Рішення № 43535019, 27.03.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2248/14-ц

провадження № 2/753/144/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Ридзель О.В., Іващенко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності у порядку спадкування за законом; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 у лютому 2014 року звернулась до Дарницького районного суду м.Києва з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: Восьма київська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер її батько ОСОБА_4, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, в якій він проживав зі своєю другою дружиною ОСОБА_3, шлюб укладено 13.09.1996 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина і позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини та одержання свідоцтва про право на спадщину до Восьмої київської державної нотаріальної контори. Однак, у порядку консультації позивачу було повідомлено про неможливість подальшого оформлення спадщини на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, оскільки у ОСОБА_2 відсутній правовстановлюючий документ на вказане майно, окрім того, позивача було повідомлено, що вказаний документ знаходиться у відповідача ОСОБА_3, яка на вимогу нотаріуса у місячний строк не подала його до нотаріальної контори.

У зв'язку із викладеним ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання, від 14.04.2014 року прийнято до спільного розгляду та об'єднано у одне провадження первісний позов із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту та визнання права власності, з огляду на те, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, позови, виникають з одних правовідносин.

Обґрунтовуючи зустрічний позов ОСОБА_3 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер її чоловік ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно.

ОСОБА_3 посилалась на те, що познайомилась з покійним чоловіком ще в 1976 році, вони разом працювали в УПТК „Укрліфт", однак разом з ОСОБА_4 ОСОБА_3 почала проживати лише з 1983 року. Спочатку вони мешкали у квартирі батьків ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3, пізніше, вони переїхали в однокімнатну квартиру матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4.

У травні 1987 року ОСОБА_3 з ОСОБА_4 переїхали жити в загальну (комунальну) квартиру за адресою АДРЕСА_1, де ОСОБА_4 отримав ізольовану кімнату.

ОСОБА_3 наполягала на тому, що з ОСОБА_4 вела спільне господарство, мала спільний бюджет, вони разом відпочивали та постійно були разом.

За власні грошові кошти та кошти надані родичами ОСОБА_3 з Грузії, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у травні 1996 року придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 спільно облаштовували квартиру, за спільні кошти придбавали необхідні будівельні матеріали, меблі та предмети домашнього вжитку, спільним коштом та зусиллями проводили ремонт перед заселенням та поточні ремонти у подальшому.

У вересні 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було офіційно зареєстровано шлюб.

Встановлення факту проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 однією сім'єю до реєстрації шлюбу необхідно ОСОБА_3 для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання з 1983 року до дня укладення шлюбу у вересні 1996 року.

Зважаючи на те, що спірну квартиру було придбано внаслідок спільної праці ОСОБА_4 та ОСОБА_3, за їх спільні кошти та за кошти подаровані ОСОБА_3 батьками та родичами з Грузії, ОСОБА_3 вважає що її з чоловіком частки є рівними в цій квартирі, оскільки між ними відсутні інші угоди.

За таких обставин, на думку ОСОБА_3, спадкуванню за законом після смерті ОСОБА_4 підлягає лише його частка у спільному сумісному майні в розмірі 1/2 частки у вказаній квартирі, тому, що інша 1/2 частка у цій квартирі, на думку ОСОБА_3, належить їй на праві спільної сумісної власності.

У зв'язку з викладеними обставинами ОСОБА_3 просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 1983 року до 13.09.1996 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1; виключити зі спадкової маси 1/2 частку вказаної квартири; визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання, від 14.04.2014 року третю особу: Восьму київську державну нотаріальну контору було замінено на належну третю особу - Головне управління юстиції у м. Києві.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник з'явились, первісний позов підтримали повністю та просили суд його задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні вимоги первісного позову визнали частково (у частині в якій він співпадає з вимогами зустрічної позовної заяви), вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі.

Третя особа у справі: Головне управління юстиції у м. Києві, представника у судове засідання не направила, хоча про місце, день і час розгляду справи повідомлялась належним чином, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що і первісний позов і зустрічний позов підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року у м.Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим ВРАЦС Дніпровського РУЮ у м.Києві 13.11.2012 року (а.с.44).

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За заявою дружини померлого ОСОБА_3 державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було відкрито спадкову справу №5/2013 від 12.01.2013 року щодо майна померлого.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про її народження від 15.10.1974 року, яке видано Московським відділом ЗАГС м. Києва, актовий запис №2260 (а.с.7).

Позивачем ОСОБА_2 27.03.2013 року також подано до Восьмої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с.71).

На заяву ОСОБА_2 від 24.07.2013 року державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було роз'яснено, що правовстановлюючий документ на спадкове майно (квартиру) ОСОБА_4 відсутній і знаходиться на руках у дружини померлого ОСОБА_3, яка в місячний термін на вимогу нотаріуса не подала необхідних документів (а.с. 78).

З огляду на викладене, 23.11.2013 року державним нотаріусом Восьмої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки ОСОБА_2 не було надано до нотаріальної контори правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві (а.с.17).

Судом встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 померлим ОСОБА_4 було придбано на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 13.05.1996 року (а.с.46).

У відповідності до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що залишив нотаріально посвідчений заповіт від 17.09.2012 року (а.с. 62 зворот, 63).

Однак, ОСОБА_6 відмовився від належної йому за заповітом спадщини, що вбачається із його заяви до Восьмої київської державної нотаріальної контори від 12.01.2013 року (а.с..60).

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після відмови ОСОБА_6 від прийняття належної йому спадщини, вказану квартиру мають право успадкувати сторони у справі, які є спадкоємцями за законом першої черги: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2

Водночас, судом встановлено, що із покійним чоловіком ОСОБА_4, ОСОБА_3 дійсно познайомилась у 1976 році. Вони разом працювали в УПТК «Укрліфт» (у подальшому реорганізовано у УПТК «Укрліфтсервіс») і ця обставина підтверджується записами в їхніх трудових книжках, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.34-38).

Свідок ОСОБА_7 (дружина колеги по роботі ОСОБА_4, знаходиться у дружніх відносинах з ОСОБА_2.) показала суду, що після розлучення батьків ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яке сталось десь у 1986-1988 році, батьки ОСОБА_2 ще кілька років проживали разом. Потім вони розміняли квартиру в м.Києві по вул. Ломоносова та роз»їхались десь у 1993 році. ОСОБА_4 переїхав до кімнати у комунальній квартирі, яка знаходилась в районі площі Перемоги в м.Києві, а потім продав цю кімнату та купив квартиру в районі «Позняки» в м.Києві. З померлим ОСОБА_4 свідок знайома давно, була присутня на весіллі ОСОБА_4 з першою дружиною ОСОБА_8, свідок була вхожа в їх дім, часто разом сім»ями відзначали свята. Свідок повідомила, що заяву про розірвання шлюбу подала ОСОБА_8, тому що ОСОБА_4 випивав та почав розпускати руки, однак зі свою другою дружиною ОСОБА_4 проживав в нормальних стосунках.

Свідок ОСОБА_9 (двоюрідна сестра померлого ОСОБА_4, перебуває у родинних та дружніх відносинах з ОСОБА_2 та її матір»ю) показала суду, що в першій сім'ї ОСОБА_4 були скандали, бо ОСОБА_4 почав зустрічатись з іншою жінкою. Коли розірвали шлюб свідок не пам'ятає, повідомила, що саме ОСОБА_4 став ініціатором розірвання шлюбу. Роз'їхалось колишнє подружжя ОСОБА_4 десь у 1992 році, ОСОБА_8 поїхала мешкати на Оболонь, а ОСОБА_4 отримав кімнату у комуналці на вул. Воровського в м. Києві, а потім купив квартиру в районі Дарницького вокзалу. У кімнаті по вул. Воровського в м.Києві ОСОБА_4 вже проживав з другою дружиною. ОСОБА_3 свідок вперше побачила разом з ОСОБА_4 у 1989 року на похоронах бабусі.

Свідок ОСОБА_6 (спадкоємець померлого ОСОБА_4 за заповітом, є хрещеним сином ОСОБА_3.) показав суду, що познайомий із ОСОБА_4 приблизно у 1986-1987 роках. ОСОБА_4 дружив з батьком свідка ОСОБА_10, а для свідка був за другого хрещеного батька. Свідок був присутній на похоронах ОСОБА_4, про складений заповіт свідок дізнався лише після спливу двох місяців після смерті ОСОБА_4. Свідок 12.01.2013 року разом із ОСОБА_3 прийшов до нотаріальної контори, де за порадою нотаріуса відмовився від спадщини за заповітом, як він думав на користь хрещеної ОСОБА_3, підписав заяву, яку склав нотаріус, потім ходив до банку платив держмито за відмову. Також свідок показав, що у віці приблизно 17-18 років дізнався, що у ОСОБА_4 є донька від першого шлюбу. Водночас, чому ОСОБА_6 відмовився від спадщини та з якою метою, за наявності інших спадкоємців у т.ч. і ОСОБА_2, свідок пояснити суду не зміг.

Свідок ОСОБА_11 (знайома та колега ОСОБА_3 по роботі ще з 1979 року) показала суду, що десь з 1983 року ОСОБА_3 зійшлась з ОСОБА_4 та почали разом проживати у кімнаті на вул. Воровського в м.Києві, а потім почали жити разом вже у квартирі в районі Дарниці. Чи були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на той час у офіційному шлюбі свідок не знає, однак повідомила, що вони разом їздили відпочивати, навіть заробітню плату ОСОБА_3 іноді отримувала в УПІК «Укрліфтсервіс» за ОСОБА_4. Також свідок показала, що знає зі слів ОСОБА_3, що її батьки допомагали фінансово для придбання квартири на Дарниці.

Свідок ОСОБА_10 (знає ОСОБА_3, як подругу своєї дружини та є батьком спадкоємця ОСОБА_6.) показав суду, що ОСОБА_3 є хрещеною матір»ю сина свідка. Свідок познайомився із ОСОБА_4 наприкінці 1980-х років, коли він з ОСОБА_3 почав приходити у гості до свідка та його дружини, іноді вони залишались ночували у них. Свідок показав, що їхні сім'ї дружили, ОСОБА_4 називав ОСОБА_3 дружиною. За час знайомства свідок подружився із ОСОБА_4, вони разом їздили на рибалку. У 1990-х роках свідок допомагав ОСОБА_4 переїжджати із кімнати в комуналці по вул. ОСОБА_12 у квартиру по вул. Крупської у м. Києві, також свідок допомагав ОСОБА_4 в ремонті квартири. Про заповіт складений ОСОБА_4 на користь його сина ОСОБА_6 свідок дізнався незадовго до смерті ОСОБА_4 від ОСОБА_3 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_13 (подруга, колега ОСОБА_3, є матір'ю спадкоємця ОСОБА_6.) показала суду, що познайомилася із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ще у 1976 році, коли ті прийшли на роботу в УПТК «Укрліфтсервіс». Приблизно у 1983 році ОСОБА_4 розлучився з першою дружиною і почав зустрічатись з ОСОБА_3. У 1984 року ОСОБА_3 вперше разом із ОСОБА_4, як пара, прийшли у гості додому до свідка. З того часу вони дружили сім'ями, разом зустрічали Новий рік, Пасху та інші свята, іноді залишались на ночівлю у свідка. Чоловіки подружилися, разом сім'ями виїжджали на рибалку, від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідку було відомо що вони живуть на ОСОБА_12 у кімнаті у комуналці. Від ОСОБА_4 свідку відомо, що їх кімнату викупили і вони з доплатою купили ізольовану квартиру біля Дарницького вокзалу. Зі слів ОСОБА_3 свідку відомо про те, що ОСОБА_3 дзвонила до Грузії і просила гроші у родичів, оскільки не вистачало грошей від продажу кімнати у комуналці для купівлі однокімнатної квартири, і родичі їй допомогли, кошти вислали. Свідок показала, що у вересні 1996 року разом із чоловіком була на банкеті з нагоди одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Свідок показала, що ОСОБА_3 часто їздили за кордон на відпочинок, подоружували, відвідали Чорногорію, Грецію, Ізраїль. Свідку відомо, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт на користь її сина ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_14 (тітка померлого ОСОБА_4.) показала суду, що її племінник ОСОБА_4 у 1974 році одружився з ОСОБА_8, жили добре, ОСОБА_4 був доглянутий, однак з часом почав зловживати спиртним. ОСОБА_2 було років 9-10 коли ОСОБА_8 подала заяву на розлучення через те, що дізналась про подружню зраду чоловіка, роз'їхалось подружжя ОСОБА_8 десь у 1986 році, ОСОБА_4 отримав кімнату у комуналці, а ОСОБА_8 з донькою ОСОБА_2 переїхали до квартири готельного типу. Свідок показала суду, що ОСОБА_4 казав їй, що вже зустрічається з ОСОБА_3 ще навіть до розірвання попереднього шлюбу з ОСОБА_8. Свідку відомо, що хтось викупив комуналку, у т.ч. і кімнату ОСОБА_4, тому він зміг купити квартиру в районі Старої Дарниці. Свідок показала, що ОСОБА_3 не дозволяла ОСОБА_2 спілкуватись з батьком, однак він все одно їздив до дитини.

Свідок ОСОБА_15 (колишній сусід померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по комунальній квартирі на вул. Воровського у м. Києві) показав суду, що знає ОСОБА_3 ще із середини 1987 року, коли до них в комунальну квартиру на вул. ОСОБА_12, заселилася нова сім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Мешкали вони по сусідству до літа 1991 року коли свідок разом із своєю сім'єю переїхали жити в ізольовану квартиру на Троєщину, після розселення комуналки. З того часу свідок з ОСОБА_3 не зустрічався. Свідок показав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 починаючи з середини 1987 року (коли переселились до комунальної квартири) жили дружно, були міцною гарною сім'єю, робили разом у кімнаті на вул. ОСОБА_12 ремонт, разом купували меблі, побутову техніку, разом ходили на роботу та приходили з роботи. Свідок показав, що сприймав ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у період з середини 1987 року по літо 1991 року, як подружжя, бо поводили вони себе як члени сім»ї.

Свідок ОСОБА_8 (перша дружина померлого ОСОБА_4.) показала суду, що у 1983 році вона дізналася про те, що ОСОБА_4 зустрічається з іншою жінкою ОСОБА_3 і у 1984 році свідок подала заяву на розірвання шлюбу, з цього часу, хоча колишнє подружжя і мешкало ще разом, однак спільного господарства вже не вили. Свідок показала, що після того як вони розміняли спільне житло, ОСОБА_4 переїхав жити у комунальну квартиру на вул. ОСОБА_12, а вона з донькою переїхала у готельну квартиру на Оболонь приблизно в червні 1986 року, іноді ОСОБА_12 приїздив до дочки ОСОБА_16. Також показала, що десь у 1996 році комунальну квартиру, в якій жив ОСОБА_12 викупили і він купив окрему ізольовану квартиру на Дарниці.

Свідок ОСОБА_5 (державний нотаріус Восьмої київської державної нотаріальної контори) показала суду, що достеменно не пам'ятає той день коли до неї прийшли спадкоємці у цій справі, однак наполягала на тому, що про права та обов'язки спадкоємця вона всім особам роз'яснює, але консультацій не надає, як діяти у конкретних ситуаціях не радить, лише роз»ясню наслідки щодо відмови або прийняття спадщини.

Свідок ОСОБА_17 (колишня сусідка померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по комунальній квартирі на вул. Воровського у м. Києві) показала суду, що знайома із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 із 1987 року. Свідок показала, що на АДРЕСА_1, у їх комунальній квартирі проживало п'ять сімей, що з 1987 року по травень 1991 року була сусідкою ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Після заселення у кімнату комуналки на вул. Воровського ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом зробили ремонт у своїй кімнаті. Токож свідок пояснила, що ОСОБА_12 був сором'язливим а ОСОБА_3 була більш комунікабельною, а взагалі обидвоє були приємними людьми, свідок відразу сприйняла ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як подружжя, про те, що офіційно між ними шлюб не укладено дізналась пізніше від ОСОБА_3. Свідок показала, що до ОСОБА_3 на вул. ОСОБА_12 приїжджала у гості мама ОСОБА_3 та мама ОСОБА_12.

Суд не ставиться критично до показань жодного допитаного свідка та бере до уваги всі показання з огляду на те, що деякі свідки зовсім не надали суду показань щодо спільного проживання однією сім»єю та ведення спільного господарства ОСОБА_4 з ОСОБА_3 у період з 1983 року по день офіційної рестрації шлюбу між ними з огляду на необізнаність про ці обставини, тоді як інші свідки підтвердили факт спільного проживання однією сім»єю, ведення спільного господарства ОСОБА_4 з ОСОБА_3 починаючи з 1983-1984 років і до дня смерті ОСОБА_4

Згідно з п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 1 прикінцевих та перехідних положень Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

Виходячи з того, що як спільне проживання однією сім»єю ОСОБА_4 з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу так і придбання згаданої однокімнатної квартири, яка є предметом позову, розпочалось і закінчилось, ще до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та Сімейним кодексом України від 10.01.2002 року, тому до згаданих цивільних та сімейних правовідносин необхідно застосувати ЦК УРСР від 18.07.1963 року та КпШС України від 20.06.1969 року та інше чинне на той час законодавство.

Статтею 86 ЦК УРСР від 18.07.1963 року передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року №697-ХІІ, який був чинним на час придбання спірного нерухомого майна, кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Статтею 3 частиною 2 Закону України «Про власність» передбачено, що майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

Підставами виникнення права приватної власності згідно приписів статті 12 заначеного Закону України є праця громадян, вона є основою створення i примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 17 цього ж Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N20 від 22.12.1995 року визначено, що спільною власністю громадян є майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N20 від 22.12.1995 року визначено, що передбачені Законом України "Про власність" положення щодо спільної власності громадян на майно, надбане внаслідок їх спільної праці, поширюються на придбання його як при веденні особистого підсобного господарства, в тому числі членами колишнього колгоспного двору, так і в інших випадках.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_3 від 21.12.1967 року у період з 1984 року по день укладення шлюбу з ОСОБА_4 (13.09.1996 року) остання безперервно працювала на різних посадах в УПТК «Укрліфт» (реорганізоване в УПТК «Укрліфтсервіс»), що підтверджує її постійний та стабільних дохід.

З огляду на викладені та встановлені судом обставини та приписи чинного законодавства суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки майно придбане внаслідок спільної праці.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Стаття 1226 ЦК України передбачає, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частиною 2 статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У той же час з огляду на те, що спірне нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 з ОСОБА_3, оскільки придбане внаслідок спільної праці, тому їх частки в цьому майні відповідно є рівними, оскільки між ними відсутні інші угоди, тому спадкуванню за законом після смерті ОСОБА_4 підлягає лише його частка у спільному сумісному майні у розмірі - 1/2, тому, що інша 1/2 частка у цьому ж майні належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності і ця частка підлягає виключенню зі спадкової маси.

Зважаючи на наявність після смерті ОСОБА_4 двох спадкоємців першої черги, частки яких у спадщині за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України), суд вважає за необхідне визнати і за ОСОБА_2 і за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом по 1/4 частці квартири АДРЕСА_1.

Стосовно позовної вимоги за зустрічним позовом про встановлення факту проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1983 року до 13.09.1996 року, то вона підлягає відхиленню на піставі наступного.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень Сімейногокодексу України від 10.01.2002 року цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, який у свою чергу набув чинності з 01.01.2004 року.

За загальним правилом дії законів і інших нормативно-правових актів в часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, не раніше 01.01.2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на вказану дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов»язків, які виникли після набрання ним чинності.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Дійсно згідно зі статтею ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Проте, оскільки до 01.01.2004 року діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України від 1969 року, який визнавав тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадського стану, тому встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу можливо лише починаючи з 1 січня 2004 року.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, про наявність правових підстав як для часткового задоволення первісного позову так і для часткового задоволення зустрічної позовної заяви, оскільки сторонами у справі частково доведено суду належними та допустимими доказами ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою м. Києва, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 32,90 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м.).

У задоволенні інших вимог первісного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальною площею 32,90 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м.).

Виключити зі спадкової маси 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 32,90 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м.), як майна, що не належало на день смерті спадкодавцю ОСОБА_4, який помер у місті Києві 10 листопада 2012 року.

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою м. Тбілісі, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 32,90 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м.).

Визнати за ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою м. Тбілісі, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) право власності на 1/4 частку однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (загальною площею 32,90 кв.м., житловою площею 16,60 кв.м.) у порядку спадкування за законом.

У задоволенні інших вимог зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Повний текст рішення

суду складено 10.04.2015 року