Рішення № 43536772, 07.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/2201/15 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 628/1031/14-ц Волчек О.О.

Категорія: договірні Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Технорлогії експлуатації сервіс транспорту» та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА :

01 квітня 2014 року представник позивача звернувсь до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 74/2008 від 18.07.2008 року у, за тілом кредиту в сумі 198368,86 грн. , за відсотками 148420, 11 грн., пеню 39708,37 грн. та штраф 250,00 грн., на загальну суму 386747, 34 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18.07.2008 року ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі Банк) та ОСОБА_3 укладено зазначений кредитний договір , відповідно до умов якого Банк зобов»язувався надати відповідачу кредит в сумі 210 000 грн., а ОСОБА_3 зобов»язувався його повернути, сплачувати проценти, неустойку та інші платежі в строки та на умовах, передбачених договором та графіком платежів.

17.12.2012 року між Банком та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

Як на підставу стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором представник позивача зазначає на невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов зазначеного договору, внаслідок чого станом на 28.02.2014 року останній має прострочену заборгованість: за кредитом - 198368, 86 грн., по відсотках - 148 420,11 грн., пеня - 39708, 37 грн., штраф - 250, 00 грн.

Як на підставу солідарного стягнення зазначеної заборгованості з поручителів представник позивача зазначає, що в забезпечення виконання ОСОБА_3 умов зазначеного кредитного договору між Банком та ТОВ «Виробнича фірма «Технології експлуатація сервіс транспорту» та між Банком та ОСОБА_4 були укладені договори поруки, відповідно: № 31/2008 від 18.07.2008 року, № 03/2009 р. від 29.04.2009 року, відповідно до умов яких , кожен із поручителів брав на себе зобов»язання у випадку невиконання, або/та прострочення виконання ОСОБА_3 умов зазначеного кредитного договору, виконання зобов»язань за кредитним договором як солідарні боржники ( т.1 а.с. 2-5).

Представник відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_5, 19 серпня, 01 грудня та 30 грудня 2014 року надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обгрунтовував недоведеністю позивачем права вимоги щодо заборгованості за вказаним кредитним договором, а також тим, що заборгованість за вказаним кредитним договором була стягнута на користь Банку на підставі рішення суду від 19 липня 2011 року, у зв»язку з чим відповідача не може двічі покладено обов»язок сплати заборгованості за кредитним договором ( т.1 а.с 82-83, 137-138, 185-186).

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності сторін.

Рішенням Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду на ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам , порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Представник позивача зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив з ненадання позивачем доказів та доводів в обгрунтовуння наявності права на вимогу щодо стягнення з відповідачів заборгованості, та зазначає, що до позову було надано копію договору відступлення права вимоги, витяг з Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги, однак суд , вважаючи ,що вказаної копії договору та додатку до нього № 1 було недостатньо, не вимагав від позивача надання та огляду в судовому засіданні оригіналів вказаних документів.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачі в судове засідання суду апеляційної інстанції повторно не з»явились, про день та місце розгляду справи належним чином повідомлялись судом, про що свідчать як поштові повідомлення про вручення їм судових повісток, так і телефонограми ( т.2 а.с.47,51-52, 58).

Представник ОСОБА_3 в запереченнях на апеляційну скаргу просить розглянути справу за його відсутності.

За таких обставин судова колегія, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи , доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні зазначених позовних вимог, суд першої інстанції виходив , як з недоведеності позивачем права вимоги так і з того, що ні позивач, ні Банк не повідомив відповідачів про зміну кредитора у вказаному кредитному зобов»язанні.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 18 липня 2008 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово- інвестиційним банком» та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір № 74/ 2008 згідно п. п. 2.1., 2.2., 2.3, 2.5, 3.3 умов якого , Банк надав Позичальнику кредит в сумі 210 000,00 грн., з процентною ставкою 20 % річних, на придбання автобусу А-074 «ЧАЗ», з кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 17 липня 2013 року, з виплатою, неустойки в розмірі 50, 0 грн. за кожний випадок прострочення.

Згідно п 5.3.4 умов договору, банк має право відступити право вимоги за цим договором з наступним повідомленням протягом 5 днів з моменту укладення договору з цього приводу про особу нового кредитора.

