Вирок № 43536050, 09.04.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3686/15-к

Провадження № 1-кп/344/247/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря с/з Перун І.Ю.

прокурора Пупенка І.В.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гостів, Тлумацького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, освіта середньо-спеціальна, приватного підприємця водія маршрутного автобуса, одруженого, на утриманні престаріла мати, раніше не судимого, українця, громадянина України,

за ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

26 вересня 2014 року близько 08 год. у світлу, дощову пору доби, обвинувачений, керуючи автобусом марки «Мерседес-Бенц 01117», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався у правій смузі руху, проїзною частиною дороги по вул. Степана Бандери у м. Івано-Франківську в напрямку м. Тисмениця зі швидкістю близько 20 км/год. В цей час по регульованому пішохідному переході, з права наліво, відносно напрямку руху автобуса, на зелений сигнал світлофора переходила проїзну частину потерпіла ОСОБА_4, 1940 року народження, яка відповідно до пп. а) п. 4.16 Правил дорожнього руху України мала перевагу в русі.

При наближенні автобусом до вказаного пішохідного переходу, обвинувачений проявив неуважність, в порушення вимог п. 1.7., пп. б) п. 2.3., п. п. 12.1., 12.3., 16.5. та 18.2. Правил дорожнього руху України, не був особливо уважним до учасників дорожнього руху - людей похилого віку, проявив неуважність стеження за дорожньою обстановкою та відповідного реагування на її зміну, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не надав дорогу пішоходу, своєчасно не вжив заходів для зменшення руху аж до зупинки автобуса, не надав дорогу пішоходам, що рухаються на дозволений сигнал світлофора внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_4

Внаслідок допущених ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої, потерпіла ОСОБА_4 згідно висновку експерта №833/718-Д від 28 листопада 2014 року отримала тілесні ушкодження у вигляді : поєднаної травми обох нижніх кінцівок, з неповною травматичною ампутацією лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна, відкритим багато уламковим переломом стегнової кістки та обох гомілкових кісток, ушкодженням стегнової, підколінної, гомілкової артерій, розчавленням м'язів стегна та гомілки, скальпованою раною правої нижньої кінцівки в підколінній ділянці та ділянці гомілки, яка ускладнилась тяжким травматичним шоком та викликала необхідність проведення операцій № 805 «Підвертельної ампутації лівої стегнової кістки» ( 26 вересня 2014 року ), № 804 «ПХО рани правого колінного суглобу»,№ 407 «Некректомії» ( 10 жовтня 2014 року ), № 414 «Аутодермопластики» ( 16 жовтня 2014 року ) та операції № 418, 21 жовтня 2014 року і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення та таких, що належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками втрати лівої ноги.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вказаному визнав повністю та дав показання, що злочин ним було вчинено саме при викладених вище обставинах, додатково пояснивши, що витрати на лікування та заподіяну шкоду потерпілій відшкодував. У вчиненому чистосердечно розкаюється.

Суд, роз'яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового розгляду зміст ст. 349 КПК України, з'ясувавши при цьому що сторони, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, а показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи та з'ясувавши, що немає сумніву у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку та, визнавши відповідно до її змісту недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину, а цивільного позову не заявлено, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні вказаного злочину знайшла своє підтвердження, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого, так і особу винного, те, що єдиним видом заробітку є підприємницька діяльність пов'язана з водінням автомобіля, фактичні обставини кримінального провадження, думку потерпілої і виходить з такого.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає те, що вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнання вини як в суді так і під час досудового розслідування чим сприяв швидкому розкриттю злочину, активне сприяння в розкритті злочину, щире каяття, позицію потерпілої, яка немає претензій майнового характеру та просить застосувати більш м'яку санкцію ( а. п. 24, 27 ), позитивно характеризується по місцю праці та проживання, має на утриманні престарілу матір 1934 року народження та стан її здоров'я і, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого в провадженні не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, в п.2 роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті ( частини статті ), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, щиро покаялися у вчиненому, відшкодували завдані збитки тощо.

Ст. 75 КК України передбачає, що якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані вище обставини в сукупності, є саме такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину і дають підстави, з врахуванням також і позиції потерпілої, того, що злочин відноситься до злочинів вчинених з необережності, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та не призначати додаткове покарання.

За викладених обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами в межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, а застосувавши ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Цивільного позову в провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати за таких обставин необхідно стягнути з обвинуваченого та вирішити долю речових доказів.

На підставі викладеного, вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання - три роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування основного покарання якщо він протягом іспитового строку в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3, код ДРФО 2497016872у користь держави, одержувач УДКСУ в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 37952250, з зарахуванням на розрахунковий рахунок № 31112115700002 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації 24060300 - 737 ( сімсот тридцять сім ) грн. 10 коп. витрат за проведення експертиз.

Речові докази в кримінальному провадженні :

- кофту, светр, пару кедів, належні ОСОБА_4, які передано на зберігання в камеру схову речових доказів Івано-Франківського МВ - повернути власнику потерпілій ОСОБА_4 ;

- компакт-диск із відеозаписом камер зовнішнього спостереження ПАТ «Укрсоцбанк» , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження органу досудового розслідування ;

- автомобіль марки «Мерседес-Бенц 01117», реєстраційний номер НОМЕР_1, який передано на зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим власнику ОСОБА_3.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович