Постанова № 43533132, 07.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/45418/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій областіна постанову та ухвалуХмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 рокуу справі№ 2а-2106/10/2270/9 (9104/31615/10)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-ВК»до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької областіпровизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року у справі № 2а-2106/10/2270/9 (9104/31615/10), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції від 05.03.2010 року № 0001432310/1/680, № 0001422310/1/679, а також податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року № 000012310/0/3 в частині основного платежу в розмірі 724 485,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 362 243 грн. та № 0000022310/0/4 в частині основного платежу в розмірі 553 524,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 276 762,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Будторг-ВК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт від 08.12.2009 року № 2339/230/33910876, яким зафіксовано порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на сумі 724 485,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 553 524,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року: № 0000012310/0/3, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 198 886,00 грн., з яких 799 257,00 грн. - за основним платежем та 399 629,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000022310/0/4, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 920 013,00 грн., з яких 613 342,00 грн. - за основним платежем та на 306 671,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року № 0000012310/0/3 в частині 74 772,00 грн. нарахованого податку на прибуток і 37 386,00 грн. застосованої штрафної санкції та № 0000022310/0/4 в частині 59 818,00 грн. нарахованого податку на додану вартість і 29 909,00 грн. застосованої штрафної санкції та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2010 року: № 0001422310/1/679, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в розмірі 1 086 728,00 грн., з яких за основним платежем в розмірі 724 485,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 362 243,00 грн.; № 0001432310/1/680, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 830 286,00 грн., з яких за основним платежем в розмірі 553 524,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 276 762,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки акта перевірки про відсутність фактичного виконання операцій позивача зі спірними контрагентами спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договорів про надання послуг, укладених позивачем та ТОВ «Платформа - Центр», підтверджується наявними у справі доказами, зокрема: податковими накладними, актами приймання-передачі робіт, платіжними дорученнями, виписками по особових рахунках.

Надані ТОВ «Платформа - Центр» послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме: при продажі піску ТОВ «БК «Поділля - Трансбуд», ТОВ «Торгівельно-будівельний сервіс «Пріорітет», ТОВ «Антон», КП Хмельницький КБМ, ЗАТ «Ярмолинецький Агробуд», ТОВ Укрстандарт», КП «Управління механізації будівництва», що підтверджується копіями накладних про продаж піску, податковими накладними, довідками відділу капітального будівництва УМВС України в Хмельницькій області від 16.03.2010 року № 38/140, ПФ «Діта» від 16.03.2010 року № 68, ТОВ «Агроальянс» від 15.03.2010 року № 117, КП Хмельницький комбінат будівельних матеріалів від 15.03.2010 року № 48, ТОВ «Торгівельно-будівельний сервіс «Пріорітет» від 15.03.2010 року № 4.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТОВ «Платформа-Центр» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договори про надання послуг оперативної оренди від 01.09.2007 року та від 01.04.2008 року, реальність здійснення якого підтверджується актами приймання-передачі в оперативну оренду, актами (додатки до договорів оперативної оренди) приймання-передачі в оперативну оренду автотранспорту та тракторної техніки, пересувного бетонно-розчинного вузла та прилеглої виробничої території, автомобілів у виробничих цілях позивача, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Будторг-ВК», не є саме по собі доказом про відсутність реального виконання господарських операцій між контрагентами.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Посилання податкового органу на відсутність чи певні недоліки окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи касаційної скарги про безтоварність операцій з вказаними контрагентами, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки про неправомірне формування валових витрат та податкового кредиту, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2010 року № 0001422310/1/679та № 0001432310/1/680.

Разом з тим, помилковим є висновок про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2010 року № 000012310/0/3 в частині основного платежу в розмірі 724 485,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 362 243 грн. та № 0000022310/0/4 в частині основного платежу в розмірі 553 524,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 276 762,00 грн., враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Враховуючи результати адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 року № 000012310/0/3 та № 0000022310/0/4 є відкликаними, а тому в частині їх оскарження позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року у справі № 2а-2106/10/2270/9 (9104/31615/10) скасувати в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції від 15.01.2010 року № 000012310/0/3 в частині основного платежу в розмірі 724 485,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 362 243 грн. та № 0000022310/0/4 в частині основного платежу в розмірі 553 524,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 276 762,00 грн.

В цій частині прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будторг-ВК» про скасування податкових повідомлень-рішень Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції від 15.01.2010 року № 000012310/0/3 в частині основного платежу в розмірі 724 485,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 362 243 грн. та № 0000022310/0/4 в частині основного платежу в розмірі 553 524,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 276 762,00 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.10.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 року у справі № 2а-2106/10/2270/9 (9104/31615/10) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак