Ухвала суду № 43541027, 09.04.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/14477/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді - Парій О.В.,

при секретарі - Мельник В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду заяву Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про перегляд заочного рішення від 08 вересня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернулося до суду з заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Бердянського міськрайонного суду від 08 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживачів, а також призначити справу до розгляду в загальному порядку. Разом з даною заявою подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В заявах зазначено, що між банком та ОСОБА_2 26 серпня 2005 року укладено кредитний договір № 014/17-22/1289-70 про надання кредиту у сумі 11000,00 доларів США під 10,00% річних строком по 26 серпня 2025 року. 15 травня 2007 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за якою сторони домовились про підвищення відсоткової ставки за кредитом у випадку звільнення Позичальника з Банку. 16 січня 2010 року між Банком та Позичальником укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, за якою сторони домовились, що процентна ставка за кредитом підвищується до розміру 16,85 відсотків річних, у випадку, якщо з будь-яких причин на поточний (картковий) рахунок Позичальника, відкритий у Банку, припинилося зарахування заробітної плати від юридичної особи-роботодавця Позичальника. Вказує, що Позивачем надана до свого позову інший примірник даної додаткової угоди з відсотковою ставкою 12,95 % річних, але у кредитній справі, яка знаходиться в Банку, знаходиться лише один належним чином оформлений примірник з відсотковою ставкою 16,85 % річних. Цей примірник додаткової угоди № 3 до кредитного договору укладався на підставі Розпорядження Правління Банку № 742-РП від 30.12.2009р. та є невідємним додатком до цього Розпорядження. На примірнику Банку має місце посилання на те, що це додаток до Розпорядження. На примірнику Позичальника такого посилання не має. Заявник також вказує, що позивач вважає несправедливими умови, викладені у пункті 1.1. додаткової угоди № 1 від 15.05.2007р. та пункті 3 додаткової угоди № 3 від 16.01.2010р., посилаючись на норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про захист прав споживачів», проте при їх підписанні від нього не надходило ніяких заяв. Вважає, що позивач погодився з їх умовами та вони є укладеними з моменту підписання сторонами та скріплення печаткою Банка, та підвищення відсоткової ставки не є одностороннім. Позивач звільнявся з роботи та усвідомлював, що пільгова ставка, яка була встановлена йому як працівнику, буде збільшена до встановленого угодою розміру. У подальшому, сплачуючи кредит за підвищеною ставкою, він погодився з умовами даних вищевказаних угод. Позичальник вважає дискримінацією щодо сплати за кредитом 10% річних в той час, як всі інші споживачі, які не є співробітниками Банку, сплачують 16,85% річних. Заявник, вважає посилання на норми Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставними. Вказує, що при винесенні заочного рішення судом не було встановлено той факт, що на протязі дії кредитного договору позивач вдруге намагається уникнути відповідальності за укладеними ним додатковими угодами. Раніше ОСОБА_2 звертався до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовною заявою до АТ «ОСОБА_1 Аваль» про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 15.05.2007 р. та п. 3 додаткової угоди № 3 від 16.01.2010р.. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 грудня 2011 року по цивільній справі № 2-4136/11 в задоволені позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 березня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 грудня 2011 року залишено без змін. Вимоги позивача про визнання незаконними дій та заборону нарахування відсотків у розмірі 16,85 % річних заявник вважає безпідставними, оскільки вважає неможливим заборону нарахування відсотків, закріплених у додатковій угоді, яка вже була визнана судом дійсною. Строк для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення просить поновити, оскільки копію рішення отримано 29 грудня 2014 року.

В судове засідання заявник представника не направив. Про час та місце розгляду справи повідомлений у справі поштове повідомлення про отримання повістки-виклику. До суду направлено заяву про підтримання поданої заяви про перегляд заочного рішення та розгляд справи за відсутності представника.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні просить в задоволенні заяви відмовити. Зазначив, що відповідач протягом розгляду справи змінював позицію, заявляв про застосування позовної давності, потім заявляв про розгляд такої ж справи. За вказаними доводами прийнято рішення, у закритті провадження у справі відмовлено. Посилання на узагальнення судової практики вважає безпідставним, оскільки з приводу застосування Закону України «Про захист прав споживачів» існує рішення Конституційного Суду України та постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Зазначив, що він просить повернути рівень відсоткової ставки до 10 % річних. Кожного разу при здійсненні чергових платежів він надавав заяву банку, в якій зазначав про розподіл платежу та спрямування частини платежу на погашення відсотків за ставкою 10% річних та решти платежу на погашення суми кредиту. Банк на ці заяви не реагував, відповіді не надавав. Вказав, що до позовної заяви ним надано копію додаткової угоди №3 від 16 січня 2010 року, в правому верхньому куті якої також є зазначення, що це додаток до розпорядження № 472 РП від 30.12.09 року. Вважає, що відповідачем не зазначено жодного нового доказу, який би мав значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Згідно ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що копію заочного рішення ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» отримало 29 грудня 2014 року, про що свідчить поштове повідомлення № 6906310969401. До суду з заявою про перегляд заочного рішення відповідач звернувся 08 січня 2015 року, про що свідчить штамп на конверті про відправлення поштової кореспонденції.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення відповідачем не пропущений. В звязку з цим відсутні підстави для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Судом також встановлено, що відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду від 08 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживачів задоволено частково. Пункт 1.1. додаткової угоди № 1 від 15 травня 2007 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк Аваль» та ОСОБА_2 до кредитного договору № 014/17-22/1289-70 від 26 серпня 2005 року, - визнано недійсним. Пункт 3 додаткової угоди № 3 від 16 січня 2010 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 банк Аваль» та ОСОБА_2 до кредитного договору № 014/17-22/1289-70 від 26 серпня 2005 року, визнано недійсним. Дії Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 банк Аваль» щодо нарахування ОСОБА_2 штрафних санкцій за період з 01 березня 2011 року по 14 жовтня 2013 року за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором № 014/17-22/1289-70 від 26 серпня 2005 року в розмірі 3108 доларів 78 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 14 жовтня 2013 року становить 24848 гривень 48 копійок, - визнано неправомірними. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Під час розгляду справи по суті судом досліджено надані ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» докази. Питання щодо звернення до суду ОСОБА_2 у 2011 році з позовом до АТ «ОСОБА_1 Аваль» про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору (справа № 2-4136/2011) вирішено ухвалою суду від 29 травня 2014 року в задоволенні заяви ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» про закриття провадження у справі відмовлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем докази не мають істотного значення для правильного вирішення справи. В звязку з чим заява про скасування заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 224-232, 210, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про перегляд заочного рішення від 08 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» про захист прав споживачів, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Суддя: О.В.Парій