43542687, 06.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3384/15 Справа № 208/1789/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ричка С. О. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

06 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Осіяна О.М.,

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року по справі за позовом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 15 грудня 2005 року з ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого орендар прийняв в оренду строком до 26 травня 2007 року земельну ділянку, загальною площею 0,3238 га для будівництва довгострокової автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований 19 грудня 2005 року. Додатковою угодою від 04 вересня 2008 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2008 року. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 травня 2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на збудовану довгострокову автостоянку по АДРЕСА_1. 20 червня 2012 року працівниками відділу самоврядування контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради здійснено обстеження зазначеної вище земельної ділянки та складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки. В результаті обстеження встановлено, що фактично за зазначеною адресою на даній земельній ділянці площею 0,3238 га розміщена площадка засипана шлаком та загороджена парканом, на площі 0,0025 га - капітальна одноповерхова споруда, яка на момент обстеження не функціонує. На час проведення даної перевірки договір оренди земельної ділянки не оформлений. У липні 2012 року управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради № 01-12вих/4/999 направило відповідачу складений за результатами обстеження акт з попередженням про необхідність оформлення договору оренди земельної ділянки. Оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою станом не теперішній не сплачується, тим самим приводить до ненадходження до міського бюджету земельних платежів та завданню Дніпродзержинській міській раді збитків. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача збитки, заподіяні Дніпродзержинській міській раді, внаслідок використання земельної ділянки за період з 01 вересня 2011 року по 01 січня 2013 року у розмірі 34 413, 14 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року позовні вимоги Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області задоволено (а.с.61-66).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області грошові кошти у розмірі 34 413,14 грн. у відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 61-66).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2005 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого орендар прийняв в оренду строком до 26 травня 2007 року земельну ділянку, загальною площею 0,3238 га для будівництва довгострокової автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований 19 грудня 2005 року. Додатковою угодою від 26 липня 2007 року договір оренди земельної ділянки продовжено до 31 грудня 2007 року. Додатковою угодою від 04 вересня 2008 року договір оренди земельної ділянки продовжено до 31 грудня 2008 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 травня 2008 року за ОСОБА_2 визнано право власності на довгострокову автомобільну стоянку, що розташована по АДРЕСА_1.

20 червня 2012 року працівниками відділу самоврядного контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради здійснено обстеження зазначеної вище земельної ділянки та складено акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки. У результаті обстеження встановлено, що фактично на момент обстеження за зазначеною адресою на земельній ділянці площею 0,3238 га розміщена площадка засипана шлаком та загороджена парканом, на площі 0,0025 га - капітальна одноповерхова споруда, яка на момент обстеження не функціонує. Договір оренди земельної ділянки на момент обстеження не оформлений, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради на адресу відповідача направило складений за результатами обстеження акт та попередило про необхідність оформлення договору оренди земельної ділянки, однак дана пропозиція відповідачем була проігнорована, жодних заходів щодо укладення договору оренди вказаної вище земельної ділянки здійснено не було.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 156, 157 ЗК України, п.п. 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 2013 року, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, що створили ці комісії.

Пунктом 5.4 зазначеного Порядку встановлено, що відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства.

По справі встановлено та доведено належними і допустимими доказами, що внаслідок не укладення між сторонами договору оренди землі через бездіяльність ОСОБА_2, порушення відповідачем вимог ст.ст. 125, 126, 206 ЗК України - фактичного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів та без плати за землю власнику земельної ділянки - позивачу в особі Дніпродзержинської міської ради заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди, розмір яких визначено відповідно до встановленого Порядку.

Неодержання внаслідок порушення прав власника земельної ділянки міською радою доходів у вигляді орендної плати за час фактичного користування земельною ділянкою відповідачем з 01 вересня 2011 року по 01 січня 2013 року становить 34 413,14 грн., є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та Порядку, які підлягають відшкодуванню особою, яка використовує земельну ділянку, а саме ОСОБА_2

Посилання апелянта на те, що фактично земельна ділянка не використовувалася для здійснення підприємницької діяльності, строк дії договору оренди закінчився 31 грудня 2008 року та не був пролонгований на інший строк, та Дніпродзержинською міською радою не приймалося рішення про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки були предметом розгляду та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, висновки суду першої інстанції про те, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України, відповідають обставинам справи, є законними, обґрунтованими, доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь

О.М. Осіян