Ухвала суду № 43539053, 07.04.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/3606/14 Головуючий у І інстанції Кулініч Ю. П. Провадження № 11-кп/795/16/2015 Категорія - ч. 4 ст. 368 КК України Доповідач Лазоренко М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЛазоренка М. І.

суддів Оседача М.М., Мельниченка Ю.В.

при секретарі Зубашевській О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270000000019 від 20 січня 2014 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Красилівка Бахмацького району Чернігівської області, українця, громадянина України, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2014 року,

за участю прокурора Максиміхіна Ю.В., Карпуся І.М.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України (в редакції від 18.04.2013 року) і призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 роки, та штрафу у сумі 10000 гривень.

Відповідно до ст. 72 КК України додаткове покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 роки - виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 постановлено обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2459,28 грн. процесуальних витрат.

Арешт, накладений на майно: грошові кошти в сумі 800 грн., квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, скасовано.

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, працюючи з 01 серпня 2009 року на посаді заступника директора Департаменту агропромислового розвитку-начальника управління організаційно-кадрової роботи, врегулювання відносин власності, юридичного, інформаційно-комп'ютерного та господарського забезпечення Чернігівської обласної державної адміністрації, будучи державним службовцем 4 категорії 7 рангу, та маючи відповідно до Положення про управління організаційно-кадрової роботи, врегулювання відносин власності, юридичного, інформаційно-комп'ютерного та господарського забезпечення Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого 14.02.2013 року, та розподілу обов'язків директора та заступників директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА, затвердженого наказом директора Департаменту 01.02.2013 року, повноваження на здійснення заходів щодо врегулювання земельних і майнових відносин між колишніми членами колективних сільськогосподарських підприємств та їх правонаступниками в реформованих сільськогосподарських, міжгосподарських підприємствах агропромислового розвитку області (надання консультативної допомоги, виготовлення проектів документів), роздержавлення і приватизації майна в галузях агропромислового виробництва, розроблення типових форм установчих та інших документів для юридичних осіб системи агропромислового комплексу області, одержав від громадянки ОСОБА_4 120000 грн. за наступних обставин.

Влітку 2013 року на підставі звернення ОСОБА_4 щодо надання допомоги у вирішенні майнового спору між власниками майнових паїв та Приватного сільськогосподарського підприємства імені Щорса, директором якого вона являється, заступник директора Департаменту агропромислового розвитку - начальник управління організаційно-кадрової роботи, врегулювання відносин власності, юридичного, інформаційно-комп'ютерного та господарського забезпечення Чернігівської ОДА ОСОБА_2, відповідно до своїх службових повноважень, брав участь в загальних зборах власників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства, за результатами яких прийнято рішення, яким частково визначено майно, що підлягає виділенню власникам майнових паїв та залагоджено виниклий конфлікт.

ОСОБА_2, використовуючи повноваження, надані йому як службовій особі органу державної влади уповноваженого на реалізацію державної аграрної політики, в ході неодноразових зустрічей із ОСОБА_4 у с. Старі Боровичі Щорського району Чернігівської області та у приміщенні службового кабінету № 309, розташованого в адміністративній будівлі Департаменту агропромислового розвитку, за адресою: м.Чернігів, проспект Миру, буд.14, повідомив ОСОБА_4, що вона повинна сплатити йому 120000 грн. боргу покійного чоловіка, а він візьме участь у врегулюванні майнових конфлікту на її користь, та підготує проекти документів з цього приводу, оскільки ні ОСОБА_4, ні члени КСП не мали необхідних для цього знань.

Також ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що для використання наданих йому службових повноважень для вирішення майнового спору між власниками майнових паїв на користь ОСОБА_4 шляхом особистої участі в засіданні майнової комісії по розподілу майна колишнього КСП, останній, після вступу у спадщину свого чоловіка ОСОБА_5, необхідно написати заяву на ім'я директора Департамента агропромислового розвитку, вказавши в ній суть питання.

Після цього, 31.01.2014 року ОСОБА_4, знаходячись у службовому кабінеті ОСОБА_2, написала відповідну заяву, датовану, за вказівкою останнього, 29.01.2014 року, яку в подальшому зареєстровано в журналі вхідної документації № Г/20 від 31.01.2014 р.

03.02.2014 року, близько 15-50 год., ОСОБА_4 прибула до службового кабінету № 309, розташованого в адміністративній будівлі Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА в м. Чернігові, по проспекту Миру, буд. 14, де передала ОСОБА_2 обумовлену раніше суму грошових коштів в розмірі 120000 грн. Останній запевнив ОСОБА_4, що в строк до 05.02.2014 року здійснить виїзд в с. Старі Боровичі Щорського району Чернігівської області, де з метою вирішення спірних питань на користь останньої зустрінеться із власниками майнових паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства імені Щорса. При цьому ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 підготовлені проекти документів щодо врегулювання майнових відносин між власниками майна КСП.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях державної і комунальної власності, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК України призначити додаткове покарання у виді позбавлення 4 категорії 7 рангу державного службовця.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що висновки суду про доведеність вимоги обвинуваченого про сплату ОСОБА_4 120000 грн. саме як боргу цивільно-правового характеру та про недоведеність призначення грошових коштів одержаних ОСОБА_2 від ОСОБА_4 в сумі 120000 грн. як неправомірної вигоди ґрунтуються лише на показаннях обвинуваченого та не підтверджується жодним документом, а також не доведені і показаннями свідків. Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 свідчать про існування між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 грошових відносин, але конкретних умов надання і повернення грошей нікому з них не відомо; сама ОСОБА_4 та її син про наявність такого боргу нічого не знали. Вважає, що за умов не доведення існування самого боргу, виключається можливість доведення спрямованості умислу ОСОБА_2 на його одержання.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що дії ОСОБА_2 по можливому одержанню від ОСОБА_4 120 000 грн. не можна визнавати як вимога в розумінні кримінального права, оскільки, дійсно, за відсутності документального підтвердження таких зобов'язань з боку ОСОБА_4 або її померлого чоловіка, ОСОБА_2 залишалось лише переконувати ОСОБА_4 іншими доказами не кримінального характеру в порядку позасудового врегулювання спірних правовідносин. Вказує, що головний свідок обвинувачення ОСОБА_4 неодноразово змінювала свої показання, не була послідовна у питанні призначення коштів, які вона вручила обвинуваченому у його робочому кабінеті. Зазначає, що висновки суду про те, що дії обвинуваченого спрямовані на одержання від ОСОБА_4 зазначених у вироку коштів, були пов'язані з його службовою діяльністю, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченого, які суд першої інстанції визнав встановленими, якщо вони навіть відповідають дійсності, не можуть утворювати склад злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винним. Крім того, у вироку відсутні будь-які обґрунтування призначення покарання у виді обмеження волі. Вказує, що при призначенні покарання ОСОБА_2 є раніше не судимою особою, даних про те, що він характеризується негативно, у справі немає, він працює і займається суспільно-корисною працею. Також зазначає, що в разі відсутності підстав для закриття даного кримінального провадження, при призначенні покарання просить врахувати те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, характеризується позитивно, працевлаштований та займається суспільно-корисною працею, обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та призначити менш суворе покарання, в тому числі і із застосуванням ст. 75 КК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений та його захисник просять апеляційну скаргу прокурора в частині ухвалення нового вироку залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які просили задовольнити подану ними апеляційну скаргу та закрити кримінальне провадження в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу адвоката залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та показав, що з 2002-2003 років перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_5 У 2003 році на прохання останнього він надав 2000 доларів США на розвиток господарства, але даний внесок юридично оформлений не був. Також в 2009 році він позичав ОСОБА_5 5000 доларів США. Гроші були надані під умовою, що за ним у господарстві буде закріплено 40 голів худоби. За ці гроші ОСОБА_5 викупив майнові сертифікати на 40 корів. Після смерті ОСОБА_5 він неодноразового допомагав його дружині ОСОБА_4 розібратися у ситуації навколо боргів ПСП, і повідомив її про наявність боргу перед ним. Після продажу ОСОБА_4 поголів'я корів, частина яких належала йому, вони домовились, що ОСОБА_4 сплатить йому по 3000 грн. за корову, всього 120000 грн. Крім того, він позичав ОСОБА_9 на лікування 12000 грн., які передавав останньому його водій ОСОБА_8 Також він їздив на збори власників майнових сертифікатів, а потім готував документи для виділення майна - проекти протоколів зборів, актів прийому-передачі майна. ОСОБА_4 погодилась віддати заборговані кошти, і за ввесь час їх спілкування повернула частину боргу, а 120000 грн., що були передані в лютому 2014 року, це була інша частина боргу ОСОБА_5 Повернення цих коштів він не ставив за умову повернення документів та ніяких грошей за допомогу у виділенні майна пайовикам він у ОСОБА_4 не вимагав. Наполягав на тому, що ніякого злочину не скоював

Проте, не дивлячись на не визнання ОСОБА_2 своєї вини його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.

Допитана в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_4 показала, що її чоловік був власником і директором приватного сільськогосподарського підприємства. В травні 2013 року він помер. В червні місяці 2013 року ОСОБА_2 приїжджав у господарство, оскільки він з покійним чоловіком вів справи підприємства та у нього знаходилась документів про право власності, в тому числі і про купівлю майнових паїв. На цій зустрічі, крім неї, були присутній її син та гол. бухгалтер підприємства, на якій вони обговорювали питання боргів підприємства. Гол. бухгалтер показала список осіб, кому підприємство винне кошти. Крім того, ОСОБА_2 просив повернути борг підприємцю ОСОБА_6 та підприємцю з м. Біла Церква, що вона в подальшому і зробила. Вона не пам'ятає, чи говорив ОСОБА_2 про борги перед ним. В подальшому вона звернулася до ОСОБА_2 за допомогою для з'ясування незрозумілих їй питань по розподілу майна з пайовиками ПСП. В липні 2013 року на її прохання ОСОБА_2 частково уладнав спір між пайовиками. В листопаді-грудні 2013 року спірна ситуація повторилась, і вона знову звернулась за допомогою до ОСОБА_2, який їй повідомив, що вирішить спір, якщо вона надасть йому 120000 грн. Крім того, влітку 2013 року та в грудні 2013 року вона передавала ОСОБА_2 по 4000 грн.. Також ОСОБА_2 говорив їй, що йому належить 40 голів корів. Боргів за лікування покійного чоловіка ні вона, ні її чоловік перед ОСОБА_2 не мали, оскільки вони мали гроші на його лікування Поголів'я корів, які були у ПСП, вона продала, оскільки не мала кормів, грошима від продажу сплатила борги.

Також свідок ОСОБА_4 показала, що вона не знає за що 03.02.2014 року вона віддала ОСОБА_2 120 000 грн., але вказала, що вважає, що віддала їх за повернення документів по придбаним майновим паям, які перебували у ОСОБА_2 та за виготовлення ОСОБА_2 проектів документів.

В судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_10, син ОСОБА_4, показав, що після смерті батька в конторі КСП була зустріч матері, головного бухгалтера та ОСОБА_2, під час якої, у його присутності, ОСОБА_2 говорив матері про борг батька перед підприємцями та перед ним за лікування батька. ОСОБА_2 брав участь у діяльності КСП та у врегулюванні конфліктів. У 2013-2014 роках він отримував електронною поштою від обвинуваченого проекти документів щодо виділення майна КСП пайовикам. На зборах членів КСП виступав ОСОБА_2, виступ якого був направлений на задоволення інтересів обох сторін, як КСП так і пайовиків. Упередженості щодо однієї зі сторін конфлікту у виступах ОСОБА_2 він не бачив. Зі слів матері йому відомо, що гроші вона передала ОСОБА_2 за передачу документів, які були у нього.

Також свідок ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції заявив, що він не знає про борги ПСП перед ОСОБА_2, проте відповідно до технічного запису судового процесу свідок ОСОБА_10 у суді 1 інстанції вказував, що зі слів матері йому відомо про наявність боргу перед ОСОБА_2, а також вказував, що він та його мати не знали про наявність вдома значної суми грошей, яку знайшли за підказкою ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_11, працівник відділу Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, в судовому засіданні апеляційного суду показав, що в 2013-2014 роках його безпосереднім керівником був ОСОБА_2 За дорученням обвинуваченого восени 2013 року та на початку 2014 року він відправляв у електронному вигляді документи, в тому числі і в у м. Щорс, зміст яких йому не відомий.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12, сільський голова Староборовицької сільської ради, показала, що протягом 2010-2014 років під час проведення зборів членів КСП, директором якого був ОСОБА_5, на яких вирішувалось питання про виділ в натурі майна деяким власникам майнових сертифікатів, був присутній ОСОБА_2, який займався всією документацією КСП. Останнього вона сприймала як приватну особа, хоча на зборах його представляли як посадову особу Чернігівської облдержадміністрації. На зборах ОСОБА_2 пропонував варіанти вирішення спорів, а пайовики самостійно приймали рішення, без будь-якого тиску з боку обвинуваченого. У ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були дружні стосунки, він захищав його інтереси. Зі слів ОСОБА_5 їй відомо, що документи виготовляв ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_5 його дружина також зверталася до ОСОБА_2 з метою врегулювання конфліктів.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні апеляційного суду показав, що займається розведенням великої рогатої худоби. У 2010 році обвинувачений запропонував сприяти у закупівлі худоби за помірними цінами. Він дав ОСОБА_2 3000 доларів США для передачі власнику одного господарства у Щорському районі Чернігівської області для придбання корів. Однак, у 2013 році повідомив, що даний власник помер, а його дружина продала корів іншому покупцеві.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду показав, що з 2010 року по 2014 рік працював водієм Чернігівської облдержадміністрації. ОСОБА_2 з ОСОБА_5 перебували у гарних стосунках, останній часто приїжджав до обвинуваченого. ОСОБА_5 вирощував поголів'я худоби, що частково належало обвинуваченому, про що йому відомо зі слів ОСОБА_5 Також він за дорученням обвинуваченого відвозив 10000 грн. ОСОБА_5 на лікування. Після смерті ОСОБА_5 його дружина пообіцяла повернути борг, частину якого віддала восени 2013 року.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду показав, що був власником майнових паїв КСП ім. Щорса. Йому відомо про дружні стосунки покійного ОСОБА_5 з ОСОБА_2 Зі слів ОСОБА_2, йому відомо про спільну справу з ОСОБА_5, а також про наявність боргу ОСОБА_5 перед ОСОБА_2 За життя, на протязі останніх 3 років, ОСОБА_5 мав перед ним борг в сумі 90 000 грн. за придбані у нього майнові паї. Оскільки дія договору про передачу коштів за придбані ОСОБА_5 майнові паї закінчилась, а ОСОБА_2 був присутнім при його укладенні, він звертався до ОСОБА_2 з проханням посприяти у поверненні боргу. Після його звернення до ОСОБА_2 дружина покійного повернула йому борг.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_14 показав, що був присутній при передачі ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_5 Їх кількості та призначення йому не відомо.

Свідок ОСОБА_15, колишня дружина обвинувачена, суду першої інстанції показала, що у період шлюбу вони підтримували дружні стосунки з сім'єю ОСОБА_5. ОСОБА_5 запропонував їм вкласти 2000 доларів США у статутний фонд його приватного сільськогосподарського підприємства, що і було зроблено. У 2010 році ОСОБА_2, незважаючи на її заперечення, позичив 5000 доларів США ОСОБА_5 у зв'язку з фінансовими труднощами.

Беручи до уваги наведені вище показання обвинуваченого та свідків, а також враховуючи, що свідок ОСОБА_4 поряд з іншим зазначала, що не знала призначення коштів, переданих обвинуваченому /віддала їх за повернення ОСОБА_2 документів по придбаним майновим паям, за виготовлені ОСОБА_2 проекти документів/, колегія суддів погоджується з критичним ставленням суду першої інстанції до показань останньої щодо одержання ОСОБА_2 від неї саме неправомірної вигоди в розмірі 120000 грн.

Також аналізуючи показання свідків колегія суддів приходить до переконання, що вони прямо і побічно свідчать про обізнаність ОСОБА_2 у фінансово-господарській діяльності КСП ім. Щорса, директором та власником якого був ОСОБА_5, в тому числі і борговими зобов'язаннями останнього з пайовиками та іншими підприємцями, а також вказують на опосередковану участь обвинуваченого у діяльності підприємства ОСОБА_5, зокрема і у наданні останньому грошових коштів, що на думку колегії суддів, свідчить про існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 грошових відносин, про існування яких також йде мова і у апеляційній скарзі прокурора.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами (абзац перший пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво»). Склад цього злочину має місце лише в тих випадках, коли посадова особа одержала хабар для себе особисто, або в інтересах близьких їй осіб. Дача і одержання хабара тісно пов'язані з намірами осіб, що вчинили ці злочини. Хабар має місце в тому випадку, коли умови незаконного отримання посадовою особою матеріальних цінностей, хоча спеціально і не обговорювалися, але винний усвідомлював, що йому дають хабар з метою задоволення тих чи інших інтересів хабародавця чи третіх осіб.

Відповідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права і презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи покази обвинуваченого ОСОБА_2, який стверджує, що його дії були направлені на отримання грошових коштів, які був винен йому покійний ОСОБА_5, покази наведених свідків, а також наведені положення Конституції України та Законів України колегія суддів прийшла до висновку, що обвинуваченням не доведено, що одержання ОСОБА_2 коштів було пов'язано з отриманням саме неправомірної вигоди.

Відповідно до ст. 364 КК України, вчинення службового зловживання шляхом використання посадовою особою даних йому повноважень може бути за умови, якщо таке діяння було обумовлено його службовим становищем та пов'язане із здійсненням ним своїх службових обов'язків. Даний злочин є умисний, при цьому для його здійснення необхідна наявність в діях винної особи певних мотивів.

Показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_17 свідчать про зацікавленість ОСОБА_2 у вирішенні майнового конфлікту на користь ОСОБА_4 та про те, що виконання своїх службових обов'язків обвинувачений пов'язав з передачею йому грошових коштів. Про це також свідчать самі дії обвинуваченого. Так, після отримання заяв про допомогу у вирішенні майнового спору щодо КСП ім.Щорса ОСОБА_2 в порушення ст.16-1 Закону України «Про державну службу», ст.15 Закону України «Про правила етичної поведінки» та Загальних правил поведінки державного службовця не доповів про наявність у нього особистого майнового інтересу (на значну суму) у майні даного КСП чи фізичної особи, не повідомив про це інших заявників; особисто провів роботу про врегулюванню даного конфлікту, хоча Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації мав інших фахівців з цього напрямку; запропонував варіант розподілу майна, що влаштовував ОСОБА_4, проводив роботу по підготовці проектів документів щодо виділення майна власникам майнових сертифікатів тривалий час; мав багаторазові зустрічі наодинці з ОСОБА_4, в тому числі у м. Чернігові, хоча окрім неї заявниками були ще принаймні 14 осіб, остаточно передав документи про право власності на майнові паї та підготовлені ним проекти документів ОСОБА_4 тільки і безпосередньо після отримання від неї 120000 грн. Тобто, дії ОСОБА_2 здійснювалися саме всупереч інтересам служби.

Оцінивши всі докази у кримінальному провадженні колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 364 КК України, як зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого, а також завдало істотної шкоди авторитету та престижу державної установи - Чернігівської обласної державної адміністрації.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини колегія суддів розцінює як захисну версію з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили винуватість обвинуваченого. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини кримінального провадження і є безпідставними доводи апелянтів про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі про необґрунтованість та безпідставність перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 364 КК України, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу у спростовуються вище вказаними доказами, які узгоджуються між собою.

Також колегією суддів не приймає до уваги і доводи захисника про те, що дії ОСОБА_2 спрямовані на одержання від ОСОБА_4 коштів не були пов'язані з його службовою діяльністю, оскільки зазначене відповідає фактичним обставинам провадження та підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, його сімейний та майновий стан, стан здоров'я, вік, характеризуючи дані та призначив йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 364 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Своє рішення щодо виду та розміру покарання суд належно мотивував, воно відповідає вимогам закону щодо мети покарання. Колегія суддів погоджується з таким рішенням і не вбачає підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання,

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Лазоренко М.І. Оседач М.М. Мельниченко Ю.В.