Ухвала суду № 43533108, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 березня 2015 року м. Київ В/800/1060/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівВасильченко Н.В. Леонтович К.Г. Мороза В.Ф. Чалого С.Я.розглянувши заяву ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом Вінницької міської ради до Вінницької районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання протиправним та скасування розпорядження

в с т а н о в и л а :

Вінницька міська рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження від 05 липня 2012 року № 789 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту".

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасоване розпорядження Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 05 липня 2012 року №789 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва на території Якушинецької сільської ради, за межами населеного пункту".

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року скасована та ухвалена нова постанова про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року скасована, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2014 року залишена в силі.

Заявники направили до Вищого адміністративного суду України заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року у зазначеній справі.

У заяві просять скасувати зазначену ухвалу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, послалися на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у даній справі та в інших справах, що, на їхню думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В заяві вказали, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2013 року (К/800/17901/13) та від 18 березня 2014 року (К/800/46184/13).

На думку заявників, суд касаційної інстанції, застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах, а саме частину третю статті 122 та пункт 12 перехідних положень "Земельного кодексу України" від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, ухвалив різні за змістом судові рішення.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року у зазначеній справі, оскільки у даному випадку мають місце різні обставини справи та відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і прийняття різних за змістом судових рішень.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року, про перегляд Верховним Судом України якої подано заяву, предметом спору є правомірність розпорядження посадової особи місцевого органу виконавчої влади щодо передачі у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, та суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в законній силі рішення суду першої інстанції відповідно до ухвали від 03 грудня 2014 року, виходили із неправомірності розпорядження суб'єкта владних повноважень, оскільки при його прийнятті не було враховано те, що питання про включення до міських територій м. Вінниці земельної ділянки, яка надана для організації садівничого товариства, було вирішено постановою Ради Міністрів УРСР від 25 липня 1983 року. Сам Генеральний план розвитку м. Вінниці, у тому числі й з побудовою 10-го мікрорайону, пройшов громадське обговорення на засіданні Планувальної ради, про що було оповіщено в радіоефірі і у Вінницькій газеті 08 листопада 2007 року.

Крім того, у рішенні суду касаційної інстанції не містить посилань на частину третю статті 122 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

За змістом ухвали суду касаційної інстанції від 14 травня 2013 року предметом спору є правомірність розпорядження місцевого органу влади щодо надання дозволу на розроблення проектної документації з відведення фізичній особі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав порушення права користування частиною цієї земельної ділянки інших осіб. Проте, оскаржуваними розпорядженнями земельні ділянки не відчужувалися і у власність не передавалися.

Предметом спору в іншій справі, на ухвалу суду касаційної інстанції від 18 березня 2014 року в якій у даній заяві міститься посилання, є також правомірність рішення посадової особи місцевого органу державної влади щодо відмови у скасуванні розпоряджень посадової особи місцевого органу державної влади нижчого рівня щодо затвердження проекту землеустрою, укладення договорів оренди та зміни розміру земельної ділянки з тих підстав, що вони суперечать чинному законодавству, зокрема, що земельна ділянка була надана підприємству без попереднього проведення земельних торгів.

Суд касаційної інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції у цій справі, та залишивши в законній силі рішення суду першої інстанції, погодився з правовою позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваного акту, оскільки розпорядження посадової особи органу державної влади нижчого рівня були прийняті у відповідності із чинним на той час законодавством.

Так, за чинним на момент видання цього розпорядження законодавством районні державні адміністрації не були зобов'язані передавати земельні ділянки в оренду шляхом проведення земельних торгів. Такий обов'язок виник лише із внесенням відповідних змін до частини другої статті 124 Земельного кодексу України.

Отже, у даному випадку спірні правовідносини не мають характеру тотожності.

Крім того, відсутнє й неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Відмовити у допуску заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом Вінницької міської ради до Вінницької районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Горбатюк С.А.

Васильченко Н.В.

Леонтович К.Г.

Мороз В.Ф.

Чалий С.Я.