Ухвала суду № 43533462, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 року м. Київ К/800/50359/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від

05.11.2012

у справі № 0870/678/12

за позовом Державної податкової інспекції у Якимівському районі

Запорізької області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012, адміністративний позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі за землю в сумі 13785,26 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2007 між відповідачем та Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6998 га.

20.04.2011 відповідач подав до позивача податкову декларацію з орендної плати за землю, в якій самостійно визначив суму грошового зобов'язання - 2318,02 грн. за один місяць.

Проте, починаючи з квітня 2011 року відповідач не сплачував самостійно визначену ним суму, у зв'язку з чим станом на 17.01.2012 виникла заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 13785,26 грн..

01.09.2011 позивачем надіслано вимогу №474 щодо сплати зазначеної суми заборгованості з орендної плати за землю. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимога отримана відповідачем особисто.

Згідно з пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з абзацом другим пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В касаційній скарзі відповідач зазначає, що податкову вимогу №474 він не отримував, а тому відсутні підстави для стягнення з нього відповідної суми боргу. Проте, зазначені доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що факт отримання позивачем вимоги підтверджується його особистим підписом на ній.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 у справі № 0870/678/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. ЛосєвСудді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна