Ухвала суду № 43542257, 10.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 318/3222/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 318/3222/14-к Головуючий в 1 інст. Васильченко В.В.

Провадження № 11-кп/778/764/15 Доповідач в 2 інст. Симонець О.І.

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2015 року місто Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Симонця О.І.,

суддів Тютюник М.С., Шпоньки В.П.,

при секретарі Ігнатенко І.В.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014080260001216 від 25 жовтня 2014 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Кам'янсько-Дніпровського райного суду Запорізької області від 10 лютого 2015 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

18 квітня 2013 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився 9 вересня 2014 року за ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 1 вересня 2014 року, на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію", та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Каркарамінськ, Карагандинського району, Республіки Казахстан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, яких

визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання:

ОСОБА_2 у вигляді 3 років 4 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_3 у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, у разі, якщо він на протязі 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України, обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, до вступу вироку в закону силу, обрано у вигляді тримання під вартою.

Зараховано у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 час його тримання під вартою з 30 жовтня 2014 року по 27 січня 2015 року включно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 368, 94 грн. за проведення експертизи № 211 від 30 жовтня 2014 року.

Учасники судового провадження:

прокурор Мотренко М.В.,

захисник ОСОБА_4

В апеляційних скаргах:

обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що умисел на викрадення майна в нього виник під час знаходження на території вказаних у вироку домоволодінь. Просить вирок змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України;

прокурор вказує, що суд, в порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України, ще раз врахував обставину, яка обтяжує покарання, а саме, вчинення злочину повторно. Просить змінити вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину повторно.

Вирок у відношенні ОСОБА_3 не оскаржується.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

23 жовтня 2014 року, приблизно об 11 годині, ОСОБА_2, через паркан проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3, звідки таємно, повторно викрав майно потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 569 грн.

27 жовтня 2014 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_2, сумісно з ОСОБА_3, через вхідні двері проник до приміщення будинку АДРЕСА_4, звідки таємно, повторно викрав настінний килим, належний потерпілому ОСОБА_6, вартістю 500 грн.

27 жовтня 2014 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сумісно з ОСОБА_2, через вхідні двері, проник до приміщення будинку АДРЕСА_4, звідки таємно викрав настінний килим, належний потерпілому ОСОБА_6, вартістю 500 грн.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який піддержав апеляцію прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, які викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляція прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав себе винним в скоєнні крадіжок, але пояснив, що на теріторію домовладіння ОСОБА_5 він переліз через паркан, шоб подивитися де горіхи, потім побачив труби і скоїв крадіжку, тому вважає, що його дії в цьому епізоді слід кваліфікувати за ч. 2, а не за ч. 3 ст. 185 КК України.

Як пояснив сам ОСОБА_2 він проник на терріторію домовладіння ОСОБА_5 через паркан та викрав труби, через деякий час вирішив продати дві труби, згодом ще дві, далі ще одну. Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_2, що в нього не було умислу на крадіжку, т.я. це спростовується наведеними доказами та фактичними обставинами по справі.

Що стосується призначеного покарання, то воно призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України.

Так, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про особу винного, який раніше неодноразово засуджувався за вчинення корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується негативно, частково визнав вину, має на утриманні неповнолітню доньку, на обліку у психневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває, також судом враховано відсутність матеріальних та моральних претензій.

Із урахуванням всіх обставин справи суд призначив ОСОБА_2 покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі, близьке до мінімального. Суд першої інстанції навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши при цьому, що таке покарання буде достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, рішення про призначення ОСОБА_2 зазначеного у вироку покарання належним чином умотивовано та, на думку колегії суддів, є справедливим.

Посилання прокурора в апеляції на те, що в порушення ст.67 КК України суд врахував як обставину, що обтяжує покарання скоєння злочину повторно, т.я. ця обставина передбачена Особливою частиною кодексу в якості кваліфікуючої ознаки, суд бере до уваги та виключає ці посилання із мотивувальної частини вироку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити, виключити із мотивувальної частини вироку, посилання на обставину, що обтяжує покарання "вчинення злочину повторно".

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Судді:

О.І.Симонець В.П. Шпонька М.С.Тютюник