Пунктом 6 умов договору передбачена відповідальність сторін, у тому числі, і сплата штрафу відповідачем за невиконання зобов'язань за договором.

Відповідно до п.7.1 умов вказаного договору , він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов»язань , прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (т.1 а.с.6-9).

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 18 липня 2008 року між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком», ОСОБА_3, як позичальником, який отримав кредит за договором № 74/2008 від 18 липня 2008 р., і № 75/2008 від 18 липня 2008 р., та «Виробничою фірмою «Технології експлуатація сервіс транспорту», як поручителем, було укладено договір поруки № 31/2008 .

Такий же договір поруки № 3/200929.04.2009 року було укладено між ЗАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» ОСОБА_3, позичальником, який отримав кредит за договором № 74/2008 від 18 лип 2008 р., і № 75/2008 від 18 липня 2008 р. та ОСОБА_4, як поручителем.

Згідно п.2.1 умов зазначених вище договорів поруки, кожен із поручителів у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором ,зобов'язується виконати зобов'язання по погашеннк заборгованості за кредитним договором, а саме - заборгованість в розмірі наданого кредиту - 220 000, 00 грн., відсотків, неустойки (штрафу, пені» Пунктом 2.2. умов договорів поруки передбачена солідарна відповідальність кожного із поручителів перед кредитором за погашення боргу ( т.1 а.с. 10 -11).

В пунктах 5.4 умов зазначених договорів поруки встановлено, що ці договори вступають у дію з моменту підписання сторонами та діють до повного погашення заборгованості за Кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно до пункту 1 умов якого, датою передання прав вимоги є дата фактичного підписання сторонами реєстру позичальників; реєстром позичальників є перелік необхідних даних щодо позичальників та прав вимоги, наведені в Додатку № 1 до договору. Підписання сторонами реєстру позичальників засвідчує передачу (відступленняя) прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, кредитним портфелем є сукупність усіх прав вимоги за кредитами.

Відповідно до п.2.2. умов вказаного договору, внаслідок передачі (відступлення) Кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників, та іншими правами за кредитним и договорами та договорами забезпечення Права вимоги за забезпеченням, що випливають з договорів, укладених в письмовій формі без нотаріального посвідчення, передаються новому кредитору на підставі договору.

Відповідно до п.4.1 умов договору, відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття права вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами ( підписання та скріплення відбитком печатки сторін) реєстру позичальників. Договір зі сторони первісного кредитора підписаний головою правління Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та сріплений печаткою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», зі сторони нового кредитора - ОСОБА_6 та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Згідно п.8.1, 8.6 умов договору первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору докментацію за правами вимоги за кредитами та правами вимоги в порядку , встановленому цим розділом, кожен факт передачі документації новому кредитору документується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін за формою, що наведена у додатку № 3 до договору» ( т.1 а.с. 18-28).

У переліку кредитних договорів, вказаних у витягу з реєстру позичальників (Додаток № 1) до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 р., укладеного між ПАТ «Акціонерно комерційний промислово- інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», зазначено про передачу документів по кредитному договору № 74/2008 від 18.07.2008 р., позичальником по якому є ОСОБА_3 витяг із якого був залучений до матеріалів справи представником позивача при подачі позову (т.1 а.с.38) підписану сторонами копію витягу з реєстру від 17.12.2012 року представник позивача залучив до апеляційної скарги, відповідно до якої Банком передані позивачу документи по вказаному кредитному договору ( т.2 а.с.14-16) .

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

У відповідності до ст 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи,які засвідчують права, що передаються, та інформацію,яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Дійсність зазначеного договору відповідачами не оспорюється , тобто вказаний договір є чинним, а наявні у позивача зазначені вище документів, а саме: кредитний договір, договори поруки та реєстр позичальників від 17.12.2012 року, свідчить про те, що з 17 грудня 2012 року до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшли всі права вимоги замість первісного кредитора - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» за зазначеним кредитним договором .

При цьому, неповідомлення Банком про заміну кредитора не є підставою для невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором і тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_3, встановлені зазначеним вище кредитним договором по поверненню кредиту та відсотків не виконує та згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості , така заборгованість станом на 28.02.2014 року складає 386 747, 34 грн (т.1 а.с.39).

За таких обставин, неповідомлення Банком ОСОБА_3 про зміну кредитора в зобов»язанні, не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд першої інстанції на зазначені обставини справи та вимоги норм матеріального уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності ним виниклого на підставі зазначеного договору відступлення права на вимогу про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та з підстав неповідомлення Банком ОСОБА_3 про заміну кредитора в забов»язанні.

За таких обставин , рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням у справі нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з інших підстав, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2011 року, яке набрало законної сили 29.07.2011 р., за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 74/208 від 18.07.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» 280 684 грн. 31 коп. заборгованості за вказаним кредитним договором ( т.1 а.с.85-87).

Як свідчить вказане рішення суду, звертаючись до суду з позовом, ПАТ«Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» скористався передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, ст. 554 ЦК України правом щодо дострокового стягнення з ОСОБА_3 та його поручителя ОСОБА_4 заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі, а заборгованості за відсотками та штрафними санкціями, станом на звернення до суду з зазначеним позовом.

Вказане вище рішення суду також свідчить про те, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вимог до ТОВ «Виробнича фірма «Технології експлуатація сервіс транспорту» як поручителя за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 74/2008 від 18.07.2008 року не заявляв, а пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій ПАТ«Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов»язання .

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України 21 січня 2015 року по справі № 6-190 цс 14 , у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов»язання передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від дати зміни строку виконання основного зобов»язання .

Згідно до вимог ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов»язання не пред»явив вимоги до поручителя.

Вказані обставини справи також свідчать , що на 17 .12.2012 року , тобто на час укладання між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення прав вимоги, існувало таке, що набрало законної сили вказане рішення суду від 19 липня 2011 року щодо солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі та за відсотками та штрафними санкціями на час звернення Банку до суду з зазначеним позовом.

Оскільки ж до ТОВ «Кредитні Ініціативи » перейшли права ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у зобов»язаннях, виниклих на підставі зазначених вище кредитного договору та договорів поруки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав ( ст. 514 ЦК України) , то право на вимогу щодо виконання зобов»язань за зазначеним вище кредитним договором , у ТОВ «Кредитні ініціативи» виникло з урахуванням наявності зазначеного рішення суду.

Як свідчать матеріали справи, з зазначеним позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось у суд 01 квітня 2014 року (т.1 а.с.1) , тобто за межами встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред»явлення такої вимоги до ТОВ «Виробнича фірма «Технології експлуатації сервіс транспорту».

За таких обставин на час такого звернення з вимогою до ТОВ «Виробнича фірма «Технології експлуатації сервіс транспорту» як поручителя про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, укладений між Банком та ТОВ «Виробнича фірма « Технології експлуатації сервіс транспорту» договір поруки № 31/2008 від 18 липня 2008 року припинив свою дію на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог до зазначеного поручителя.

Оскільки, ж зазначеним вище рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2011 року , яке набрало законної сили з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» достроково стягнуто заборгованість за тілом кредиту в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 514 ЦК України, підстави для повторного стягнення такої заборгованості на користь позивача відсутні.

Разом з тим, відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів , які б підтверджували виконання ними зазначеного рішення суду та погашення боргу за вказаним кредитним договором.

Згідно ж до вимог ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

В ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаних сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В абз.1, 2 п.17 роз»ясень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що зобов»язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст. 598 ЦК України) .Такі підстави, зокрема, зазначені в ст.ст. 599-601 ,604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов»язання залишаються невиконаними належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про наявність у позивача права на вимогу щодо відповідальності відповідачів, у зв»язку з простроченням виконання ними грошового зобов»язання , на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між тим, з такою вимогою позивач до суду першої інстанції не звертався, і це у відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України, є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України відсутні підстави для відшкодування відповідачами позивачу витрат по сплаті ним судового збору.

Керуючись ст. ст.. 309, 316. 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» задовольнити частково.

Скасувати рішення Куп»янського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2015 року.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Технорлогії експлуатації сервіс транспорту» та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня надбання ним законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :