Ухвала суду № 43538012, 03.04.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 449/828/13-к Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.

Провадження № 11/783/74/15 Доповідач: Белена А. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого судді - Белени А.В.

суддів - Головатого В.Я., Партики І.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальна справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.04.2014 року відносно ОСОБА_2

встановила :

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця

м. Львів, з вищою освітою, одруженого, працюючого спеціалістом

ПАТ "ПУМП", який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді 150(ста п'ятидесяти) годин громадських робіт.

На підставі ст.80 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2- підписку про невиїзд - залишено без зміни.

Цивільний позов в частині заподіяння матеріальної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 2 000 гривень.

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_2 6 000 гривень витрат на надання правової допомоги.

Згідно вироку суду першої інстанції, 25 квітня 2011 року біля 14.00 год. ("обливний" понеділок - другий день Пасхи 2011 року) на вулиці с.Виписки Перемишлянського району ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 удар кулаком у обличчя, внаслідок чого останній, відповідно до висновку судово-медичної експертизи отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, синці в ділянці лівого ока, в ділянці носа, що відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

На вирок суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок скасувати.

Вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Апелянт покликається що висновки суду не ґрунтуються на доказах, оскільки суд першої інстанції не встановив самої події злочину, а відтак всі висновки суду щодо діяння та наслідків, які настали для потерпілого ОСОБА_1 є хибними.

Звертає увагу, що вирок суду постановлений на суперечливих показах свідків, які в основному є родичами потерпілого.

Апелянт наголошує, що в жодному письмовому доказі по справі не зазначено, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 заподіяв саме ОСОБА_2 Також в жодному висновку експертів в категоричній формі не вказано, що у потерпілого був перелом носа, а зазначено лише підозра на таке. Операція потерпілому не була рекомендована за медичними показами. Тобто нема причинно-наслідкового зв'язку між ушкодженнями наявними у потерпілого та проведеною операцією.

Під час апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_2 підтримав свою попередню заяву, від 03.10.2014 року, та подав повторно аналогічну заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності.

Потерпілий ОСОБА_1 не заперечив проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності при умові задоволення його позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого ОСОБА_2, про задоволення апеляції, міркування потерпілого ОСОБА_1 про заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

По даній кримінальній справі подана апеляція тільки засудженим ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_1 апеляції не подавав.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, який вчинений засудженим за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Твердження засудженого, що він не вчиняв злочину вміненого йому, не беруться до уваги колегією суддів, адже судом першої інстанції під час судового слідства було всесторонньо, повно, об'єктивно досліджено та перевірено зібрані по справі докази, яким дано оцінку у вироку, зокрема показам підсудного, потерпілого та свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, судом першої інстанції було в основу вироку покладено лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, яким дано аналіз усіх зібраних по справі доказам, тобто всім фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудного, у висновку експерта та інших джерелах доказів в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обстановки, в тому числі і доказам на які покликається засуджений у справі.

Так, суд першої інстанції оцінивши всі докази по справі, дав їм належну оцінку, зокрема суд описав причинно-наслідковий зв'язок між діями засудженого ОСОБА_2 та станом здоров'я потерпілого ОСОБА_1 зіславшись на медичні документи:

- Акт судово-медичного дослідження №1005 від 29.04.2011 року (а.с.21-22), згідно якого у потерпілого ОСОБА_1 згідно представлених документів та даних огляду, виявлено: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, синці в ділянці лівого ока, в ділянці носа, які утворились від діїї тупих предметів, Могли виникунути 25 квітня 2011 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.

- Епікриз-виписка ОСОБА_1 про перебування на стаціонарному лікуванні з 17.05.11р. по 25.05.2011р. /а.с. 23/, під час якого було проведено "пластику і репозицію кісток носа".

- Висновки експерта №9 від 1 серпня 2011 року (а.с.37-38) та №129 від 10 вересня 2012 року (а.с.99-100), якими також визначено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень як "легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я". При цьому суд першої інстанції взяв до уваги те, що згідно експертного висновку №129 (а.с.99-100) у потерпілого виявлено "закритий перелом кісток носа", а виявлені ушкодження могли виникнути як внаслідок удару тупим твердим предметом (кулаком людини) так і удару голови до тупого твердого предмету. Також даним висновком встановлено причинно-наслідковий зв'язок між виявленими на тілі ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями та оперативним втручанням (репозицією кісток носа) проведеного 17 травня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки, зокрема, три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі (п.2 ч.1 ст. 49 КК України).

Згідно з п.5 ч.1ст. 7-1, ч.2 ст. 11-1 КПК України 1960 року суд в судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, та за згодою підсудного закриває кримінальну справу в зв'язку із закінченням строків давності.

Водночас колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до ст.ст. 7-1, 11-1. 376 КПК України 1960 року, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи та вироку суду першої інстанції від 29.04.2014 року, злочин, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, ОСОБА_2 був вчинений 25.04.2011 року. Даний злочин, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості за який передбачено покарання у виді обмеження волі. На час розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції закінчився встановлений п.2 ч.1 ст. 49 КК України трирічний строк давності, а засудженим ОСОБА_2 була подана відповідна заява про звільнення його від відповідальності та закритті кримінальної справи відносно нього.

Згідно з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд має вирішити відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства (1960 р.) питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Відповідно колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 6 000 грн., понесені потерпілим ОСОБА_1 на оплату праці адвоката (а.с.17, 207), а обраний ОСОБА_2 запобіжний захід - підписку про невиїзд скасувати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - задоволити частково.

Вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 29.04.2014 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст.125 КК України - скасувати.

Звільнити ОСОБА_2, 1983 року народження, від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строку давності.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) гривень - витрати на оплату праці адвоката.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасувати.

Ухвала апеляційного суду Львівської області може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяців я з моменту проголошення ухвали.

Головуючий суддя:

Судді: