Ухвала суду № 43533508, 18.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2015р. м. Київ К/9991/18597/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012

у справі № 2а-1526/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Союзконтракт-Холдинг»

до Держаної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (ДПІ)

про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, позов задоволено: визнано неправомірними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Союзконтракт-Холдинг» згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 02.02.2011 № 0000162330 в розмірі 1083164,55 грн.; скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 02.02.2011 № 0000162330 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій розмірі 1083164,55 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000162330 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1083164,55 грн., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2010 № 6882/233/36459737. Згідно з цим актом підприємство порушило норми ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 21671772,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року, 1-й квартал 2010 року. Крім того, за висновками акту перевірки позивач порушив норми підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), занизивши податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1163124,00 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад 2009 року, лютий, березень 2010 року.

За наслідками перевірки ДПІ щодо позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011: №0000042200 - про застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 340,00 грн.; №0000142330 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 21671772,00 грн. за основним платежем та 5417943,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №00000….. - про нарахування грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 131023,93 грн., №0000152330 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 11643124,00 грн. за основним платежем та 2910781,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0000162330 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4332659,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1083164,55 грн.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що наведеними конституційними нормами закріплено загальновизнаний принцип права про дію закону (нормативно-правового акту) у часі, який треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Конституційний принцип дії закону у часі поширюється і на юридичних осіб.

Відповідно до пункту 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Як встановлено у судовому процесі, порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», за які до нього згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2011 № 0000162330 застосовані штрафні (фінансові) санкції, встановлені пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, мали місце у зв'язку з веденням податкового обліку за жовтень, листопад 2009 року, лютий, березень 2010 року, тобто у період дії Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Нормами цих законів не встановлювалась відповідальність платника податків за завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковій декларації, вказане діяння стало правопорушення з набранням законної сили Податковим кодексом України, тобто з 1 січня 2011 року.

Суди попередніх інстанцій, застосувавши наведені правові норми, зробили правильний висновок, що позивач не може бути притягнутий до юридичної відповідальності за діяння, яке на час його вчинення не визнавалось правопорушенням згідно чинного законодавства.

Норма пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК, згідно з якою штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), набрала чинності з 06.08.2011, тобто після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи у відповідності до частини 2 ст. 220 КАС України здійснено у межах касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев