Рішення № 43535582, 25.03.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4793/15-ц

Провадження №2/761/3529/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

25 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на його користь 13 614,52 грн. матеріальної шкоди та 5 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 липня 2013 року між ОСОБА_1 (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі - відповідач) було укладено Договір банківського вкладу «Швейцарський «Он-лайн» № 618392/2013, згідно умов якого позивач вніс на депозит грошові кошти до 18 серпня 2014 року під 22 % річних. 24 лютого 2014 року позивач звернулась до Банку із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу «Швейцарський «Он-лайн» № 618392/2013 та видачу готівкою грошових коштів у сумі 400 000 грн. та нахованих процентів готівкою через касу ПАТ «ВіЕйБі Банк», проте, тільки наприкінці серпня відповідач почав виконувати свої зобов'язання. З метою усунення порушення своїх прав позивач змушена була витрачати грошові кошти на проїзд до Києва, проживання, що вважає реальними збитками. Крім того, зазначає, що діями відповідача позивачеві завдано моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив заперечення, у яких проти позовних заперечує та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з огляду на ту обставину, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», а тому відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 169, 224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду позивача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що 16 липня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено Договір банківського вкладу «Швейцарський «Он-лайн» № 618392/2013.

У відповідності до основних умов договору, а саме: п.п.1.1, 1.3, 1.5 та 1.7 вищезгаданого договору банківського вкладу даний договір є строковий та укладений до 18 серпня 2014 року під 22 % річних.

Скориставшись п. 1.8 Договору сума вкладу позивача з 16 липня 2013 року по 03 лютого 2014 року неодноразово збільшувалась і загалом становила 400 000 грн.

24 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Банку із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу «Швейцарський «Он-лайн» № 618392/2013 з 26 березня 2014 року і просила сплатити належні їй кошти через касу відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

За ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Як передбачено ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Грошові кошти згідно договору депозиту належать позивачеві на праві приватної власності.

Згідно ст. 317 ЦК України змістом права власності є права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено у ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, банком зобов'язання були виконані лише в серпні 2014 року, про що свідчать чеки видачі готівки № 9629 від 28 серпня 2014 року на суму 99 500 грн., № 9666 від 01 вересня 2014 року на суму 99 500 грн., № 0543 від 22 вересня 2014 року на суму 99 600 грн., № 0536 від 18 вересня 2014 року на суму 49 750 грн., № 9701 від 03 вересня 2014 року на суму 49 750 грн.

Таким чином, протягом шести місяців позивач намагався відновити свої права і повернути належні йому кошти, які незаконно утримував відповідач.

Для цього позивач вимушена була витрачати грошові кошти на проїзд залізницею з Донецька до Києва, а пізніше, коли залізничний вокзал в Донецьку було закрито через артилерійські і ракетні обстріли терористичних угрупувань, добиратися до Костянтинівки через зміну кінцевої станції відправлення. Про витрачення коштів на проїзд свідчать проїзні документи (квитки), а саме: від 14 травня 2014 року на суму 386,27 гривень, від 17 травня 2014 року на суму 427,80 гривень, від 17 серпня 2014 року на суму339,82 гривень, від 23 вересня 2014 року на суму 460,63 гривні, а усього на суму 1614,52 гривень.

Разом з тим, під час перебування в м. Києві ОСОБА_1 була змушена проживати, орендуючи квартири за допомогою агентства нерухомості «Гармонію», про що свідчать заявки на бронюванням з зазначенням адреси квартири, дат проживання і сум внесених коштів: від 27 березня 2014 року на суму 600,00 гривень, від 14 травня 2014 року на суму 900,00 гривень, від 24 квітня 2014 року на суму 600,00 гривень, від 12 червня 2014 року на суму 600,00 гривень, від 02 липня 2014 року на суму 600,00 гривень, від 18 серпня 2014 року на суму 1200,00 гривень, від 22 серпня 2014 року на суму 1800,00 гривень, від 28 серпня 2014 року на суму 900,00 гривень, від 31 серпня 2014 року на суму 900,00 гривень, від 14 вересня 2014 року на суму 900,00 гривень, від 03 вересня 2014 року на суму 1500,00 гривень, від 09 вересня 2014 року на суму 600,00 гривень, від 17 вересня 2014 року на суму 900,00 гривень. Усього за вказаний період наведені витрати склали 12000,00 гривень.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті пошкодження її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, наведені витрати на проїзд транспортом і проживання в м. Києві є реальними збитками і повинні бути відшкодовані відповідачем у загальній сумі 1 614,52 гривень + 12 000,00 гривень=13 614,52 гривень.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснюється, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав позивача шляхом відмови вчасного повернення належного позивачеві вкладу, що негативно відобразилось на здоров'ї позивача. Крім того, суд враховує, що позивач був змушений їздити до Києва під час активних бойових дій.

За таких обставин, суд вважає, що є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 13 614,52 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: