Ухвала суду № 43535879, 07.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2100/15 Справа № 191/4362/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Порошина О. О. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

07 квітня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору міни недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору міни недійсним. В обґрунтування позову посилався на те, що він на підставі довіреності є володільцем транспортного засобу марки «MAZDA» модель 323, 1989 року випуску, номер кузову НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в Севастопольському МРЕВ 22.03.2006 р. 01.04.2014 р. близько 09 години на території смт. Царичанка Дніпропетровської області між ним та відповідачем за усною домовленістю було проведено міну т/з «MAZDA» модель 323, 1989 р.в., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1 на т/з «Volkswagen golf 1.6.» 1996 р.в., кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4, яким на підставі довіреності володів відповідач. 05.04.2014 р. в нього працівниками ДАІ було вилучено т/з «Volkswagen golf 1.6.» 1996 р.в., кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4, оскільки під час перевірки свідоцтва про реєстрацію вказаного автомобілю були виявлені ознаки підробки. 17.04.2014 р. він звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України. Під час проведення досудового розслідування також було встановлено, що деякі якості та властивості автомобілю «Volkswagen golf 1.6.» 1996 р.в., кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4 не відповідають вимогам законодавства, що унеможливлює використання автомобілю за цільовим призначенням. Просить суд, посилаючись на те, що він під час вчинення правочину, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, визнати договір міни - недійсним. Застосувати двосторонню реституцію. Стягнутиз ОСОБА_3 понесені ним судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. (а.с.2).

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору міни недійсним - відмовлено в повному обсязі (а.с.65-66).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 68).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки «MAZDA» модель 323, 1989 р.в., кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 (а.с.7). Автомобіль марки «Volkswagen golf 1.6.» 1996 р.в., кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8). 01.04.2014 року ОСОБА_2, володіючи на підставі довіреностей від 08.12.2010 року (а.с.5) та від 18.12.2012 року (а.с.6) вищевказаним автомобілем марки «MAZDA» та ОСОБА_3, володіючи зазначеним автомобілем марки «Volkswagen golf 1.6.», здійснили обмін вищевказаних транспортних засобів за усною домовленістю між собою (а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при вчиненні правочину не додержано форму, в якій слід було вчиняти правочин, тобто договір не укладений в письмовій формі, не посвідчений нотаріусом та не здійснено його державну реєстрацію, тобто є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається. Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний договір не був укладений, а тому й не може бути визнаний недійсним, а наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Тому вимоги позивача про визнання договору міни недійсним та застосування двосторонньої реституції є безпідставними.

Так, відповідно до ч.1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. На підставі вимог ст. 716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто на суму, що перевищує 340 грн. (17х20=340). Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 Цивільного Кодексу України, саме на момент вчинення правочину. А відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження свої позовних вимог, а відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета.

Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідач ввів його в оману при укладенні договору міни щодо належності автомобіля саме йому та те, що деякі якості та властивості автомобілю «Volkswagen golf 1.6.» 1996 р.в., кузов НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4 не відповідають вимогам законодавства, що унеможливлює використання вказаного автомобілю за цільовим призначенням, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки таке посилання є безпідставними та недоведеними.

Інші доводи апелянта, приведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: