Ухвала суду № 43533260, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року м. Київ К/800/45645/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 рокуу справі№ 820/5604/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автрамат-Рембуд»до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 820/5604/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001182201 та № 0001192201 від 25.11.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автрамат-Рембуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АТМК-Сервіс» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства складено акт № 711/20-34-22-01-05/23142659 від 28.10.2013 року, яким зафіксовано порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну на суму 752 636,00 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 654 466,00 грн.

На підставі акта перевірки 25.11.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001182201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 752 636,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 752 636,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн., та № 0001192201, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 981 699,00 грн., в т.ч. за основним платежем 654 466,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 327 233,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивача зі зазначеним в акті перевірки контрагентом, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Податковий орган стверджує, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки в ході перевірки не підтверджено факт поставки (транспортування) контрагентом позивачу товару.

Висновок про завищення амортизаційних відрахувань ґрунтується також на доводах відносно відсутності фактичного виконання спірних правочинів.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки № 041001 від 04.10.2011 року, укладеного між ТОВ «АТМК-Сервіс (постачальник) та ТОВ «Автрамат-Рембуд» (покупець), підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: заявками на поставку ТМЦ, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, сертифікатами якості, калькуляціями вартості, копіями витягу із журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Вартість отриманого товару повністю сплачена покупцем, про що свідчать надані платіжні доручення та банківські виписки.

На підтвердження обліку руху ТМЦ на складі позивачем надано картки субконтролю ТМЦ та накладні на передачу матеріалів у виробництво.

Наявність необхідних виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності підтверджується наданим до матеріалів справи переліком обладнання підприємства, договорами купівлі-продажу № 116-ХЗТД-БК, № 113-ХЗТД-БК, № 125--ХЗТД-БК, № 155--ХЗТД-БК, № 320-ХЗТД-БК, № 314 -ХЗТД-БК, № 07/09Пс від 07.09.2006 року та доданими до них відповідними накладними на відпуск ТМЦ, актами прийому-передачі та видатковими накладними.

Необхідність придбання ТМЦ зумовлена виконанням договорів № 12 та № 13 від 03.10.2011року, відповідно до умов яких ТОВ «МК СКСМ» (замовник) доручив ТОВ «Автрамат-Рембуд» (виконавець) за рахунок сил, засобів та необхідного обладнання виробити металоконструкції. На виконання умов вищезазначеного договору позивач надав відповідні видаткові накладні, ТТН з довіреностями на транспортування ТМЦ та податкові накладні.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи первинні документи та податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити, передбачені положеннями ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Факт реєстрації контрагента позивача ТОВ «АТМК-Сервіс» платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкової накладної було зареєстровано органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, в акті перевірки та матеріалами справи не спростовується.

Посилання податкового органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника від 06.11.2012 року № 1355/225/37275143, обгрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не є безумовним свідченням безтоварності операцій за умови наявності інших документів, що спростовують такі висновки.

Крім того, несплата постачальником податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути єдиною підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про безтоварність операцій із вказаним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі № 820/5604/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак